Відомості із синтаксису та пунктуації

кличного відмінка однини та називного множини

знахідного відмінка

називного відмінка

родового відмінка

Може, в тих хащах і заростях причаїлися дикі звірі, гадюки й слони?

Він все має чути, вбирати, акумулювати в собі.

Терпко пахло грушами, повіви вітру доносили з лугу запах пізнього дрібноцвіту.

Його цікавить не тільки дотепне, образне, комічне, а часом дошкульне, сповнене сарказму слово.

Він все має чути вбирати акумулювати в собі.

Для письменника все має вагу рядок давньої народної пісні чи сторінка літопису твір художньої чи наукової літератури. 

Його цікавить не тільки дотепне образне комічне а часом дошкульне сповнене сарказму слово.

Фах письменника дуже складний і відповідальний.

Погода можливо погіршиться.

У нашому житті все можливо.

Ви підкажете мені можливу реальну історію.

Нехай можливе стане реальним.

Бутьку було приємно слухати пісню сина.

Повій вітре на Вкраїну.

Чому ви не хочете наздоганяти інших.

Далека дорога чекала усіх подорожуючих.

Ліс якусь хвилину стояв нерухомо.

Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева.

Полохливий заєць пригинає вуха, витріщає очі і поринає в море лісових звуків.

Поблискують черешеньки в листі зелененькім.

Зерно і камінь, суша і вода достойні бути зображені на картині.

Була весна весела, щедра, мила.

Мавка йде до калини, ламає червоні кетяги ягід.

Все бачить співець в широкім роздоллі: і море, і небо , й красу світову.

Сміються в сонці золотому річки і села і поля.

На річці в лісі на полі усюди німо тихо. 

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя вітер і хмарини.

І сходило сонце і місяць вставав.

Гнів і жаль огонь і холод несамовита радість і гірка туга разом обхопили серце.

Бабуся дістала зілля любисток материнку чорнобривці.

Мені приснились ночі солов’їні дівочі співи пахощі левад.

Великі хмари холодом нагусли червоне листя падає в гаю.

Здрастуй мій сонячний краю ти снишся мені і тут.

Кричу я Зливо, йди в степи! Тобі ми дуже раді!

Зеленому колоскові співа жайвір колискову Тебе вітер колихає, тебе дощик поливає.

Кажуть дощ завжди приносить щастя.

Уже відспівав свою мелодію березень, і поплив з гір у доли швидкими потоками.

Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір, у доли швидкими потоками.

Уже відспівав свою мелодію березень і поплив з гір у доли швидкими потоками.

Уже відспівав свою мелодію березень і поплив, з гір у доли швидкими потоками.

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

Відцвіли голубі матіоли згасло літо на жовтих полях. 

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Он верби одступились од берега й розсипались на зеленій траві.