Звертання, вставні слова

однорідними членами речення

поширеним звертанням

непоширеним звертанням

відокремленою обставиною

Ти мене кохана проведеш до поля.

Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

Мій Боже милий як-то мало святих людей на світі стало.

Спасибі Вам мамо за вічну любов і за всю неоплачену ласку.

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Під хатою заночуєм, сину мій Іване!

Плачте, діти козацькії, така ваша доля!

Брати мої, діти! Дайте мені порадоньку, що будем робити?

А.  Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми!

Б.  Гірке,Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми. 

В.  Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти.

Г.   Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Де ти Лесю? (І.Драч)

Совісте наша! (І.Драч)

Мово рідна Ти як море!…(С.Плачинда).

О мій народе Прометея ти маєш душу молоду (В.Сосюра).

Чуєш мамо, горлиця мені знову нагадала пісню колискову.

Широкий Дніпре ,мій, з тобою знову ми в розлуці .

Здрастуй , мій сонячний краю, ти снишся мені і тут.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Він знає це певно.

Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

Певно руїну та буря зробила?

На станції Гребінка у вагоні, нарешті, попросторішало.

На щастя, підходив Андрій.

Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали.

Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.

Кажуть, сніг на полі – хліб у коморі.

Дещо правда, піднялось із тії неслави.

Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

Одне слово летимо вже через Гімалаї.

Мужність, як правило – скромна.

Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпани „Мідний вершник”, „Синій птах”, флокс „Декабристи”.

Злива тривала майже годину. 

Сонце зайшло проте  ще було видно.

 Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий.

 Мабуть ніщо так не радує людський зір як зримий результат роботи.