зно Кобилянська

на Галичині 

на Лемківщині 

на Буковині

на Волині

дочкою Прометея

першим професійним письменником

гірською орлицею

«суворим літописцем епохи»

Кирило-Мефодіївського товариства

братства Тарасівців 

«Руської трійці»

Товариства руських жінок на Буковині

поділ на 9 частин

кульмінація на початку твору

розповідь ведеться від першої особи

твір починається і закінчується однаковими рядками

повістю

оповіданням

поемою

новелою

Ганни 

Марти

Софії

служниц

неоромантизму

класицизму

реалізму

сентименталізму

Володимиром Озаркевичем

Василем Стефаником

Осипом Маковеєм

Іваном Франком

роздуми майбутньої вчительки Марти про любов до класичної музики – знайомство з художницею Ганною, з якою разом Марта орендувала квартиру – підвищення орендодавцем плати за квартиру – знайомство з Софією через повідомлення служниці – звук розірваної струни фортепіано

знайомство з художницею Ганною, з якою разом Марта орендувала квартиру - роздуми майбутньої вчительки Марти про любов до класичної музики – підвищення орендодавцем плати за квартиру – знайомство з Софією через повідомлення служниці – звук розірваної струни фортепіано

підвищення орендодавцем плати за квартиру – роздуми майбутньої вчительки Марти про любов до класичної музики – знайомство з художницею Ганною, з якою разом Марта орендувала квартиру – знайомство з Софією через повідомлення служниці – звук розірваної струни фортепіано

звук розірваної струни фортепіано – роздуми майбутньої вчительки Марти про любов до класичної музики – знайомство з художницею Ганною, з якою разом Марта орендувала квартиру – підвищення орендодавцем плати за квартиру – знайомство з Софією через повідомлення служниці

Шопен 

Бетховен

Софія Дорошенко 

молодий професор 

ґудзик на пальті

копія образу Корреджо «Віроломна» 

етюд Шопена

скрипка Страдіварі

стати зразковою дружиною

удосконалити свої художні здібності в Римі 

поїхати навчатися до Відня 

стати вчителькою образотворчого мистецтва

«артисткою»

«жінкою» 

«улюбленицею долі»

«мурашкою» 

Ганна – «хотіла бути учителькою»

Софія – «унаслідувала по батькові нервову систему і його недугу»

служниця Катерина – «грає прегарно й лагодиться до консерваторії»

Марта – «віддала нам білет від незнайомої якоїсь «пані», що приходила задля мешкання»

«один ґудзик її пальта баламкав уже на нитці»

«рукавички на пальцях були порозпорювані чи подерті»

«спускаючи вечорами ролети, затикала майже боязко найменші щілини»

«…її одинокою розривкою була Біблія, яку читала з ранку до вечора»

Ганна і Марта називали Софію «музикою»

Марта вийшла заміж за професора, «того, з годин конверзації англійської мови» 

Ганнині слова «Резонатор тріс» мимоволі стали причиною «сердечного удару» Софії

Софія перед смертю помирилася зі своїм коханим

А я тобі кажу, Мартухо, що царство на землі належить все-таки до тебе..

Найменша краса вражає мою душу, і я піддаюся їй без опори...

– Будемо людьми, що не пішли ані в жінки, ані в матері, а розвинулися так вповні

…незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено…

Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність…

Я понищила б усіх своєю любов’ю, діти й мужа… я не з тих, що вміру люблять!

Не можу слухати меланхолійної музики... 

Жалує за мною, Мартухо, … жалує й каже, що його переслідує прикре почуття, що чує мій плач, тихий, задавлений плач, що стрясає ціле тіло, тому що потайний

«Не можу позбутися до сьогоднішньої днини думки, що музика позбавила її життя… Одною-однісінькою тоненькою струною вбила її»

«Ганнуся не дізналася ніколи, як причинилися її без думки кинені слова до сумної події»

«Ні, я не вдам того, що вона. Ані в любові, ані в горі, ані в перемаганні себе, а вже найменше в плеканні гордості! Я проста робітниця, тип послугача з природи вже, що не наділила її навмисно тим гордим даром, щоб повзав… Тому повзаю й корюся до сьогоднішньої днини, й належу до тих тисячок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!»

«Скінчивши грати, зложила по хвилі руки на фортеп’ян – саме де ноти кладуться, і опустила на них голову. Мертва тишина…»

«Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька»

«“Das schönste Glückskind” – нaзивaли її, вoнa й сaмa не нaзивaлa себе інaкше як: “Ісh – das Glückskind” (найкраща улюблениця долі)»

«Любила над усе елеганцію, називаючи се третьою важною заповіддю в умовах до щастя» 

«Вона мала багато поклонників, але сама не залюблювалася ніколи» 

«…її батько був директором при однім великім банку, і стративши маєток, помер наглою смертю…»