Розстелений кожушок, на нім посіяний горошок.
Серед двора-двора лежить червона сковорода.
Голуба свитина, жовтий клубок; по хустині качається, людям усміхається.
Всі його люблять, всі його чекають, а хто подивиться - кожен скривиться.
Іде лісом - не тріщить, іде водою - не хлющить, іде до хати - на нього пси не гавкають.
Що росте догори коренем?
Взимку горою, а навесні водою.
Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється.
Що без леза та без зуба розтина міцного дуба?
Мене просять і чекають, а як покажусь - утікають.
Сидить дід за подушками і стріляє галушками.
Із-під гірки, з-під крутої прокрадається норою.
Та й до моря утіка через лози по ярках.
Без очей - а сльози ллє.
Вийшла звідкись гарна дівка, на ній стрічка-семицвітка, а де з річки воду брала, там коромисло зламала.
Не кінь, а біжить; не ліс, а шумить.
Лежить Гася - простяглася. Як устане - неба дістане.
Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а вуса має?
На городі молода пишні коси розпліта, у зеленії хустинки золоті хова зернинки.
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
Баран у коморі, а роги надворі.
А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять. Оті коні на припоні - не їдять, не п"ють, а гладшають.
Під одним ковпаком сімсот козаків.
Біг через пліт, зачепився та й висить.
Сімсот соколят на одній подушці сплять.
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома