Займенник

Займенник - це самостійна частина мови, що називає предмет, ознаки, кількість.

Відносні займенники вказують на належність предмета особі.

У реченні займенник може бути тільки додатком.

Займенник - самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаку предмета, кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, чий?, скільки?

А ми тую червоную калину підіймемо.

У кожнім слові краси майбутнього шукай.

Для нашого Федота не страшна ніяка робота.

Зір їх красою сія.

Дещо, чий.

Ніякий, ваш.

Ми, вони.

Скільки, що-небудь.

Мій, твій, свій.

Його, них, всякий.

Наш, увесь, її.

Моє, твоє, кожний.

Хто.

Себе.

Чий.

Ніякий.

Нікого, нічого, нікуди.

Ніхто, ніщо, нікотрий.

Ніякий, нікчемний, нічогісінько.

Ні в якої, ніде, нівечити.

Іменниками, прикметниками, числівниками.

Числівниками, прикметниками.

Іменниками, числівниками.

Прикметниками, іменниками.

Один.

Два.

Три.

Чотири.

Весь, усякий, їхній.

Кожен, жодний, той.

Весь, всякий, інший.

Самий, ваш, цей.