Звертання. Вставні слова

Мабуть, весна принесе з собою і радість/

Сподіваюся, сину мій, ти усе зробив правильно.

Поля, ліси, гори – усе сяяло після дощу.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ви, звичайно, знаєте мою сестру (Ю. Збанацький)

Отже, що тут багато говорити й сперечатися (М. Грушевський)

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна (Л. Забашта)

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т. Шевченко)

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко)

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко)

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).

Зігрій сонечко тепле нашу землю.

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

Сяє сонце пливуть хмаринки щебечуть птахи.

Пішла вона ще під інше віконце послухати може, там на неї чекають.

Пішла вона ще під інше віконце послухати, може, там на неї чекають.

Пішла вона ще під інше віконце послухати, може там на неї чекають.

Мавко, ти з мене душу виймеш! (Леся Українка)

Вже почалось, мабуть, майбутнє (Л. Костенко)

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю (І. Цюпа)

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу (Д. Павличко)

Живи, Україно, живи для краси, для сили, для правди, для волі!.. (О. Олесь)

З-за моря припливла сюди, кохана чарівнице? (Леся Українка)

Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т. Шевченко).