Вставні слова

вставними

однорідними

відокремленими

звертаннями

виступають підметом

виступають означенням

не виступають членами речення

виступають присудком

 То як вам земляки живеться? (В.Дворецька)

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться. (Н.Забіла)

 Будьте з рідними ніжні й ласкаві. (М.Луків)

 Місяць козацьке сонце .(Народна творчість)

Навіть медуза знає заздалегідь, що буде буря на морі (В.Сабунаєв).

Хоч на чверть кроку проте попереду (С.Журахович).

Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Звичайно дорога нам теж не килимами була встелена (О.Гончар).

до речі, без сумніву, на мій погляд

нібито, по-перше, на радість

навіть, на жаль, між нами кажучи

начебто, наприклад, уявіть собі

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М.Рильський).

Пам"ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть (О.Гасюк).

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск (В.Симоненко).

Може у вас знайдеться цікава книжка?

Того дня на дорогах, як навмисне, були затори.

Тепер ти, очевидно, можеш передумати їхати.

Може, у вас знайдеться цікава книжка для мене?

Отже, культорологія пов"язана з багатьма науками.

Коми для виділення порівняльного звороту

Коми між частинами складного речення

Коми для виділення вставного словосполучення

Коми між однорідними членами речення

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар).

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко). 

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім'я мого рідно­го міста (О. Гончар). 

І ось, нарешті, вершина (О. Гончар).

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Кор­нійчук).

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості.

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).

Увечері, справді, пішов дощ (Ю. Смолич).

Боже, яка моя мама красива – як на іконі Марія. 

 Найвідоміший я у своєму селі після Гоголя, звісно, і після Тараса. 

Улас Самчук вважав, що література покликана, по-перше, відображати життя, по-

друге, нести в собі моральну істину, тобто бути повчальною.

Не сходить сонце на Вкраїні, напевне, й місяця нема.

 А листопад, на диво розіслав зелений килим (С. Охріменко). 

 Мабуть, від учителя я взяв святу любов до книжки (І. Драч).

 Справді, сонце встало і оглядало світ (М. Коцюбинський).

 Будь ласка, не дивуйтесь тому диву (Л. Куліш-Зіньків). 

Відступати нам, по-перше, пізно, і по-друге немає підстав(В.Собко).

Люди сідайте будь ласка за стіл великодній (Б. Дворецька).