Тренінг «П’ять шляхів до серця дитини» 

Хід тренінгу

І. Організаційна частина. Привітання.

Тренер. Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї тому що вони є першими її вихователями.

Сьогодні ми зібралися для того, щоб знайти ключик до ніжних і трепетних дитячих сердець. Сьогодні ми поговоримо про те, як виховати свою дитину справжньою і хорошою людино.

Тема нашого тренінгового заняття «П’ять шляхів до серця дитини»

Вправа «Очікування»

Тренер. Для початку ми з вами познайомимося. Кожен з вас отримав стікер у вигляді хлопчика чи дівчинки. Ваше завдання написати на зворотній стороні: ваше ім’я, сімейна роль – мати чи батько хлопчика або дівчинки та очікування від сьогоднішнього тренінгу.

Правила роботи 

_{Тренер.} Пропоную вам працювати за такими правилами

1.     Цінувати час кожного

2.     Говорити по черзі, не перебивати один-одного

3.     Говорити коротко і по темі

4.     Говорити тільки від свого імені

5.     Бути позитивним

6.     Правило додавання Я+Ти=Ми. Тому що разом ми можемо зробити набагато більше, ніж кожен окремо.

7.     Правило добровільної активності.

Тренер. Хто за такі правила, прошу голосувати. Хто «ЗА»?    Одноголосно. Правила нашої роботи прийнято.

Вправа «Я і моя мрія»

Тренер. У вас є три стікери:

-         На листочку написати – що я хочу бачити у своїй дитині?

-         На яблуці – що я для цього зроблю?

-         На серці – що ви ніколи собі не дозволите, як мати чи батько у вихованні своєї дитини?

(Я хочу… Для цього… Я ніколи… )

ІІ. Основна частина.

Тренер. Ми підійшли до основної частини тренінгу. Розглянемо шляхи до серця нашої дитини.

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще їx зрозуміє.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  дтина поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не віддаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Тренер.    Спілкуючись    з    дітьми,    необхідно    частіше    нагадувати    собі:

1.   Перед нами діти.

2.   Вони поводять себе як діти.

3.   Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4.   Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5.   Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6.   Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7.   Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Тренер.

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не

розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

•  дотик; • ласкаві слова;

•  ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Тренер.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)       дотик;

2)       слова заохочення;

3)       час; 4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Тренер.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. 

Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Вправа «Дослідники»

Тренер. Як ви гадаєте, які дотики є позитивними?

Прошу розрахуватися на 1-5-й. Об’єднайтеся в пари. 

-         1 пара: ваша донечка прийшла зі школи вся в сльозах, вона не змогла написати красиво  літери на уроці і учителька її не похвалила. Спробуйте її заспокоїти не використовуючи слів.

-         2 група: ваш синочок прийшов радісний зі школи, на уроці математики він зміг розв’язати приклади і учитель поставив йому 12 балів. Похваліть її.

-         3 група: ваша дитина прийшла стривожена, вона посварилась зі своїм однокласником. Заспокойте її словесно і дотиком.

-         4 група: ваш малюк крутиться  в ліжечку, не може заснути. Заспокойте його, приголубте, щоб він швидше заснув.

-         5 група: ваш син прийшов стривожений додому, мабуть у нього погана оцінка. Заспокойте його словесно і за допомогою дотику.

Тренер. Застосовуйте такі дотики на практиці, адже ваші діти дуже люблять такі речі. І пам’ятайте, що дотики потрібні як хлопчикам так і дівчаткам, як великим так і маленьким. Навіть тим дітям, які стали вже дорослими, а особливо нашим майбутнім першокласникам.

Тренер.

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Слід часто вживати пестливі слова: «моє сонечко», «мій зайчику», «мій котику», «моя гордість». Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. 

Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Вправа «Похвали дитину» 

Тренер. Ваша дитина добре виконала ваше завдання. Склала всі іграшки до кошика, прибрала у своїй кімнаті. Як ви похвалите її?

Вправа «Перефразуй вимогу на прохання» 

1.     Щоб зараз же доїв!

2.     Ану, зараз же додому!

3.     Негайно прибери свої іграшки!

4.     Видко відійди від комп’ютера!

5.     Одна хвилина і ти лягаєш спати!  

6.     Зараз же зайди у свою кімнату, тут одні дорослі!

7.     Викинь сміття і відро. Негайно!

8.     Бігом учити уроки!

9.     Ану, склади свій одяг так, як треба!

10. Прийду з магазину, щоб у кімнаті був порядок!

Вправа «Якісна похвала»

Тренер. Такі оціночні слова, як хороший, гарний, фантастичний не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить оцінювати. Тому хвалити треба правильно.

Якісна похвала складається з таких частин;

1.     Опишіть, що ви бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно виставлені в ряд на поличці». 

2.     Опишіть, що ви відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»

3.     Узагальніть все яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні коробки. Ось що я називаю організацією!». Суть в тому, щоб знайти таке слово, яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше. Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.

Тренер. Існує вправа, яка допомагає попрактикуватися в тому, щоб якісно хвалити.

Ситуація 1. Ваша маленька дитина щойно перший раз самостійно одягнулась. Вона стоїть перед вами, сподіваючись, що ви помітите.

Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте: Що дитина може сказати собі? Ситуація 2. Вас запросили на шкільний спектакль, в якому грає ваша дитина. Він або вона грає роль короля, королеви або відьми (виберіть самі). Після вистави ваша дитина підбігає до вас і запитує: «Ну, як я зіграв?»  Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:  Що дитина може сказати собі?

Ситуація 3. Ви помітили, що ваша дитина поступово стала краще вчитися. На листочках із твором стала робити поля. Вона використовує складні обороти, словникові слова. Минулу доповідь підготувала навіть на день раніше, ніж потрібно.  

Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте: Що дитина може сказати собі?

Ситуація 4. Ви захворіли і кілька днів лежите в ліжку. Ваша донька намалювала     вам листівку      з        побажанням         якнайшвидшого   одужання, прикрасивши її кульками. Вона простягає її вам і чекає вашої реакції.  

Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте: Що дитина може сказати собі?  Тренер: Кожна дитина позитивно відреагує на заохочення, а ніж на вимогу. Буває таке, що ви не стримались і сказали дитині різке слово, посварили її, то не бійтесь вибачитись. Сказаного не повернеш, але попросивши пробачення і пояснивши вчинок дитини, ви не спонукатимете її відвернутись від вас.

Тренер. Яким буде третій шлях до серця дитини, ви дізнаєтесь, коли послухаєте притчу «Батько й син»

Одного разу батько пізно ввечері повернувся з роботи, як завжди втомлений, і побачив, що на порозі його чекає п'ятирічний син  - Тату, а можна щось запитати?

-   Звичайно, що трапилося, синку?

-   Тату, а яка в тебе зарплатня?

-   Це не твоя справа! - обурився батько - і потім, навіщо тобі це знати?

-   Ну, татку, скажи будь ласка, скільки отримуєш за годину?

-   Ну, десь 30 гривень А що?

-   Тату, - син подивився на нього знизу дуже серйозними очима - тату, можеш мені позичити 20?

-   Так ти запитував тільки для того, щоб я тобі дав грошей на якусь іграшку? - обурився батько - негайно йди до себе в кімнату й лягай спати! Хіба можна бути таким егоїстом! я працюю цілий день, а ти так нахабно себе поводиш! Малюк тихенько пішов до себе А батько трохи заспокоївся й почав міркувати: може йому й справді потрібно купити щось важливе Грець з ними, тими 20 гривнями, він же ще ніколи не просив у мене Грошей!  - Ти ще не спиш, синку? - запитав батько - Ні, татку: 

-   Я, мабуть, занадто суворо повівся. У мене був важкий день. Вибач мені, ось візьми гроші, які ти просив. 

Хлопчик підхопися й посміхнувся: 

-   Ой, дякую тобі, татку! 

Потім заліз під подушку й витягнув звідти ще декілька зім'ятих банкнот батько, побачивши, що 

В сина вже є гроші, обурився: "навіщо ти просив гроші, коли в тебе вже є?" А малюк склав усі гроші разом, перерахував купюри: 

-   Тепер мені точно вистачить! татку, тут рівно 30 гривень! Можна я куплю годину твого часу? будь 

Ласка, прийди завтра з роботи раніше, я так хочу, щоб ти повечеряв разом з нами і погрався зі мною!  

Тренер. Скажіть, будь ласка, чого навчає нас ця притча?(Наші діти дуже швидко виростають і ми, можливо будемо колись дуже жаліти, що ми з ними не провели час, який могли провести).

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, я люблю бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Тренер. Напишіть на стікерах, як ви спільно проводите час?

Вправа «Відгадай букву, цифру, слово»  

Тренер. Написати слово на спині один в одного.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне

-         придумати, як його подарувати.

Тренер. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так

Правила вибору подарунків

-         Подарунок-мрія батька або мами

-         Дорогі подарунки

-         Чудернацькі, нереальні тваринки

-         Інший подарунок, не той, про який мріяла дитина

-         Необхідні подарунки

-         Подарунок на виріст

-         Подарунки-відкупи

В природі дитини правильно хотіти багато іграшок. Якщо вона каже, що їй вже більше не треба іграшок, то дитина починає комплексувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

Вправа «Піраміда потреб дитини»  - Фізичні потреби

-         Розвиток здібностей

-         Потреби в захисті

-         Потреби в присутності батьків

-         Потреба у спілкуванні

-         Потреба уваги

-         Потреба батьківської любові

Тренер. На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Як дізнатись, який шлях до серця вашої дитини найближчий вашому малюкові? 

1.     Спробуйте згадати, як дитина висловлює свою любов вам. Перерахуйте три найхарактерніші випадки, як дитина робила це за останній час? Який це був спосіб прояву любові?

2.     Поспостерігайте, як ваша дитина висловлює свою любов братика і сестричкам, дідусеві і бабусі, учителям, друзям. Вона це робить так само, як по відношенню до вас? А якщо інакше, то чому?

3.     Ніші діти багато про що просять нас. Ще раз пригадайте 5 способів висловлення дитячої любові, а тепер постарайтесь пригадати ті прохання, які дитина висловлювала вам. Якою мовою любові говорить ваша дитина. Як ви, батьки, можете задовольнити потребу вашого малюка?

4.     Зверніть увагу, на що найчастіше ваша дитина скаржиться, що змушує її почуватися нещасливою? Чого найбільше їй не вистачає? Подумайте, з якої причини ви врахували його потреби? Як ви можете найефективніше наповнити його чашу любов’ю і турботою?

5.     Наступні кілька місяців задавайте альтернативні запитання, дайте йому можливість вибирати із двох способів любові. Записуйте те, що ваша дитина обрала. Спробуйте визначити з якої причини вона робить такий вибір, а потім виберіть «шлях до її серця», котрий дитина вибирає найчастіше. Можливо – це і є її шлях. 

Для обговорення в групі

Зосередьтесь на тому, як деякі ключові фактори допоможуть вам визначити близький шлях вашій дитині. Це може бути стать, вік, темперамент, виховання, духовна та інтелектуальна зрілість? Висловіть свою думку у групі по черзі.

ІІІ. Заключна частина. Рефлексія.

-         Чи справдились мої очікування?

-         Що я візьму з собою і свою скарбничку виховання дитини?

-         На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову»  (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

(З книжки Гері Чепмена та Росе Кемпбел «П 'ять шляхів до серця дитини») 

(Презентація до тренінгу додається)