Звертання, розділові знаки при звертаннях.

вставним словом

узагальнювальним словом

звертанням

граматичною основою

підметом

присудком

будь-яким

не буває членом речення

 у називному відмінку однини та родовому множини

 у знахідному відмінку однини і множини

у називному відмінку множини та родовому однини

у кличному відмінку однини і називному множини

Чи знаєш ти хлопче якого коня тобі серед поля виготовила доля? (Б.Олійник).

Привіт тобі зеленокура Сквиро поет сивоголовий посила (М.Рильський). 

Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку (Д.Луценко).

Не плачте мамо не треба, і ви не журіться тату (А.Малишко).

Понеси мене на крилах радосте моя (В.Симоненко).

Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок (П.Перебийніс).

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко).

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка.(Народна творчість)

 Місяць - козацьке сонце .(Народна творчість)

А на чому ми спинились дорогий ти мій козаче? (О.Омельченко) 

На горбочку мак в шапці як козак.(Г.Черінь)

Місяцю-князю, нічкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною.

Обнімає земля небо голубе, моя Вітчизно я люблю тебе! 

Земле ти моя, нема ріднішої за тебе.

Де зелена тополина, роздзвенілися жита... Слався, рідна Україно, наша земле золота.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим. 

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю. 

Брати мої пам’ятайте славних прадідів наших історію.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

О панно Інно панно Інно любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький. 

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).

Слово, чому ти не твердая криця? (Л. Українка)

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Мово рідна слово рідне хто вас забуває, той у грудях не серденько, але камінь має.

Співай же весно у весняних просторах, ростіть будови, гомоніть мости. 

Не забувай мене, пиши частіше люба моя.

Ти підійди-но сюди!