Звертання

того, хто звертається

того, до кого звертаються

адресантом

адресатом

1

2

3

4

прості/складні

повні/неповні

ускладнені/неускладнені

поширені/непоширені

Понад Дніпром козак іде, може, з вечорниці.

Мій друже, тобі підсунули непотріб.

Софія, як любовно називають собор кияни, - найстаріший пам’ятник, золота окраса Києва.

А що, знайшли якого майстра, щоб наладив нам годинник на вежі?

Дівчата, що ви! Це чудовий колір! — заступився тато за свою обраницю.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

А що вам казав, любі дівчата,— торжествував тато на задньому сидінні.— Не машина — звір!

іменником у називному відмінку

прикметником у називному відмінку

іменником у кличному відмінку

займенником у родовому відмінку

Вернися, гетьмане! Чи ти хочеш спинити вітер?

Тату, ти як мексиканський бог кукурудзи! — пирснула сміхом Наталочка.

Годі, доню, годі, рідненька!

Де ви, лицарі, гетьмани, козаки?

Чи знаєш ти, юначе, що без мови народу нашого нема?

Куди ти біжиш, дорого?

Діти, чи знаєте ви, що треба змалечку вивчайте рідну мову?

А куди ти мандруєш, друже?

Мово, ти море, у якому немає дна і берегів. 

Мово, яка ти багатоманітна і невичерпна

Горнусь до тебе Україно!

Рідне слово, я п’ю тебе із мудрості народу.