Звертання,вставні слова

називає того, до кого звертаються;

називає того, хто до когось звертаються;

виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним.

є другорядним членом речення;

є головним членом речення;

не є членом речення.

означають час, місце, умову, причину того, про що йдеться у реченні;

називають того, до кого звертаються.

виражають ставлення мовця до повідомлюваного ним;

лапками;

комами або знаком оклику залежно від інтонації;

тире.

на початку речення;

в кінці речення.

у середині речення;

моє

водичко;

личко

Кажуть якось, упав у бою і Харко

 Поселенцям, звісно, доводилося вести боротьбу з нападниками.

Пам’ятаю мамо, твоє тихе слово

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться.

На думку вчених у сімнадцятому столітті на цьому місці стояла фортеця.

Напевне та квітка солодка була, бо меду на ній назбирала бджола.

По-перше, ти вчасно прийшов до школи.

Світ, на щастя, зачарований піснею.

Зачиняйте, будь ласка, двері

Може, вислати ліків вам?

Чужа душа то, кажуть, темний ліс.

Працювать, працювать, безумовно!

будь-якого

називного

кличного

Злітай, птице, у чисте небо!

Виростай для правди й волі мій, синочку!

Мамо чуєш, мову солов’їну?

Тату наш, лелека, прилетів!