Звертання

Звертання бувають головні і другорядні.

Звертання – це слово або словосполучення, що називає того, до кого звертаються.

Звертання виступають у реченні підметами.

У реченні звертання завжди виділяється знаком оклику.

Вже почалось мабуть майбутнє

І вже не існувало для нього нічого окрім озера осики й хмелю

Бідна волошко чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Ви знаєте, як липа шелестить, у місячні весняні ночі?

Моя Полтаво, ти благословенна минулим і майбутнім у віках!

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

Люблю довкілля степове, безкрає, могутні м'язи рідної землі, і запах чебрецю, і жайворонків крик, і ластівок тривогу.

Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Здалеку виднілися привокзальні … . 

… зігрійте мою душу охололу.

… не виходять мені з голови.

Саме … відбивались у вікнах.

1

2

3

4

5

У зеленій кофтині, пройдіть уперед.

З кошиком, не порвіть мені панчохи.

Бабусю, ми виходимо на наступній зупинці?

З морозивом, вийдіть з автобуса.

обставиною

підметом

додатком

ніяким

думи

ви

хмари осінні

думи, хмари осінні

І все-таки до тебе думка лине мій занапащений нещасний краю.

Давай-но серце ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Добре учителю що ти небокраї нам відкривав.

О жовтий квіт мелодії розтань над строгими квадратами перонів.

Водичко умий моє личко.

Дай мені крила, Україно!

Народе мій, до тебе я ще верну...

Моя пісне вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди.