"Жіноча доля в поезії Т. Г. Шевченка"

Твір Т. Шевченка, про героїню якого згадує він у "Сні", зазначаючи: "То покритка, попідтинню / з байстрям шкандибає, / батько й мати одцурались, / й чужі не приймають".

Т. Г. Шевченко у вступі до поеми "Катерина" закликає:

Катерину батьки вигнали з дому, тому що:

У творі "Катерина" НЕ порушено проблеми:

Знайомство у творі "Наймичка" зі старими заможними хуторянами - дідом і бабою, їхньою невтішною самотньою старістю - це:

Ганна з поеми "Наймичка" все життя працювала на господарів, доглядала їхню дитину як рідну, тому що:

Ганна з поеми "Наймичка" до кінця життя не признавалася Маркові, що вона його мати, тому що боялася:

Втілення теми жіночої долі в творі "Наймичка":

Ліричний герой поезії "У нашім раї на землі..." найкращим у світі вважає:

Дитину жінки з поезії "У нашім раї на землі..." очікує в майбутньому:

"Он байстря несе покритка на базар" ("У нашім раї на землі..."), - так знедоленій героїні:

Іван дорікатиме свою матір, коли стане дорослим ("У нашім раї на землі..."), що вона його: