Звертання

А  слово чи сполучення слів, що виражає ставлення мовця до висловлюваного.

Б  слово чи сполучення слів, що називає того, до кого звертаються.

В  слово чи сполучення слів, що виражає ставлення мовця до висловлюваного і називає того, до кого звертаються.

А  Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко!

Б  Молодий козаче, чого зажурився?

   В Колиш мене, бабко, колиш…

А  Соловейку мене полонила твоя душевна пісня.

Б  Любі друзі Запрошуємо взяти участь у щорічній благодійній акції «Подаруй книгу бібліотеці».

В  Мамо моя дорогенька  я тебе дуже-дуже люблю.

А Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Б Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

В Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Г Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

А Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

Б О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?

В Там в борі вітер листям шевеліє: Пречиста Діво, радуйся, Маріє!

Г Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

А Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Б Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

В Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Г О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.