Вигук

сполучник;

частка;

вигук;

прийменник.

сурядності й підрядності;

такі, що виражають почуття, й такі, що передають волевиявлення

модальні, формотворчі, заперечні;

похідні й непохідні

комами або знаком оклику;

тире;

комами й тире одночасно;

тільки комами.

до іменників;

до прислівників;

до вигуків;

до займенників.

алло, овва, геть;

киць киць, кось кось, ой ой;

на добраніч, на все добре, слава Богу;

бух, цвірінь, дзелень, леле.

О боже мій милий! Така твоя воля, таке її щастя така її доля!

О, хто ж, о, що ж мені промовить слово?

Коли я став при мікрофоні, о, чом не мав орлиних крил!

Ну, прощайте! Всі боління переборюйте й вагання.

Скажіть, будь ласка, котра година?

"Нумо!" - гайкнула муха й сіла волові на ріг.

Дай мені сили, моя Україно, творити для тебе і жить!

Гай-гай, літа полум'яні!

а, ой, ох, ну;

бабах, кукуріку, добраніч, добривечір, добридень;

цитьте, овва, гайда, нумо;

їй-Богу, їй-право, їй-бо.

 ба/бах, ку/куріку, добра/ніч, добри/вечір, добри/день.

ов/ва, ле/ле, тс/с, ай/ай/ай;

тара/а/а/ах, му/у/у, бу/у/ух, на/добраніч;

їй/бо, їй/право, ку/ку/рі/ку, кар/кар/кар.

будь ласка, до побачення, на добраніч;

от тобі й на, яке цабе, аж гульк;

тьох тьох, ой ой, їй бо;

де ж пак, ой леле, хай йому грець.