Відомості із синтаксису та пунктуації

Дрімає сад і гостро пахне м’ята.

Пройшов дощ і дерева заясніли під сонцем .

Воля і труд достаток дають. 

Раптом задув північний вітер небо затяглося хмарами.

Сміються в сонці золотому річки і села і поля.

На річці в лісі на полі усюди німо тихо. 

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя вітер і хмарини. 

І сходило сонце і місяць вставав .

Гнів і жаль огонь і холод несамовита радість і гірка туга разом обхопили серце.

Бабуся дістала зілля любисток материнку чорнобривці.

Мені приснились ночі солов’їні дівочі співи пахощі левад.

Великі хмари холодом нагусли червоне листя падає в гаю.

Сплять лошата і мальви і корови і бджоли і оси. 

Усе-все в цьому році зародило і картопля і хліб святий.

Все таке чарівне таємниче повне соку життя і снаги. 

Кругом по полю блищать усякі іскорки і жовті і сині і зелені. 

А хлібам колосистим, здається, немає кінця. 

Маємо жити, звичайно, не хлібом єдиним. 

За словами тренера, у нас є шанс здобути перемогу.

І, звісно, змалку боровик скидати капелюх не звик. 

Дозвольте ж, друзі, і мені відкрити серце, думку, слово.

Встає Кобзарева зоря над тобою, моя Україно! 

Радуйся, дівчино, разом зі мною сонцем і ясною голубизною.

Тату, наш лелека прилетів! Мамо, чуєш мову солов’їну?

І ліси, і поля, і парки, і сади, і городи – все зеленіло і цвіло.

Майте на увазі, буде сьогодні дощ із градом.

Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя, вітер і хмарини.

По вулиці йду і, здається, уперше розплющив я очі на світ.

Тут живуть мої старі батьки і мене у гості виглядають.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Відцвіли голубі матіоли згасло літо на жовтих полях. 

Он верби одступились од берега й розсипались на зеленій траві.

Здрастуй мій сонячний краю ти снишся мені і тут.

Кричу я Зливо, йди в степи! Тобі ми дуже раді!

Зеленому колоскові співа жайвір колискову Тебе вітер колихає, тебе дощик поливає.

Кажуть дощ завжди приносить щастя.