Вставні слова. Звертання

Щасливо, радісно весільно квітує нива молода

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

Мова - це, без сумніву, фундамент культури.

Може то птахи приносять на своїх крилах весну?

Раділи і садок і поле, і долина. 

Будинки, сади, сніги  усе мліє в теплі сонця.

У лісі не було нічого: ні ягід, ні грибів, ні черешень.

О мово! Хто без тебя я?

Галю, ходімо гуляти!

Петре, Марійко йдіть до дошки.

Заходимо до класу, учні.

Кожен пильно стежив за словами отамана.

Може лихо якесь трапилося в дорозі...

Гори видно здалеку.

Він може дуже багато чого запропонувати.

Це може навіть і не вірші а квіти кинуті тобі.

На щастя дощу сьогодні не було.

З берега видно далеко.

Сьогодні видно буде сніг.

а)Десь кажуть є гора де не співають птиці.

б)На диво птахи ще не відлітати у вирій.

в)Мабуть сонця сьогодні буде мало.

г)Отже червень розпочинаються канікули!

У калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Скажіть, будь ласка, де живе мрія.

Мабуть, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

Мова - це, без сумніву, фундамент культури.

Може то птахи приносять на своїх крилах весну?

Я люблю тебе зимонько!

Зимонька одягла ялинки в теплі шуби.

Сніг-сніжок укриває землю ковдрою.

Мороз розмалював вікна химерними візе­рунками.   

Розвійтеся з вітром листочки зів’ялі розвійтесь, як тихе зітхання;

Ні, не бійся Тоню, то просто була система парашута така;

Слухай Кроте як же це воно в нас так вийшло, що за всю мандрівку ти ні разу не розсердився.