Вічні сюжети та образи в театрі. Велика реформа театру. Шлях до модернізму

Хто з реформаторів театру вважав, що вистава має бути «сукупним твором мистецтва» (Gesamtkunstwerk), де музика, слово та дія злиті в одне ціле?

Який реформатор запропонував концепцію «надмаріонетки», вважаючи, що актор має позбутися егоїзму та стати ідеальним інструментом у руках режисера?

У чому полягала головна ідея Адольфа Аппіа щодо сценічного простору?

Як називається художній напрям кінця XIX – початку XX ст., який переосмислив реалізм і зосередився на внутрішньому світі людини та символах?

Який «вічний образ» уособлює невтомного шукача насолод, який порушує моральні та релігійні норми?

Чому драматурги модернізму часто зверталися до «вічних сюжетів»?

Який емоційний зв’язок глядача із героями п’єси був особливо важливим для театру модернізму?

Що стало поштовхом для розвитку «жіночої теми» в драматургії кінця XIX ст.?

Який вічний сюжет описує стосунки між людиною та представником потойбічного світу (наприклад, у п'єсі Лесі Українки «Лісова пісня»)?

Хто з названих діячів вважав, що театр має стати «експериментальною лабораторією» для дослідження людської природи за законами науки?