Звертання

1

3

2

4

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти ставтеся, дбайливо до природи!

А. Моя думка, краще закріпитися і чекати допомоги

В.Запалай, мій вогнику крилатий, полум"ям привітним і незламним

Б.Вже почалось,мабуть,майбутнє

Г.І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це слово або сполучення, що називає особу або предмет, до яких звернена мова того, хто говорить або пише.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Де ти, Лесю?

Совісте наша! Агов!

Фантазіє моя, богиня легкокрила!

Мово рідна! Ти ж як море!

Мово рідна слово рідне хто вас забуває, той у грудях не серденько, але камінь має.

Співай же весно у весняних просторах, ростіть будови, гомоніть мости. 

Не забувай мене, пиши частіше люба моя.

Ти підійди-но сюди!

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).

Слово, чому ти не твердая криця? (Л. Українка)

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

О панно Інно панно Інно любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький. 

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю. 

Брати мої пам’ятайте славних прадідів наших історію.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим. 

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Місяцю-князю, нічкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною.

Обнімає земля небо голубе, моя Вітчизно я люблю тебе! 

Земле ти моя, нема ріднішої за тебе.

Де зелена тополина, роздзвенілися жита... Слався, рідна Україно, наша земле золота.

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка.(Народна творчість)

 Місяць - козацьке сонце .(Народна творчість)

А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О.Омельченко) 

На горбочку мак в шапці як козак.(Г.Черінь)

 у називному відмінку однини та родовому множини

 у знахідному відмінку однини і множини

у називному відмінку множини та родовому однини

у кличному відмінку однини і називному множини

підметом

присудком

будь-яким

не буває членом речення