Юридична практична діяльність

Практично не відрізняється.

Юридична практична діяльність пов'язана тим чи іншим чином із управлінською державною діяльністю.

Юридична практична діяльність пов'язана з правом, є втіленням норм у соціальній взаємодії.

Юридична практична діяльність найчастіше виступає як своєрідна особлива соціальна діяльність.

загальними ознаками, які притаманні всім видам соціальної, правової та юридичної діяльності;

особливими ознаками, які відображають своєрідність трансформування загальних соціальних ознак у властивостях юридичної практичної діяльності;

унікальними ознаками, які притаманні лише юридичній практичній діяльності;

Це система конкретних дій юриста-професіонала, що здійснюється за допомогою будь-яких соціальних засобів.

Це діяльність юристів-професіоналів, що в основному має правові наслідки.

Це система конкретних дій юриста-професіонала, що здійснюються за допомогою правових засобів, мають правові наслідки і спрямовані на охорону та захист прав і свобод громадян.

Це система конкретних дій юриста-професіонала, що здійснюються з певними правовими наслідками в інтересах перважно державних органів, а в другу чергу в інтересах громадян.

Гнучке поєднання гласності та конфіденційності, професіоналізм.

Незалежність і компетентність, поєднані в багатьох випадках із конфліктністю.

Чесність і прорядність при веденні юридичної справи.

Принцип гласності.

Принцип конфіденційності.

Принцип компетентності.

Принцип інформаційної насиченості.

Ніхто не має права змусити юриста розголосити конфіденційну інформацію.

Так, якщо це в інтересах протилежного суб'єкта в ситуації, в якій працює юрист-професіонал.

Так, це дозволено у випадках, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки.

Так, якщо це вимога Генеральної прокуратури України.

закріплюється у відповідних нормативно-правових актах;

є метою юридичного навчання;

є основою для визначення вимог до суб'єктів, що її здійснюють;

усі зазначені ознаки характеризують професіоналізм юриста.

юрист проявляє певний рівень компетентності щодо своїх клієнтів;

юрист здійснює певну діяльність за правилами, визначеними та закріпленими у встановленому порядку;

відсутність зовнішнього тиску щодо рішень юриста;

юрист має змогу протиставити свою практичну діяльність незаконним вимогам клієнтів, прокуратури, державних органів.

Змогу юриста-практика діяти певним чином у будь-якій ситуації.

Змогу юриста завжди приймати рішення на користь свого клієнта.

Наявність правових та інших спеціальних знань, навичок і вмінь, професійного досвіду, що впливають на якість роботи юриста-професіонала.

Наявність знань та умінь у юриста, що сприяють швидкому вирішенню правової ситуації в інтересах клієнта.

свідомо не виконувати забов'язання, накладені юридичними процедурами, за винятком відвертої відмови, яка грунтується на відсутності його чинних забов'язань;

фальсифікувати докази, радити свідкам давати неправдиві свідчення або створювати сприятливі для цього умови;

вимагати від особи, яка не є клієнтом, утириматися від добровільного надання інформації іншій стороні, якщо тільки ця особа не є родичем або іншим представником клієнта;

законність дій юриста та його рішень;

принцип рівності громадян перед законом;

поєднання гласності та конфіденційності;

інформаційна насиченість.

принцип демоктатизму;

принцип справедливості;

принцип поваги до особи, її прав та свобод, права в цілому;

принцип соціальної свободи.

Правотворча.

Правозастосовна.

Інтерпретаційна.

Правоохоронна.

У створенні певних норм права або в зміні чи скасуванні чинних норм.

Вона відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка встановлена правовими нормами.

Вона є вжливим способом управління суспільством, формування стратегії його розвитку.

Правотворча діяльність.

Правозастосовна діяльність.

Інтерпретаційна діяльність.

Правоохоронна діяльність.

усвідомлення застосування тих чи інших норм права в тих чи інших ситуаціях;

ухвалення на основі норм права рішень у конкретних справах;

виконання своїх посадових обов'язків юристами-практиками;

притягнення до юридичної відповідальності юридичних і фізичних осіб.

Має державно-владний характер.

Має вибірковий, періодичний характер.

Здійснюється юристами-практиками спільно з іншими соціальними суб'єктами.

Іноді вона породжує, змінює або припиняє конкретні правові відносини.

Встановлення та аналіз фактичних обставин.

Вибір і аналіз норм права.

Прийняття рішення у справі.

Документальне оформлення ухваленого рішення.

Нормативність.

Законність.

Доречність.

Цілеспрямованість.

Дії юриста-практика повинні бути зрозумілими для оточуючих суб'єктів.

Правозастосовні акти повинні бути мотивованими.

Дії юриста-практика повинні адекватно сприйматися державно-владними інстанціями.

Правозастосовні акти не повинні суперечити основним нормативно-правовим актам.

що правозастосовне рішення має бути прийнято державним органом у межах його компетенції;

неупереджене ставлення до дослідження обставин справи, до осіб, які беруть участь у ній, а також щодо прийняття остаточного рішення;

що правозастосування має бути справедливим з точки зору всіх учасників процесу;

що прийняте рішення переважно маю узгоджуватися з принципами моралі.

Це правильне й одноманітне розуміння змісту норм права.

Це правильне й одноманітне застосування змісту норм права.

Це вираження нормативно-правових актів в актах тлумачення (інтерпретаційних актах).

нормативне тлумачення;

доктринальне тлумачення;

професійне тлумачення;

громадське тлумачення.

Президент України;

Міністерство юстиції України;

Конституційний Суд України;

Верховна Рада України.

на охорону суспільних відносин, які врегульовано правом;

на захист індивіда від правопорушень;

на притягнення винних до відповідальності;

усі відповіді характеризують суть юридисної правоохоронної діяльності.