Звертання. Вставні слова

Пий моя доню липовий цвіт, то ліпший лік від сердечних бід (Н. Гербіш).

Добридень! Мене звуть Ярослава, я щойно закінчила інститут (Н. Гук).

Любо я така рада, що ти вибралася до мене в гості (Н. Гук).

Доброго ранку соколику. Куди це ти зрання?(Н. Гук).

Їй інколи здавалося що ця літня жінка - перебрана в селянку чарівниця (Н. Гербіш).

Ліхтарі здавалося були намальовані акварельними фарбами на тлі підсвіченого великим містом неба (Н. Гербіш).

Щоразу здається начебто хтось на небі необачно вихлюпнув на маленьке містечко дворічний запас води( Н. Гербіш).

Мені здається я можу навчити їх тільки на власному прикладі (Н.. Гербіш).

Звісно, цей страх був безглуздим, як і більшість її страхів (Н. Гербіш).

У дитинстві я, напевне, як і кожен хлопчик, читав багато книжок про різні казкові пригоди великих і дрібних героїв ( Н. Гербіш).

- Зупиніться ще біля супермаркету, будь ласка, - попросила дівчина таксиста (Н. Гербіш).

А я, безумовно, кавоманка.(Н. Гербіш)

Кажуть віденський струдель із яблуками - найкращий у світі!(Н. Гербіш)

Мабуть усі кавоманки мріють про справжню віденську каву(Н. Гербіш).

Може це все їй лише снилося?(Н. Гербіш)

Такі зливи бувають, напевне, раз на два роки. А може, й частіше (Н. Гербіш).

Бабусю Марто, а ви ж прийдете завтра до мене святкувати Різдво? (Н. Гербіш)

Знаєш, сонечко, насправді турбота й тепло зараз важать значно більше, ніж будь - що інше (Н. Гербіш).

Пам'ятаєш, мамо, коли я була маленькою, то запитувала тебе, що зі мною буде, коли я виросту(Н. Гербіш).

Давно тебе не бачила. Сподіваюся, ти зараз нікуди не поспішаєш? (Н. Гербіш)

Термос теж був яскравим , до речі (Н. Гербіш).

Стіл, як кажуть у казках, ломився від страв( Н. Гук).

І, звісно, неодмінний атрибут літнього відпочинку - бабусині ласощі (Н. Гук).

Звичайно, вареників наробили багато, і вони залишилися (Н.Гук).

Краю мій, краю, кращого за тебе в житті я не знаю.

Краю мій краю, кращого за тебе в житті я не знаю.

Краю мій, краю кращого за тебе в житті я не знаю.

Гірських вершин дсягають на жаль, не тільки орли.

Гірських вершин досягають, на жаль, не тільки орли.

Гірських вершин досягають, на жаль не тільки орли.

ти, моя, зоре

а, моя, зоре

ти, зоре

І здається йому, що там - найкраще місце на землі.

Мені здається, що це я.

Здається, Митько подумав, що картини вкрали.

майже, неначе, принаймні, все-таки, навіть

може, либонь, здається, напевно, мабуть

до речі, на жаль, будь ласка, вибачте, можливо

Мамо гріє душу твоя молитва.

Мамо моя ти напевно стомилася.

Ти мабуть хотіла мене привітати.

Майже, всі свої твори Тарас присвятив своїм друзям.

Навіть, у листопаді бувають погожі дні.

Можливо, ще кілька днів протримається тепло.

Мовляв князенко хоче вибрати собі дружину.

Мабуть гарнішого ранку не бувало на світі.

Почула вона неначе хтось гупнув біля неї.

Поки живий я хочу справді жити.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву.

Видно було вже пізно бо ніде по хатах уже не світилося.

Здається вічністю маленька мить перед якою навіть смерть безсила.

Не раз бувало гірко нене.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Працювать працювать безумовно!

Мамо гріє душу твоя молитва.

Мамо моя ти напевно стомилася.

Ти мабуть хотіла мене привітати.

підметом

не є членом речення

означенням

додатком

одне

два

три

чотири

Чого ви, тату, зажурились?

Тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не на­­думаю.

Пане, є у мене дочка Маруся, так це вона мене так навчила.

Пан і питає: «Чого вам, люди добрі?»

  виступають означенням

  не виступають членами речення

  виступають присудком

 виступають підметом

 вставними

  однорідними

  звертанням