З яких творів Т.Шевченка взято ці рядки?

Я так її,я так люблю

Мою Україну убогу,

що проклену святого бога,

За неї душу погублю!

Гомоніла Україна,

Довго гомоніла,

Довго,довго кров степами

Текла - червоніла.

Ми не просто йшли;

у нас нема

зерна неправди за собою.

Ходімо ж ,доленько моя!

Мій друже вбогий, не лукавий!

Ходімо дальше; дальше слава,

А слава - заповідь моя.

За горами гори,хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Розкуються незабаром

Заковані люди.

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших...

Реве,свище завірюха.

По лісу звило;

Як те море, біле поле

Снігом покотилось...

Кати знущаються над нами,

А правда наша п'яна спить.

Коли вона прокинеться?

Коли одпочити

Ляжеш,боже,утомлений?

І нам даси жити!

І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

І забудеться самотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава Україні,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

Отаке-то на сім світі

Роблять людям люде!

Того в’яжуть, того ріжуть,

Той сам себе губить...

А за віщо? Святий знає.

Світ, бачся, широкий,

Та нема де прихилитись

В світі одиноким.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.