вставні слова, словосполучення

Вставні слова виражають ставлення мовця до висловленого, його оцінку, характеризують спосіб оформлення думки тощо.

Вставні слова передають нову інформацію, повідомлення.

Вставні слова називають особу, до якої звертається мовець.

Вставні слова виражаються однією частиною мови, належать до різних членів речення.

отже, можливо

по-моєму, нібито

адже, все-таки

на щастя, за словами

Тобі, земле моя рідна, усі мої поривання.

Земля не може жити без сонця.

Там, кажуть, з гір усю країну видно.

Дорогий друже, довго чекав ти мого листа.

На жаль, у мене нема знайомих у Кишиневі.

На жаль у мене нема знайомих у Кишиневі.

На жаль, у мене, нема знайомих у Кишиневі.

На жаль у мене, нема знайомих у Кишиневі.

На щастя злива вже вщухала .

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

На щастя літак було затримано.

Відчиняли люди широко ворота на щастя усім.

Видно шляхи полтавськії і саму Полтаву.

Не плач доню не плач.

Здається вічністю маленька мить життя.

А на вулиці така ніч і мабуть зоряна.

Чужа душа -то, кажуть, темний ліс.

На диво, птахи ще не відлітали у вирій.

Мабуть, сонця сьогодні буде мало.

Отже, скоро починаються канікули!

Мені осіння ніч короткою здається.

Ах, скільки срібних мрій літає.

Черешневий цвіт здається падає на серце.

Усяке трапитись може на незнаній дорозі.

На щастя, гості прийшли швидко.

Десь голосно плакало дитя, очевидно, загубило іграшку.

Доброго , кажуть, дожидати треба...

Літаки ідуть зовсім беззвучно.

І того , можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати край!

І того можливо не знайду, я слова, щоб наш прекрасний оспівати край!

Не можна, кажуть людині помолодшати, а подобрішати завжди можна.

Мені осіння ніч короткою здається.

навіть

мабуть

отже

уявіть

І найвища, по-моєму, краса - це краса вірності.

Дорога мене нітрохи не втомлює, навпаки, я в ній відпочиваю.

На диво, уже кілька ранків безвітря, море спокійне й лагідне.

Ідуть дівчата в поле жати та, знай, співають ідучи.

І найвища, по-моєму, краса - це краса вірності.

Дорога мене нітрохи не втомлює, навпаки, я в ній відпочиваю.

На диво, уже кілька ранків безвітря, море спокійне й лагідне.

Ідуть дівчата в поле жати та, знай, співають ідучи.

І найвища, по-моєму, краса - це краса вірності.

Дорога мене нітрохи не втомлює, навпаки, я в ній відпочиваю.

На диво, уже кілька ранків безвітря, море спокійне й лагідне.

Ідуть дівчата в поле жати та, знай, співають ідучи.

Кажуть юність нерозсудлива.

Пісня бриніла над Говерлою.

Полювання зазвичай потребує багато часу.

Трава в полі кажуть аж шумить після дощу.

Він може розв'язати цю задачу.

Може, він цю задачу розв'яже.

Хочеться вірити у людську порядність.

Вростеш ти, сину, вирушиш в дорогу.

На мою думку цей розділ можна розширити.

На його щастя більшість була "за".

Ми зайшли сюди, очевидно, випадково.

Діівчна сказала, що мабуть поїде завтра.

Відступати нам, по-перше, пізно, а по-друге, немає підстав.

Осіння ніч нам вічністю, здається.

Кажуть юність нерозсудлива й тривожна.

Ніхто не, може, світа пережити.

виступає присудком

виступає обставиною

не буває членом речення

виступає додатком

На мій погляд, клас у нас дружний.

На мою думку ніхто не зважає.

Повертайся , сонечко ясне, додому!

Книга - морська глибина.