займенник як самостійна частина мови

нею, нібито, там, будь-ким

казна-хто, жодний, собою, наш

скільки, хтозна-кому, іншомовний, воно

Дерева стоять зачаровані, жоден листок не тремтить.

Ніхто не міг одірвати очей від квітучої вишні.

І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

присвійний

означальний

вказівний

неозначений

зустрів тебе

підійшов до неї

подарував нам

подякував мені

їх, до нього, на тобі

мене, будь-кому, нічим

тебе, нас, його

її, нами, себе

Людей питай, а свій розум май.

Брехун собі ворог і людям зло робить.

Хто вчиться, а хто мучиться.

У тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і щедрість...

Це весна, що на землі бувала хтозна-скільки років і століть.

Ой, співав би на весь голос - нікому співати.

А літа пливуть за ними, пливуть собі стиха...

Не те збереш, що посієш, а те, що доглянеш.

ніщо, німий, нікого

ніякого, нічия, нікчема

ніхто, ніскільки, нічиїм

ніким, нікому, нісенітниця

будь/який, казна/кому, чиї/небудь

будь/що, хтозна/в/чому, хто/небудь

кому/небудь, де/чиє, казна/до/кого

хтозна/яким, аби/чого, ні/у/кого

будь/у/кого, на/що/небудь

де/з/чим, казна/скільки

казна/з/ким, хтозна/в/який

ні/до/чийого, будь/хто

будь за що, аби ким

казна-котрий, хтозна в чиїх

де на чому, будь з якою

кого-небудь, чогось

два

три

чотири

п'ять