Звертання

а) Виходжу в сад подихати повітрям.

б) Розпитаю, як справи у сосен.

в) Старі дуби, спасибі вам за осінь.

г) Ріка і сірі сосни – усе стало буденним.

а) Соломія;

б) хлопець

в) матуся;

г) Богдан.

а) Обступи мене, ліс, як в легенді.

б) Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

в) Було це, люди, якраз на свято.

г) Прилітайте до колиски, лебеді, як мрії.

а) Маріє, Діво Пресвятая, це ти так плакала вночі.

б) Везуть Марусю, людоньки, везуть!

в) Спочивай моя мамо, рідненька.

г) Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу.

а) Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

б) Любов – це, люди, діло неосудне.

в) Славний наш Чураю, у якому ж ти краю?

г) Брате мій, спасибі за турботу.

Як підмет

Як додаток

Як обставина

Ніяк не підкреслюються

А 3 морозивом, вийдіть з автобуса.

Б 3 кошиком, не порвіть мені панчохи.

В Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

Г Синьоока, дозволь пройти.

а) Дозволь мені, великий господине, розважити тебе.

б) У мові неосяжна душа народу.

в) О мово, хто без тебе я?

г) Ти, правдо, красо і добро.

а) Повій вітре буйнесенький, звідкіль тебе прошу.

б) Спасибі, сонце, за тепло.

в) О, підожди, людино, будь ласкава.

г) Прости мені, земле.

А. Здрастуй сонце і здрастуй вітре!

Б. Дякую, тобі моє серденько, за таку твою увагу до мене!

В. Що ж, пробачте йому, графе Толстой і Антоне Чехов, не ображайтеся на нього, могутній Франко і ніжна Лесю, не гнівайтеся, Олександре Блок, Володимире Маяковський і Олександре Довженко.

Г. Ой не світи, місяченьку не світи нікому, тільки світи миленькому, як іде додому.

Пробач мені, бабусю!

Дєвочки, ідіть сюди!

Оленко, поділися яблуком, будь ласка.

Діти, станьте в коло!

А Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, але камінь

має.

Б Співай же, весно, в весняних просторах, ростіть, будови, гомоніть, мости

В Чую, земле, твоє дихання, розумію твій тихий сум.

Г Не забувай мене, пиши частіше.