Займенник

частина мови, що називає предмет.

 службова частина мови.

частина мови, що називає ознаку предмета.

 частина мови, що вказує на предмет, але не називає його.

Я, ми

 Він, вона, воно, вони.

Ти, ви.

Мене, нами, тобі.

вперед, поміж, хтозна - де

ніхто, будь-що, себе

хто-небудь, абихто, будь-де

ніде, ніяк, ніхто

Особові

Вказівні

Питальні

скільки/небудь, аби/хто, скільки/сь;

аби/що, де/кому, хто/сь;

де/ким, будь/чим, чим/сь;

будь/чому, аби/хто, казка/скільки.

ні/хто, ні/з/ким, ні/на/що, ні/в/кого;

ні/ким, ні/що, ні/скільки, ні/котрий;

ні/до/чого, ні/в/чому, ні/який, ні/з/чим.

ні/за/що, ні/ким, ні/який, ні/в/кого.

ні/хто, казна/який, аби/який, де/що;

аби/хто, будь/чий, котрий/сь, де/хто;

казна/що, будь/який, хтозна/що, який-небудь;

де/котрий, аби/який, будь/що, чий/небудь.

підмета;

присудка;

додатка;

обставини.

присудкові, заперечні, особові;

якісні, відносні, присвійні;

означальні, зворотні, питальні.

кількісні, дробові, збірні;

незмінна частина мови, належить до певного роду;

називає кількість предметів, їх порядок при лічбі;

означає ознаку іншої ознаки;

повнозначна частина мови, вказує на предмети, ознаки або їх кількість, не називаючи їх.

оцей, твій, вашого, їхньому;

той, отого, такому, стільки;

деякого, будь-чому, ніхто, аніщо;

анічий, скількох, чийсь, щось.

всякий, він, свій, абиякий;

цей, свою, кожен, такий;

мого, твій, нашого, їхнього;

чого, котрому, будь-кого, ніхто.