Звертання

" О земле втрачена явися"

І мертвим і живим і ненародженим..."

Чого являєшся мені у сні?"

Дума про Марусю Богуславку"

Іменником у називному відмінку множини та родовому однини

Іменником у називному відмінку однини та родовому множини

Іменником у знахідному відмінку однини і множини

Іменником у кличному відмінку однини та називному множини

Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату .

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля виготовила доля?

Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила .

Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоддячену ласку .

Старі дуби спасибі вам за осінь .

Чому ж ти лицар мій на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі? 

Україно Ти для мене диво .

Цвіти, розцвітай Україно!

Зброє моя послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам.

Мій давній друже мушу я з тобою розставатися надовго…

Красо України Подолля Розкинулось мило, недбало.

Вставай хто живий в кого думка повстала .

Годі вам гурт ворогів і прихильних марні слова промовлять.

Літня ніч спокусниця зрадлива крилом одним півсвіту обняла.

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць.

Мужай прекрасна наша мово серед прекрасних братніх мов!

1

2

3

4

5

3 морозивом, вийдіть з автобуса.

3 кошиком, не порвіть мені панчохи.

Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

У зеленому капелюсі, пройдіть уперед.

Лунайте ж, оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

 Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди.

Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота!

 Панове судді важко розібрати що і до чого як воно було.

Дивись же на мене сонце і засмали мою душу,

Тебе я земле всю сходив до краю.

А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

Здалеку виднілися привокзальні … .

 … не виходять мені з голови.

… зігрійте мою душу охололу.

Саме … відбивались у вікнах.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.