Визначні постаті України (від Миколи Міхновського до Петра Порошенко)

Михайло Вербицький

Микола Лисенко

Павло Чубинський

Ісмаїл Гаспринський

До найвідоміших творів належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор Кирила Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка.

 український композитор, хоровий диригент, священник УГКЦ, громадський діяч, автор музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна»

навчався у Києво-Могилянській академії, пройшов курс до класу філософії включно, де здобув ґрунтовну гуманітарну й музичну освіту. У Києво-Могилянській академії почав компонувати свої перші музичні твори, диригував студентським хором та оркестром, виступав як соліст і скрипаль.

зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.

За життя визнали найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

українська акторка і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть. Народна артистка Української РСР (1922).

українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського національного відродження.

Майстриня драматичної повісті та оповідань на теми утиску українського жіноцтва, кризового становища села. Порушувала питання етики та моральної досконалості людини в умовах насильства та соціальної несправедливості. Авторка повістей «Людина» (1886), «Царівна» (1895), «Ніоба» (1905).

Микола Міхновський

Дмитро Донцов

Михайло Грушевський

Володимир Винниченко

Вся історія відносин між Москвою та Україною протягом більше, як 250 літ, з моменту злуки цих двох держав є планомірне, безоглядне, безсоромне, нахабне нищення української нації всякими способами, вщерть до стертя всякого сліду її, щоб навіть імени її не лишилось.

МИ ВИГОЛОШУЄМО, ЩО МИ ВІЗЬМЕМО СИЛОЮ ТЕ, ЩО НАМ НАЛЕЖИТЬ ПО ПРАВУ, АЛЕ ВІДНЯТО В НАС ТЕЖ СИЛОЮ. НАША НАЦІЯ ДОВГО НЕЗДУЖАЛА, АЛЕ НИНІ ВЖЕ СТАЄ ДО БОРОТЬБИ… НІЧ БУЛА ДОВГА, АЛЕ РАНОК НАБЛИЗИВСЯ, І МИ НЕ ДОПУСТИМО, ЩОБ ПРОМІННЯ СВОБОДИ УСІХ НАЦІЙ ЗАБЛИЩАЛО НА НАШИХ РАБСЬКИХ КАЙДАНАХ...

“Ця стадія українського життя, в яку ми ввійшли, вимагає високого морального настрою, спартанського почуття обов'язку, певного аскетизму і навіть героїзмі від українських громадян...”

Така повинна бути наша національна ідея: всеобіймаюча, виключна, яскрава, якої гаслом є не спочинок і уживання, лиш акція і воля до влади над відірваними засадами, над чужою ідеєю, над власним окруженням, над «обставинами», над усім часовим і поодиноким. Лише та ідея виведе нас зі стану провінцій, лише вона сполучиться з тим штосом, без якого мертва всяка ідея.