В.Г.Короленко. Повість "Сліпий музикант" (3-4 розділи)

Петрусь впевнено ходив по будинку, тримав в порядку свою кімнату, складав іграшки та речі.

Петрусь займався фізичними вправам.

Петрусь навчився їздити верхи під наглядом Йохима.

Усі відповіді правильні

Фортепіано було багатше, звучніше й повніше, та воно стояло в кімнаті, тоді як дудку можна було брати з собою в поле

Петрусь вчився грати на фортепіано тільки під примусом матері, а сопілку він любив усією душею

Усі відповіді правильні

Це була дівчинка з довгою русою косою й блакитними очима

Евеліна вражала всіх при першому знайомстві якоюсь дивною солідністю

Дівчинці була притаманна недитяча розсудливість та задумливість

Усі відповіді правильні

Петрусю не доводилося ще ніколи говорити з будь-ким про свою сліпоту

Петруся налякав простодушний тон дівчинки, яка з наївною наполегливістю питала про його сліпоту

Усі відповіді правильні

голосно засміялася

гірко і безутішно заплакала

із зацікавленістю сороки роздивлялася обличчя та очі хлопчика

Мати розуміла, що її син-каліка навряд чи колись буде мати сім’ю та кохану жінку

Пані Попельська була вдячна дівчинці за її прихильність до сліпого Петруся

Пані Попельській було чомусь соромно за свого сина-інваліда

Він вважав це непотрібним

ВІн вважав, що кожна жінка повинна мати гарну освіту, а не тільки вміння "записати білизну та вести домашню видаткову книгу"

Ця дружба була справжнім даром ласкавої долі.

Потоваришувавши з дівчинкою, Петрусь не шукав уже повної самотності

У дружбі з Евеліною Петрусь знайшов те єднання, якого не могла йому дати любов дорослих

Усі відповіді правильні

Мати допомагала сину розрізняти кольори білого та чорного пір’я на чорногузі за допомогою високих та низьких басових нот

Петрусь приручав чорногуза за допомогою матері

Петрусь слухав крик чорногуза та намагався відтворити його на фортепіано

Він не хотів, щоб у Петруся з’явилася нездійснення надія колись побачити світло

Максим вважав це заняття пустою справою

Максим боявся,що від чорногуза Петрусь може підхопити якусь хворобу

Евеліна вносила в їх взаємини свій спокій, свою тиху радість, розкривала перед сліпим нові відтінки навколишнього життя,то й Петро, у свою чергу, давав їй своє горе.

Їхня дружба була незвичною: вони багато часу проводили разом, але при цьому кожен з них жив своїм окремим, відстороненим життям