Звертання

 звертанням

вставним словом

узагальнювальним словом

граматичною основою

іменником у кличному відмінку однини

іменником у називному відмінку однини

іменником у знахідному відмінку однини

іменником у родовому відмінку однини

не виступає членом речення

виступає додатком

виступає підметом

виступає означенням

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля виготовила доля? (Б. Олійник)

Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила. (М. Рильський)

Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку. (Д. Луценко)

Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату. (А. Малишко)

Понеси мене на крилах радосте моя. (В. Симоненко)

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок. (П. Перебийніс)

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора. (Д. Луценко)

Старі дуби спасибі вам за осінь. (Л. Костенко)

тільки комою

 комою або знаком оклику 

тільки знаком оклику

тире

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка. (Народна творчість)

Передайте будь ласка водію за проїзд.

Хто сьогодні черговий у класі?

А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О. Омельченко)

Прийми мою любов, народе рідний... (О. Довженко)

Я п’ю тебе, сонце, твій теплий, зцілющий напій. (М. Коцюбинський)

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали. (Т. Шевченко)

Діду, серце, голубчику, заграй яку-небудь. (Т. Шевченко)

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

 О панно Інно панно Інно любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом.

Ой не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом.

Ой не крийся природо не крийся, що ти в тузі за літом.

Ой, не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ. (Я. Колас)

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя. (М. Ткач).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив. (П. Тичина)

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов. (М. Рильський)