Звертання. Вставні слова.

називає того, хто звертається

називає того, до кого звертаються

виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним

Ластівочка сизокрила з теплих країв прилетіла.

Кажуть, ластівочка сизокрила з теплих країв прилетіла.

Ластівочко сизокрила, звідкіля ти прилетіла?

Україно, ти для мене диво.

Понеси мене на крилах, радосте моя!

Ти стоїш на узбіччі дороги, калино.

Ой чого ти, дубе, на яр похилився?

Добридень тобі, Україно моя!

Вечірнє сонце, дякую за день!

вологе повітря

ноче

березнева ноче

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Не хилися, явороньку. Ти ще зелененький.

Не журися козаченьку. Ти ще молоденький.

комами або знаком оклику

лапками або тире

комами

виражають ставлення мовця до повідомлюваного ним

означають час, місце, причину, мету того, про що йдеться в реченні

називають того, до кого звертаються з мовленням

То як вам, земляки, живеться?

Крізь ці кущі, мабуть, ніхто не пробереться.

З добра й любові приходить щастя.

Мені ця розповідь здається казкою.

А хлібам колосистим, здається, немає кінця.

Серпневі ночі пахнуть кавунами, а повний місяць динею здається.

Мабуть, не з тієї ноги встав.

Не жартуй наді мною, будь ласка.

Я не гірший від інших, на щастя, і від інших не кращий, на жаль.

Ти, напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти напевно, знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.

Ти, напевно знаєш, що у ніч перед Різдвом трапляється щось таємниче.