Загальна характеристика періоду ""застою"

прискорена реабілітація політичних в’язнів

відмова від критики культу особи Й. Сталіна

скорочення кількісного складу партійного апарату

скасування положення про керівну роль КПРС

існування надцентралізованої системи управління

висока продуктивність праці робітників

спроба запровадження елементів ринкової економіки

відмова від фінансово-технологічної допомоги країн Заходу

прискореним

інтенсивним

екстенсивним

пропорційним

узагальнююча назва посадовців різних рівнів, що є ланками командно-адміністративної системи

система, за якої функціонують і ведуть боротьбу за владу політичні партії

політика розміщення промислових об’єктів без урахування існуючої сировинної бази, трудових ресурсів, екологічної ситуації, потреб регіону

система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування

хронічний дефіцит товарів

політичну активність старшого покоління

низький рівень соціального захисту

дитячу безпритульність

відсутність державної системи пенсійного забезпечення жителів сіл.

досягнення рівня добробуту економічно розвинутих країн.

суттєве зниження темпів зростання зарплати.

черги за всім необхідним, можливість придбати якісні товари переважно «по блату».

зростання самостійності й активності громадських організацій.

поява концепції «розвинутого соціалізму» внаслідок усвідомлення нереальності побудови комунізму.

розмежування владних повноважень між Комуністичною партією України та радами народних депутатів.

утвердження принципів багатопартійності у зв’язку з дисидентським рухом.

відмова від директивного планування економіки.

демократизація радянської системи, запровадження багатопартійності.

надання прав Україні самій вирішувати питання внутрішньої політики.

посилення репресій щодо інакодумців.

реабілітація політичних в’язнів

зменшення чисельності партійного апарату

згортання політики гласності, відновлення боротьби з інакомисленням, політична монополія КПРС

кампанія «боротьби з космополітизмом»

повна згода в суспільстві з політикою, яку проводило радянське керівництво

ослаблення ролі партійного апарату в житті суспільства

формування багатопартійної системи

розвиток кризових явищ в усіх сферах життя суспільства

відмовою від критики культу особи Й. Сталіна

розширенням прав союзних республік

відновленням масових репресій

зростанням кількості громадських організацій

перехід до ринкових перетворень

поширення політики гласності та плюралізму

всевладдя номенклатури, відсутність ротації партійних та державних кадрів

низький рівень освіти вищої та середньої ланки управління