«Волею Українського народу...» (дослідження документів та матеріалів усної історії про війну). Практичне заняття

у середині - другій половині XX століття заявив про себе як потужний інтелектуальний рух, який поставив під сумнів традиційні прийоми історичного пізнання і історіописання, вироблені науковою думкою ХІХ ст., так само як і сформовану тоді ж систему організації наукового знання в галузі суспільних наук, що поділяються на сепаратні, зі суворо окресленим дослідним полем дисципліни;

інтенсивно розвивається з другої половини XX ст., головною метою якого є глибинні інтерв'ю біографічного характеру (як правило, із застосуванням аудіо- та відеотехніки), за допомогою яких здійснюється фіксування суб'єктивного знання окремої людської особистості про епоху, в якій вона жила;

досліджує минулий людський досвід, історичні знання творяться істориками шляхом встановлення достовірності, інтерпретації та реконструкції найрізноманітніших вцілілих і збережених "залишків" минулих подій (доступних дослідникові джерел історичних).

"...Про наближення німців нас ніхто не попереджав, щоб не було ніякої паніки серед населення. А хто сказав, що там десь поблизу німець, то отримав би кулю, власті говорили: “Не панікуйте!” Німці вже коло села стріляють, а передають, що вони на території Західної України."; 

"Німці примушували населення села працювати на різних роботах. Що німці не доїдали, те ми забирали в них і їли. Ставлення німців до нас було більш-менш нормальним. У селі за головного стояв комендант (хазяїн). У селі було утворено громадські двори, бо пан сказав: “Працюй та не зважай на втому, бо так написано у Святому Письмі”. Ми привчилися красти.";

"Німці вивозили багато людей із села на роботу до Німеччини. Мій брат Петро та двоюрідна сестра були також на примусових роботах. З Німеччини вже через деякий час люди поверталися, але частково. Ухилитися від вивезення не можна було, але деяким усе ж таки це вдавалося."

про політичне життя;

про повсякденне життя;

про економічне життя.

лише чоловіків;

всіх, хто відслужив у війську;

всіх, хто міг носити зброю, і дурних.

про ситуацію з харчами в концтаборах;

про ситуацію з харчами під час Голодоморів 1932-1933, 1947 рр.;

про ситуацію з харчами під час нацистської окупації.

"У грудні 1943 року сільський староста зібрав нас, усіх молодих хлопців, біля комендатури, вона знаходилася там, де був сільський радіовузол. А в Рощаховці була тоді жандармерія, то нас усіх повезли туди. Німці з усього села зібрали людей та відправили рити окопи й інші польові укріплення під Кіровоград. Коли везли, то нас охороняло п’ять німців, щоб ніхто не втік.";

"Спочатку я служив у полковій розвідці, а потім перейшов у дивізійну розвідку. Там служили сибіряки, вони з мене кепкували, що, мовляв, я серед них один хохол. А взагалі на полі бою було все одно, хто ти за національністю, якщо когось і ранило, то йому всі йшли на допомогу, незважаючи на те, хто він був, — українець, росіянин, вірмен чи білорус.";

"У Рощаховці був комендант Байс — німець. Щоб він когось образив, то ні, такого не було ніколи. Раз був Іваневича Івана вдарив декілька разів нагайкою за те, що той п’яний під комендатурою сидів і нічого не хотів робити."

"Одного разу ми з Ніною Браєнчихою вирішили вийти за межі села. Вийшли за село, дійшли, коли поліцай Тимощук кричить: “Ми взнали, ми взнали, хто ви!” Схопили нас і спочатку закрили в одному з шкільних класів, там ми переночували, потім привели й інших — Тормачиху Марію, Плащиху. Усіх нас звідти погнали в село Кетрисанівку, там знаходився кабінет жандармерії. У результаті нас покарали — три дні возили соняшничиння. Іван Курочка, мій однокласник, сам наказав мені дати гарбою п’ять ударів (плаче розповідаючи).";

"Наказано було зібрати всіх у технікумі в м. Бобринці. Мене також забирали, але я тікала. Усіх гнали до Бессарабії, а скількох німці повбивали по дорозі. Спочатку всю молодь зганяли до клубу, а потім садили на машину, алея все ж таки втекла, сховавшись у бур’янах, не знайшли...";

"Пам’ятаю: був страшний суд над місцевим поліцаєм, двадцять п’ять років йому дали тюрми, судив воєнний трибунал, але пізніше йому наші місцеві хлопці самосуд улаштували. Хіба все розкажеш..."

розстріли в Биківні;

розстріли в Бабиному Яру;

розстріли в Катині.

Концтабір Аушвіц (Освенцим);

Концтабір Маутгаузен;

Концтабір Бухенвальд.

німецьку окупацію;

партизанський рух;

примусову мобілізацію.

добровільно;

примусово;

за викликом військового комісаріату.

"Діти хворіли і помирали, бо ніякої меддопомоги не отримували. І короста була, і застудні захворювання";

"Так вони ноччу приїхали машиною, закрили цей барак, позаклеювали двері, вікна і пустили газ. Всіх потравили.";

"Над нами у концтаборі проводили медичні досліди – спеціально заражали, а потім вчилися лікувати. Мені прищепили трахому (хронічне інфекційне захворювання очей) – постійно гноїлися очі, подушка була вся в патьоках гною."