Ю.Винничук "Місце для дракона"_2

Згода дракона на двобій і прихована радість князя - "викрадення" Настасії - бій з лицарем, що має блакитну стяжку на шоломі - весілля в Люботині - розгніваний Лаврін покидає Люботин - князь приходить до могил пустельника і дракона - злива в горах.

Злива в горах - поява лицаря Лавріна у князівстві - згода дракона на двобій - товаришування князівни з драконом - розгніваний Лаврін покидає Люботин - смертельне поранення дракона - весілля в Люботині.

Гонці розносять звістку про "викрадення" князівни - князь приводить Настасію до дракона - Лаврін б'ється з драконом - злива в горах - весілля в Люботині - розгніваний лицар їде з князівства - зізнання князя у дружбі з драконом.

Князь трощить портрети своїх пращурів - "викрадення" князівни - Грицько присвячує Настасії вірш - гнів Лавріна та його від'їзд з Люботина - джура вбиває дракона - князь приходить на могили пустельника і дракона - злива в горах.

"...спідлоба стежив, остерігаючись видати радість, яка захлеснула його гарячою хвилею."

"... спідлоба дивився безпорадно, виражаючи сумнів у своєму погляді."

"Поплескав дракона по плечу і радісно закивав головою на знак згоди."

"... в очах зникла радість, скривився і витер сльозу, яка мимоволі скотилася по щоці."

"Така вже моя доля. Хай хоч після моєї смерті буде відвертим."

"Невже він не помічає, що я брешу? Він не хоче помічати..."

"Навіщо приховувати радість? Він це робить заради майбутнього своєї держави!"

"І з таким покручем я товаришував. Не діждеш, щоб я поступився!"

Весь у блискучих обладунках, джури несли дорогу зброю, коні аж лисніли від ситості.

У дорогій кареті сидів лицар з мужнім обличчям, свита виструнчилася при в'їзді в князівство.

По дорозі ледве йшли чотири чоловіки: обшарпані, зарослі, вихудлі.

Лицар мав недорогий одяг, мабуть, небагатого роду, а джури, безвусі хлопчиська, співали веселу пісню.

Помітити рукав лицаря блакитною стрічкою.

Пов'язати на шию лицареві блакитний шарф.

Прикріпити на шолом лицаря блакитну стяжку.

Одягнути лицаря в блакитні обладунки.

"Там немає з ким битися, він на все згодний."

"Змій зовсім не страшний, трошки теє... - князь покрутив пальцем біля скроні."

"Та він, щоб не нанести шкоди дереву, свій вогонь з пащі угору випускає! От таке дивне чудовисько."

"Ото тільки виду, що велике, а розуму - з макове зерня."

про лицаря Лавріна

про князя Люботина

про лицаря Кельбаса

про дракона Грицька

"Пробач, що так склалося... повір, я дуже шкодую."

"Ти сам обрав свій шлях... я в цьому не винен!"

"Народженому в темряві й помирати в темряві легше."

"Моєму щастю немає меж, адже ти рятуєш моє князівство!"

"Я вмовляв його не бути жертвою заради мене, а Грицько сам усе вирішив."

"Я це роблю заради своєї доньки. Вона заслуговує на щастя. Хто має право мене осудити?"

"Хай тільки хто посміє мене засуджувати, що я приятелював з драконом!"

"Я зробив у се, щоб врятувати Люботин. ніхто мене не осудить."

Налетів зненацька на лицарів і джур.

Нахилив голову так , аби зручніше було поцілити.

Підставив черево, щоб глибше мечами лицар і джури нанесли смертельні рани.

Почав відступати у провалля, щоб його зіштовхнули лицар і джури.

"Боліла рука після попереднього поєдинку з чудовиськом."

"Драконове око дивилося на нього таким розумним поглядом."

"Вогонь з пащі дракона не дозволяв підійти ближче до ворога."

"Настасія кричала що є сили, щоб той зупинився і не зачіпав Грицька."

"Ти прокляте чудовисько! Ніщо мене не зупинить здолати тебе. Це мій обов'язок заради прекрасної Настасії..."

"І так - вимучений походами й боями, з поораним зморшками обличчям - виглядає жених прекрасної Настасії?"

"Невже оце створіння могло нанести шкоди всьому князівству та викрасти прекрасну Настасію?"

"А мені що найбільше потрібно воювати з цим чудовиськом? Не така вже та Настасія прекрасна, щоб я заради неї втратив життя..."

Жива й здорова князівна вільно вийшла з печери.

Купа кісток та черепів біля печери дракона справді не цьогорічна.

Крики юрби відбувалися за командою воєводи.

Дракон підставляв голову тільки лицареві.

Вогонь з пащі дракон відводив високо в небо.

З черева дракона крапала синя кров.

"Тоді це такий самий виродок, як і я."

"Я роблю все, як домовлено."

"Звірячі закони - людяніші!"

"Принеси в дар муку тому, хто її ніколи не роздаровував."

Лицареві Лавріну

Князю Люботина

Князівні Настасії

Драконові Грицьку

лицар Лаврін

молодий джура

лицар Кельбас

воєвода Антось

Бо Настасія відмовилася одружуватися з ним.

Бо дізнався, що князь приятелював з драконом.

Бо дізнався, що князь поховає дракона.

Бо дізнався, що вбито не просто дракона, а поета-християнина.

"Якийсь біль, незрозумілий біль проліз йому в душу і звив собі там кубло, ятрив і душив ночами..."

"Якась незрозуміла веселість поселилася в душі, вимагала урочистостей і пісень, бенкетів і розваг."

"Якесь сум'яття мучило, розривало на дрібні шматки серце і тихенько поїдало їх."

"Радість змінювалася печаллю, і навпаки. Не було постійного розміреного спокою, хотілося плакати і сміятися водночас."

На весіллі пригощав гостей, які сідали поряд на кожух.

На могилах пустельника і дракона пригощав їх вином.

Після битви випроводжав лицарів з князівства.

Князь виконував обряд посвячення джури у вельможі.

Пізня холодна осінь.

Розквітла весна.

Гаряче спекотне літо.

Тріскуча сувора зима.

про Ноїв потоп

про зраду Христа Іудою

про Вавилонське стовпотворіння

про Мойсея, який рятував ізраїльтян від єгипетського полону

пустельник

князь

дракон

Лаврін

оксиморон

алегорію

гіперболу

метаморфозу

порівняння

Так, бо будуть нащадки, які продовжать рід князя.

Ні, бо розбудило в народу тільки лихі інстинкти.

Ні, бо не лицар убив дракона.

Ні, бо князь не мав більше сенсу жити.

зрада і вірність

доцільність самопожертви

добро і зло

кохання різних соціальних станів

проблема вибору

недотримання християнських традицій

сила поетичного слова

щоб убити його і стати переможцем на весь світ

щоб перекласти свої гріхи на нього, щоб виправдати себе

щоб показувати свою силу та владу перед іншими

щоб приховати свої недоліки перед іншими

Зізнання князя в приятелюванні з драконом і гнів Лавріна.

Джура вбив дракона, наостанок Лаврінові почулося "Дякую".

Лаврін побачив живу і неушкоджену Настасію біля печери дракона.

Грицько склав вірш про Іуду.

Напишіть есе "Мої враження від прочитаної повісті "Місце для дракона" (обсяг 1,5 сторінки), надішліть на пошту. Не хвилюйтеся - усе читається і перевіряється.

Ознайомтесь з коротким описом життя Валентина Чемериса, с.208. Пошукайте більше інформації.

Прочитайте до вівторка 12.05 частину повісті "Вітька+Галя, або Повість про перше кохання" - с.208-219

Бажаю успіхів.