Євген Гуцало "Лось"

страшний кашель

різкуватий звук

злива

тихі кроки

молодий самець

полохливий самець, що не звик до заповідника

старий та бувалий самець

досвідчений самець, ватажок лосів

у ставок

в озеро

у болото

в річку

напад зграї вовків

його вільне життя серед лісу

втечу від мисливців

людей, які підгодовували його взимку

собака купається

дядько купається

лось купається

вовк купається

палицею

лопатою

сокирою

ломом

подарувати їм роги і ратиці лося

подарувати м'ясо й роги

заплатити гроші

віддати цілого лося

Він припав до землі, усім своїм великим тілом прислухаючись, чи далеко ще весна, а його роги стриміли над снігом диким розложистим кущиком...

Лось обтрушував із себе воду й скалки льоду. Він зітхнув на повні груди, пирхнув — і подивився на дітей. А потім лось пішов.

Лось звівся, тепер його постать чітко вимальовувалася в досвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися від дихання.

Лось поминув ялинник, потім байрак, і коли опинився серед примарно-млявого світла, яке випромінювали стовбури беріз, то зупинився й, задерши голову, намагався вловити той шум, який гаснув за ним.

Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями

Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям

... у розтоптаних, з довгими халявами чоботях, у яких він тонув мало не по пояс

Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега

Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе

... схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда