Звертання, вставні слова, однорідні члени речення

Долітають звуки грому та дощу.

Небо розкинуло своє шатро і над нами.

Недавно листя тихо шепотіло, а зараз голосно шумить.

Літо пахне порічками й кавунами.

Кожна мати свого сина і ласкає, і голубить.

Шипшину, й пісню не віддам нікому.

Сонце світить та не гріє.

Хвиля тихо черкалась об берег, і шелестіла.

Так добре пам'ятаю дні осені й літа.

Правило стає зрозумілим і цікавим.

Блакитні, білі, фіолетові дзвоники гойдалися на стеблах.

Бажання танцювати, малювати не покидає мене.

 У нашому лісі всяке птаство: деркачі, зозулі, і сороки...

На городі ясніли свіжі квіти, айстри, красоля і гвоздика.

Гори, ріки, і смереки - усе дихало таємничістю.

Вода, хмари, ліс - усе безупинно неслося вперед і шуміло і блищало на сонці.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Звертання — це слово або сполучення, що називає особу або предмет, до яких звертаються з мовленням

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ

О пісне, на світ увесь лунай.

Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив

Обставини.

Не є членом речення.

Додатка.

Підмета.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

О сарнонько, приходь вечірньою добою на скло прозорих вод...

Верни до мене, пам’яте моя...

Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив: що я вчора ізвечора із другою говорив

Але, мабуть, найдивовижніше у цієї рослини — її шишки. 

Даруйте, чи можна зайти до кабінету?

На жаль, квітки папороті ніхто ніколи не бачив.

У мене душа, зрозумійте, піснями аж бринить.

на щастя, ясна річ, наприклад

мабуть, по-перше, мовляв

адже, навіть, принаймні

звичайно, будь ласка, на жаль

Червонясте, золотисте опадає з кленів листя.

Від дощів поле молодіє, а від морозів сивіє.

Тихо падають листочки на стежку, на траву й грибочки. 

Формами й кольорами квіти нас радують дивні. 

І жити і мріяти треба.

У саду росли груші та черешні.

Подаруй мені усмішку або погляд ласкавий.

Сонце випливало ввечері й посміхалося.