Творча зустріч фізиків та ліриків "Явища природи в пейзажній ліриці Ліни Костенко"
Гріш ціна вашій фізиці, якщо вона закриває для вас
все інше – шепіт лісів, фарби заходу сонця, дзвін рими…
Фізик, який не сприймає поезії, мистецтва, - поганий фізик.
Лев Ландау
Уляна Євгеніївна Смолінська, викладач фізики та астрономії
Зоряна Ярославівна Іщук, викладач української мови та літератури
Державного навчального закладу «Львівське вище
професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій»
Гріш ціна вашій фізиці, якщо вона закриває для вас все інше – шепіт лісів, фарби заходу сонця, дзвін рими… Фізик, який не сприймає поезії, мистецтва, - поганий фізик.
Лев Ландау
Вивчення природи людиною, розуміння її законів, пояснення таємниць – все це завжди хвилювало не тільки вчених, а й митців. Наукове пізнання природи та її поетичне сприйняття йдуть поруч, взаємно збагачуючи одне одного. Знання фізики, природних явищ, дозволяє ще сильніше відчути їх внутрішню гармонію та красу; в свою чергу відчуття цієї краси – це величезний стимул для подальших досліджень. Це є природно, бо людська душа не відчуває межі між раціональним і емоційним.
Не дивлячись на різницю поетичного сприйняття природи та її наукового опису, між ними є глибокий внутрішній зв’язок. Його існування, Нільс Бор пояснював тим, що художник завжди спирається на «загальнолюдський фундамент», на якому будують гіпотези також і вчені. Мистецтво і наука збагачують одне одного (недаремно ж існує словосполучення «Фізики - лірики»).
Свого часу відомий філософ та математик Бертран Рассел назвав гуманітарне знання «безкорисним». Не бажаючи образити, а швидше для того, щоб підкреслити той факт, що користь природничих наук очевидна, адже технічні досягнення – телефони, хмарочоси – є матеріальним її свідченням, а от користь гуманітарних наук – опосередкована й розмита.
А от у Японському інституті дорожнього будівництва інженери, які проектують мости, відвідують річний курс «Мистецтво доби Відродження». Якщо не розвивати творчу фантазію, вважають японці, проектувальник навчиться будувати лише один міст, лише одну дорогу. Інший приклад. Колись Білл Гейтс, засновник «Microsoft», сказав, що для створення компанії йому необхідні якісні програмісти й математики, Стів Джобс у відповідь зазначив, що серед цінностей «Apple», крім технічного, є ще сильний гуманітарний, творчий компонент.
То що ж за компонент допоміг Стіву Джобсу зробити свої пристрої ледь не уособленням стилю життя креативного класу? Таємниці немає: гуманітарний підхід спрямований на поліпшення якості комунікації та дозволяє знайти неочікувані підходи там, де раніше дослідники зайшли б у глухий кут чи помилково трактували факти. Що більше голосів ми чуємо, то більш комплексно бачимо проблему, а це, зі свого боку, зменшує кількість помилок у роботі, сприяє швидкому прогресу.
Тож не дивно, що сучасна освіта ставить на меті саме розвиток soft skills – навичок, які допоможуть дітям стати успішними дорослими. Чимало викликів, що стоять перед сучасними людьми, рівномірно пов’язані з гуманітарними й точними науками. Створення товару з розумінням потреб іншого, доставка, адаптація під закордонні ринки, людські конфлікти, емоційні та соціальні потреби, мотивація персоналу до безперервного навчання – все це є питаннями комунікації і сферою гуманітарного знання. Все більше галузей будуть розвиватися на стику як синтез гуманітарного і точного знання. А їх, вочевидь, наслідують й освітні траєкторії.
Мистецтво не тільки хобі в житті вченого, не тільки засіб відпочинку, скільки абсолютно необхідна гімнастика розуму, тренування його фантазії, уяви. Мистецтво вдосконалює образне мислення, розвинена уява необхідна сучасному вченому-фізику.
Збуваються слова Флобера, який передбачав «Чим далі, тим мистецтво стає більш науковим, а наука більш художньою; розлучившись біля основи, вони зустрінуться коли-небудь на вершині».
Таким чином, той, хто по-справжньому захоплений фізикою, повинен розвиватися естетично, дружити з літературою і мистецтвом. Адже навколо так багато цікавого!
Творчий вечір фізиків та ліриків
«Явища природи в пейзажній ліриці Ліни Костенко»
Мета роботи: розкрити пейзажну особливість в ліричних творах Ліни Костенко. Показати взаємозв’язок між явищами природи вивчаючи тему «Вологість повітря» на уроках фізики та творчість Ліни Костенко на уроках літератури; застосування сенканів; єдність науки і мистецтва. Навчитися розпізнавати в творах фізичні явища та пояснювати їх. Сприяти національно патріотичному та естетичному вихованню учнів, розвивати в них почуття краси, розуміння прекрасного.
Освітня: розширення кругозору учнів; розвиток пізнавальних здібностей; закріплення пройденого матеріалу з фізики, літератури, мови.
Розвиваюча: розвиток мови: збагачення словникового запасу, ускладнення її смислових функцій, розвиток в учнів умінь володіти художніми образами, виразними засобами мови; розвиток мислення через: вміння аналізувати, порівнювати, підбирати аналогії, доводити; розвиток сенсорної сфери.
Виховна: виховання моральних якостей, що відображають ставлення один до одного: доброта, делікатність, взаємодопомога; виховання моральних якостей, що відображають ставлення до самого себе: відповідальність, доброзичливість, співпереживання успіхам одногрупників.
Поет природний, як природа...
Ліна Костенко
Література дає мені більше, ніж будь-який науковий мислитель...
А. Ейнштейн
Вона мріяла літати, працювала педагогом, і тільки розкривши свій талант стала «невловимою королевою української поезії» і слова її стали літати у світі як «високовольтні лінії духу»...
19 березня 2023 року Ліна Василівна Костенко відзначає свій 93-й день народження.
Одна із найвпливовіших жінок давньої та сучасної України, яка стала незаперечним моральним авторитетом для українців. Вона ніколи влади не боялася. Пише, що хоче і говорить, що думає.
Ліна Костенко
Знаменита, талановита.
Надихає, любить, творить.
Невловима королева української поезії. Легенда.
Вона переконує нас, що слова «незалежність» і «свобода» існують в мові не просто так. А останніх десять років вона ігнорує різні світські заходи та не спілкується з пресою, бо це для неї «пусті теревеньки». Сила волі та її незламність вражають. Вона сучасна і активна користувачка інтернету, а постать її жодного разу не була заплямована безглуздими дурницями в токсично засміченому інформаційному просторі. Її поезія – про жінку, любов, красу рідної мови і України – це словесна зброя, яка надихає і окриляє.
Її горде мовчання – це життєва позиція, а творче спілкування – це словесна зброя у вигляді інтелектуальної поезії.
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, Що хоч спинись і з Богом говори.
Буває, часом сліпну від краси…» Ліна Костенко, читає Зоряна Іщук https://youtu.be/v2O1LxwaJRs
Ведучий_1: У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово «люблю». Природа, ніби відчуваючи настрій людини, приймає її болі та страждання, наснажує світлою радістю і тихим умиротворенням, дарує відчуття скороминущості суєтного людського життя та вічності навколишнього світу, і поетеса відповідає їй любов’ю й вдячністю.
Ведучий_2: Через тему природи у віршах поетеси передано неймовірний діапазон інших тем: любові та кохання, натхнення, енергії та відпочинку, дитячих спогадів, філософських роздумів, патріотизму та історичної пам’яті, та багатьох інших. Запрошуємо і вас насолодитися та надихнутися природністю почуттів поетеси:
Ведучий_1: Мене ізмалку люблять всі дерева… Я їх люблю. Я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
* * *
Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні.
Ведучий_2: Що оспівується в цих поетичних рядках? Так, природа.
Природа
Красива, чарівна.
Милує, вабить, захоплює.
Мій куточок для відпочинку.
Перлина.
Ведучий_1: Яка думка об’єднує всі ці вислови?
Ведучий_2: Людина – невід’ємна частинка природи.
Ведучий_1: Лірична героїня поезій Л. Костенко, за якою вгадується сама авторка, тісно пов’язана з природою, є її невід’ємною частиною
Ведучий_2: Ця злитість ліричної героїні з природою знаходить вираження в автометафорі:
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність. Ведучий_1: Ліна Костенко. Зараз ми спробуємо наблизитися до творчого генія цього митця.
Ведучий_2: Отож, ця «щасливиця» – геніальна поетеса, яка свого часу стала легендою. І погодьтеся, що бути сучасниками легендарної людини – це вже небуденність. Нам із вами випала честь жити в одну епоху з Ліною
Костенко.
Ведучий_1: Природа для Ліни Костенко така ж одухотворена, як людська душа. Рідність із зеленим світом — це спорідненість з духовним космосом нашої планети, гостре відчуття неподільності всього живого. У вірші
«Послухаю цей дощ» про це сказано дуже чуйно й водночас відверто:
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
Та, може, це і є моя найвища сутність.
Ведучий_2: Природа, особливо дика, вільна й свавільна, для Ліни Костенко щось значно більше, ніж просто група дерев чи стихія. Це окремий світ у світі, до речі, завжди набагато щедріший і чистіший від людського.
Природа
Необхідна, незбагненна
Чарує, заворожує, надихає
Її дивна незрівнянна краса
Життя
Лірики:
Природа мудра. Все створила мовчки.
Росинку поту втерла на брові. На буреломах сходять мухоморчики – Театр ляльковий просто на траві.
Один великий, в брилику озерце.
Оранжеві, червоні ковпачки.
Здається, вийде гномик в камізельці, Застебнутий на срібні гаплички.
І вклониться. Задзвонить бубонцями. Драбиночку приставить до гриба.
І краснолюдки підуть з куманцями Повз гриб, що зветься Жаб’яча Губа.
Ідуть, ідуть, ідуть та спотикаються.
А на грибку, під криласом пташок, З великим пензлем, у зелених капцях Фарбує гном оранжевий дашок. Йому злізати високо і круто.
Він пензель той тримає обома.
Як гарно все! І все така отрута.
І сіє дощ… І гномиків нема…
«Природа мудра. Все створила мовчки…» Ліна Костенко, читає Юлія Шинкарчин https://youtu.be/pSxD1XREv2w
Ведучий_1: Всі ми – діти природи. Так вважали давно і, звичайно, вважають на сьогоднішній день. За мільйони років еволюції кожна жива істота виробила здатності чутливо реагувати на різноманітні зміни в довкіллі – і позитивні, і негативні для життєдіяльності. Такі чуття передавалися із покоління, удосконалювалися, і стали у деяких тварин такими тонкими, що відчувають краще від найновіших сучасних приладів. Зміна погоди в значній мірі обумовлена зміною вологості повітря.
Ведучий_2: Сьогодні у нас з вами непростий вечір. Адже ми звернемося до скарбів творчості Ліни Костенко, які показують спостережливість людини, її здатність до сприйняття законів природи. Але спершу запитання. Як одним словом можна назвати термодинамічний стан природи, який завжди всіх цікавить?
Ведучий_1: Так, звичайно, – погода. Якщо і є те, що цікавить усіх, то це, мабуть, погода. Вона впливає на здоров'я і самопочуття всього населення, часто визначає нашу поведінку, змушує коригувати плани. Тому ми систематично слідкуємо за прогнозами погоди. А чинниками погоди є температура, тиск, вологість, швидкість вітру.
Погода
Примхлива, непередбачувана
Чарує, дивує, веселить
Впливає на здоров'я і самопочуття Явище
Ведучий_2: Доречі, перш ніж вчені відкрили таємниці передбачення погоди, люди уважно стежили за небом, поведінкою тварин, станом рослин. Відомий учений Дмитро Менделеєв говорив: «Атмосфера – велика лабораторія погоди».
Ведучий_1: Отож. Фізика і лірика. Що може бути спільного між цими видами?
Ведучий_2: Здається вони не сумісні. Проте, згадайте, що фізика – це наука про природу, а лірика оспівує природу. Представники мистецтва використовують для своїх творів фізичні закономірності. А фізики люблять і цінять мистецтво, яке пробуджує їх творчі думки, допомагає розгадувати таємниці природи.
Ведучий_1: А. Ейнштейн любив грати на скрипці, М. Планк і В. Гейзенберг були чудовими піаністами, Л.Д. Ландау любив читати вірші Байрона та писав, що «Гріш ціна вашій фізиці, якщо вона закриває для нас усе інше: шелест лісу, фарби заходу, мелодію рим. …Фізик, що не сприймає поезії, мистецтва, - поганий фізик.»
Ведучий_2: Проблеми «фізиків і ліриків» хвилюють людство давно. В 15 столітті в Італії жила людина, ім’я якої відомо зараз в усьому світі. До цих пір іде суперечка про те, хто він, митець чи вчений. Він був поетом, художником, музикантом, архітектором, математиком, механіком, інженером, ботаніком. І в науці, і в мистецтві він залишив глибокий слід. Здогадались про кого йде мова?
Ведучий_1: Леонардо да Вінчі.
Ведучий_2: Відомий фізик Е. Роджерс говорив: «Фізика – це наука розуміти природу». І це дійсно так. Наші далекі предки не знали слова «фізика», але їм треба було виживати серед небезпечних явищ природи, використовувати сили природи, тобто «розуміти природу».
Ведучий_1: Найбільше гармонії та душевної злагоди у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою.
Ведучий_2: Тема відпочинку душі серед гармонійної природи, частиною якої є й сама людина, переростає, отже, у мотив апокаліпсису, зникання життя, викликаного людською нерозумністю.
Лірики: Природа у Ліни Костенко зображена не просто як буденний світ.
Тут не акцентується увага на звичайних явищах та подіях. Природа тут виступає певним дивосвітом, мікрокосмосом для кожної людини. Саме природа дає змогу розвиватися людині, пізнавати себе, відновлювати сили. В цьому – унікальне призначення та важливість природи.
Якщо ти здатен бачити прекрасне, то тільки тому, що носиш прекрасне всередині себе. Пауло Коельо
Поезія «Цей ліс живий» демонструє відношення поетеси до природи. Ліс приймає характеристики людини, він має «добрі очі», відбувається олюднення лісу. Природа має настрої, авторка немов живе в єднанні з природою, в одному ритмі з нею.
Дуже примітно, що в творах про природу Ліна Костенко не закладає другий сенс, підтекст, що так характерно для віршів про любов та, особливо, історичним творам. Сама авторка особливо виділяє одну пору року – осінь.
Осінь
Багряна, золотокоса
Підкралась, розфарбувала, розмалювала Землю застелила яскравим килимом Чарівниця
Осінь перед нами постає в різних образах. Порівняно з іншими порами року, опису осені приділяється набагато більше уваги. Вона буває і жаркою, яка тільки вийшла зі спекотного літа, і холодною, яка вже наблизилася до зими. Поетеса не може спокійно говорити про осінь. Вона завжди говорить про неї із захватом, із запалом, із затриманим подихом. В цьому присутня якась дитячість, дитяче захоплення, з яким розповідається про цю дивовижну пору року. Так вміють радіти та дивуватися природі діти.
Для вираження повної гами почуттів, що поетеса має до осені, вона використовує велику кількість різних дуже цікавих художніх прийомів. Наведемо для прикладу поезію:
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! – та сама.
Фізики: А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ ЧОМУ ОПАДАЄ ЛИСТЯ?
Не вся вода потрібна рослині, щоб живитися. Більша її частина випаровується через листя. Якщо води випаровується більше, ніж надходить через коріння з ґрунту, рослина гине.
Навесні та влітку в ґрунті достатньо вологи. У цей час рослини добре живляться і швидко ростуть. Але взимку надходження води обмежується. Грунт замерзає, і рослина мусить економити вологу, бо не може отримати її в достатній кількості, щоб
компенсувати випаровування.
Щоб заощадити воду, дерева і кущі восени скидають листя. Надземна частина багатолітніх трав відмирає, а коріння в ґрунті залишається живим.
Листя
Багряне, різнобарвне
Шурхотить, шелестить, злітає
Кружляє в осінньому танку
Метелики
Ведучий_1: Наукове пізнання природи та її поетичне сприйняття йдуть поруч, взаємно збагачуючи одне одного. Знання фізики, природних явищ, дозволяє ще сильніше відчути їх внутрішню гармонію та красу; в свою чергу відчуття цієї краси – це величезний стимул для подальших досліджень. Це є природно, бо людська душа не відчуває межі між раціональним і емоційним.
Ведучий_2: Розглянемо процеси, які пов'язані з вологістю.
Ведучий_1: Випаровування – перехід речовини з рідкого стану в газоподібний (пару). За рік з поверхні Світового океану випаровується близько 450 тисяч км3 води, а з поверхні суші близько 70 тисяч км3. Швидкість випаровування залежить від вологості повітря, температури поверхні, вітру.
Ведучий_2: Конденсація – перехід речовини внаслідок охолодження або тиску з газоподібного стану в рідкий. Конденсація можлива при температурах, менших критичних для даної речовини.
Необхідною умовою конденсації є наявність центрів конденсації, функції яких в атмосфері виконують дрібні частинки – аерозолі або іонізовані атоми. Основними продуктами конденсації є туман, роса, іній, паморозь, ожеледь тощо.
Лірики:
Такий туман, аж піють сірі півні.
Людина йде з туману у туман.
Ми всі, по суті, живемо якоюсь мірою в тумані.
Прозріння нам уже не притаманні.
Нема прозрінь в тумані підозрінь.
Потрібна філософія. Натомість – Всі форми напливання на свідомість.
Їмо плоди із дерева незнання.
«Такий туман, аж піють сірі півні…» Ліна Костенко, читає Уляна Смолінська
Ведучий_1: ЩО ТАКЕ ТУМАН?
Фізики: Вночі у безвітряну погоду в низинах і над водоймами в прохолодному повітрі, що опускається на теплу земну поверхню, збираються дуже маленькі краплинки води. Холодне повітря не може підняти їх вгору. От туман і стелеться низько над землею. Тільки вранці, коли сонечко добре прогріє повітря, туман підніметься в небо і стане хмаркою.
Туман буває корисним, бо стелеться над землею, рятуючи рослини в садах і на полях від заморозків.
Але він буває і шкідливим, бо заважає роботі усім видам транспорту: погіршує видимість і збільшує можливість аварійних ситуацій на дорогах. Через тривалі тумани відкладаються рейси літаків.
Туман
Непроглядний, примарний
Стелиться, парує, скриває
Світанковим серпанком укрив озеро
Імла Лірики:
Футбол в тумані, де гравець, як мім, – То, може, найдивніша з пантомім.
Із ким він грає і куди він б’є?
Літає м’яч, невпізнаний об’єкт. І ледь помітні постаті вугласті Пірнають вгору, як плавці без ластів. В туман кричать незримі глядачі, Повсюди всім ввижаються м’ячі.
Свистить суддя. А власне, в чому справа?
В тумані гра, то гра уже без правил. В туман-траву стрибає воротар – Ловити м’яч, який не пролітав. Оце подача! – вигуки юрбі. –
Забив прекрасно. Шкода що собі.
Фізики: Туман утворюються, коли вночі земна поверхня та нижній, прилеглий до неї шар повітря, охолоджується. Водяна пара, що міститься в ньому, згущується. Такі приземні тумани утворюються і над суходолом, і над водною поверхнею.
Ведучий_2: Чому в морозні дні над ополонкою на річці утворюється туман?
Фізики Тому що над ополонкою повітря вологіше і в холодні дні пара стає насиченою.
Ведучий_1: Чому при відкриванні в морозний день кватирки, якщо в кімнаті досить тепло і волого, утворяться клуби туману, який у кімнаті опускається вниз, а надворі – піднімається вгору?
Фізики: Тому що холодне повітря знадвору перетворює пару, що міститься в повітрі біля кватирки, в насичену і утворюється туман. У кімнаті – це холодне повітря і воно опускається вниз, а надворі – це більш тепле повітря і воно піднімається вгору.
Ведучий_2: Чому восени після сходу Сонця туман над річкою тримається порівняно довго?
Фізики: Тому що відносна вологість повітря над річкою значно вища, ніж над сушею.
Ведучий_1: При температурі, що відповідає точці роси утворюється туман, випадає роса.
Ведучий_2: Наведемо приклади: Віконний зимовий конденсат – вікна
"течуть", "плачуть", особливо в мороз, випадання конденсату на всіх внесених з вулиці холодних предметах, посуд чи продукти, які дістали з холодильника вкриваються росою, конденсат на трубах з холодною водою в ванній або кухні, вогкість у підвалах і льохах.
Роса
Прозора, іскриста
Освіжає, зволожує, переливається
Дарує відчуття кришталевої чистоти
Діамант Лірики:
Розвиднилось траві – упали такі роси!
Ще, може, буде трішки не зими. В лісах блукають згорблені колоси – Дерева, неприкаяні, як ми.
Їм сумно, як і нам. Ніде немає літа.
Од холоду в ногах посиніли дуби.
Лиш там, де лось лежав, земля була зігріта, - Тихесенько ростуть здивовані гриби. Ведучий_1: ЧОМУ ВИПАДАЄ РОСА?
Фізики: У повітрі завжди міститься волога (тобто вода). В теплому повітрі її більше, ніж у холодному. Вдень, коли сонячні промені нагрівають землю, повітря над нею теж нагрівається. А після заходу сонця земля швидко охолоджується.
Тепле повітря, торкаючись прохолодної землі, теж поступово охолоджується і вже не може утримувати таку ж кількість води. Зайва волога залишається на поверхні землі. Так перед світанком на траві і листі рослин з’являється роса.
Лірики:
Ранесенько, акації ще спали,
Росою ще не сплакались кущі, Ми йшли удвох, і вишні осипали Рожевий цвіт на трави і хвощі. Стояла тиша. Плесо придніпрове Торкала чайка, вигнуте крило. А сонце, сонце, сонце – пурпурове! – Такого ще ніколи не було.
А ми ішли. Нас вишні осипали.
Ще довго буде пам'ять там ходить. Ранесенько, акації ще спали…
Мовчали ми, щоб їх не розбудить.
Фізики: У повітрі завжди є вода. У теплому повітрі вміщується більше води, ніж в холодному. Тому, коли Сонце заходить і перестає нагрівати Землю надлишок води в повітрі починає конденсуватися, утворюючи крапельки. Якщо надлишок невеликий, то крапельки конденсуються на найхолодніших поверхнях (рослинах, камінні та ін. предметах) — випадає роса. Якщо надлишок значний, то крапельки конденсуються, утворюючи туман.
Але, зауважте – на траві роси завжди більше, ніж, наприклад, на камені при лужку, на дерев’яному фарбованому парканчику або на павутині між двох кущів смородини … Чому? Адже умови для утворення крапель роси на поверхні приблизно однакові …
Виявляється, крапельки роси на траві і листі, красою яких ми захоплюємося – це не тільки конденсат! Більшу частину ранкової вологи на рослинах справили вони самі! Через пори (так звані продихи …) волога виступає на поверхню листя в ранкові години, щоб вдень захистити її від жару палючого сонця. Це природний процес самоіррігаціі (зрошення самого себе …), що забезпечує листя рослини підземною вологою в жарку пору року.
Роса на зеленій травичці – це суміш води і своєрідного «поту» рослини, що містить величезну кількість тих же компонентів, які присутні в соку цієї трави. Пам’ятаєте старовинні казки про чарівних дівчат, що умивалися росою? Напевно, мало хто знає, що відома всім Ванга надавала величезного значення ходіння влітку босоніж по ранковій росі і рекомендувала всім дітям цю процедуру. Вона вважала, що рано вранці трави виділяють дуже багато різних цілющих речовин – і зараз це підтверджується наукою.
До речі, чи знаєте ви, що народна прикмета стверджує – якщо вранці на траві роса, значить, вдень дощу не буде! Перевірте і переконайтеся, що народ помиляється рідко!
Ведучий_2: Чому з’являється роса?
Фізики: Тому що під час охолодження ненасиченої пари вона поступово переходить у стан насиченої пари і подальше її охолодження приводить до часткової її конденсації, що і є росою?
Ведучий_1: Чому роса ввечері буває ряснішою після спекотного дня?
Фізики: Тому що в спекотний день інтенсивніше випаровується вода і повітря більш насичене вологою, відносна вологість підвищується.
Ведучий_2: Чому при густій хмарності вночі не буває роси?
Фізики: Щоб з’явилася роса на поверхні землі, вона повинна охолонути до точки роси. Земля охолоджується в результаті випромінювання, яке у хмарну ніч утруднене.
Ведучий_1: Чому випадає роса чи утворюється туман?
Фізики: Тому що під час охолодження повітря відносна вологість збільшується і може досягти 100%. Доречі, а чи знаєте ви що в холодну пору року (при температурі нижче 0 градусів) замість роси утворюється тонкий шар кристаликів льоду – іній.
Іній
Ніжний, прекрасний
Зачаровує, прикрашає, виблискує
Мереживо зими за вікном
Краса
Ведучий_2: Чому взимку на віконних шибках з’являється іній? З якого боку шибки це відбувається?
Фізики: Тому що холодна поверхня шибки перетворює пару, що міститься в повітрі біля вікна, у насичену. Ця пара частково конденсується і, осідаючи на холодне скло, замерзає, покриваючи скло інеєм. Звичайно із внутрішнього боку шибки.
Лірики:
І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам, Що мерехтять у мене на вікні.
Не встигне поле зазимків злякатись,
Не встигне вийти річка з берегів, - Весна пливе під парусом акацій, Зима пливе під парусом снігів.
Ведучий_1: А чи знаєте ви що в деяких будинках узимку між подвійними віконними рамами ставлять склянки із сіллю? Для чого?
Ведучий_2: Тому що сіль добре поглинає вологу, і точка роси значно при цьому знижується. Навіть у дуже сильні морози вікна не «замерзають» – залишаються прозорими.
Фізики: Часто з інеєм плутають паморозь. На відміну від інею, паморозь — це пухкі білі скупчення кристаликів льоду, що налипають на гілках дерев, дротах та інших предметах під час сильних морозів і туманів.
Лірики:
Буває мить якогось потрясіння:
Побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
Пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей. І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам’яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе. «Буває мить якогось потрясіння…» Ліна Костенко, читає Анна Іліуц https://youtu.be/sbsgdVg9IgE
Фізики: Хмари з’являються, коли повітря охолоджується до точки роси, температури, при якій повітря вже не справляється з водяною парою, що міститься в ньому. При цій температурі водяна пара конденсується і формує крапельки рідкої води, які ми бачимо, як хмара. Щоб це сталося, повітря необхідно змусити піднятися в атмосфері, або вологе повітря має увійти в контакт з холодною поверхнею.
Коли повітря стає пеpeнacичeним, водяна пара переходить у рідкий або твердий стан. Внаслідок згущення водяної пари в приземних шарах повітря утворюються тумани, а на певній висоті від поверхні Землі – хмари.
Хмари утворюються, коли водяна пара переходить у рідкий чи твердий агрегатний стан на значній висоті над Землею. Основними компонентами хмар є краплинки води і кристалики льоду. Залежно від переважання тих чи інших хмари бувають водяні, льодяні та змішані.
Хмаринка
Сіра, густа
Пливе, змінюється, наростає
Утворює кумедні фігурки тварин Повітря
Ведучий_1: Чому хмари восени бувають нижче над поверхнею землі, ніж улітку?
Фізики: Тому що холодніше повітря, в якому водяна пара стає насиченою і перетворюється в хмари, восени розташовується над землею нижче, ніж улітку. Лірики:
Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім.
Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін.
Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.
Черкнула блискавка по зелах, аж полягали вони всі.
Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів.
А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім.
Гроза погримувала грізно, були ми з нею тет-а-тет.
Тремтіла річечка рогізна, човни ховала в очерет.
Ведучий_2: ЩО ТАКЕ ГРОЗА?
Фізики: Важко знайти більш грізне та вражаюче природнє явище в наших краях, яке може зрівнятися з потужною літньою грозою. Коли щосекунди небо крають блискавки, грім не замовкає, дощ ллється потоком – здається, що небо падає на землю. Страшно навіть тоді, коли ти знаєш, що перебуваєш у повній безпеці в сучасному
будинку, облаштованому громовідводом. А якщо захисту від блискавки немає? Або хтось необачно залишив прочиненою кватирку, в яку проникне кульова блискавка? Тому грозу треба вивчати, щоб позбуватися страху перед цією грізною стихією і вміти захистити себе від неї.
Вражаюча сила грози лякала і дивувала людей з давніх-давен. Недарма практично у всіх народів, у багатьох релігіях світу з’являлися божества – повелителі блискавок, і найчастіше вони стояли на чолі пантеону богів. Варто згадати Зевса-громовержця у давніх греків, Юпітера у римлян, Перуна у наших предківслов’ян. У християнській традиції є повіря про Іллю – пророка, який теж є повелителем грози. Свято Іллі припадає на 2 серпня не випадково: саме з кінця липня до першої половини серпня триває період максимальної інтенсивності гроз у нашому регіоні.
То що ж таке гроза? Адже насправді не Зевс і не Перун посилають на Землю свої стріли-блискавки.
Гроза – це складне атмосферне електричне явище, яке супроводжується блискавкою, громом, дощем, часто шквалом або градом. Утворення гроз пов’язано з розвитком потужних купчасто-дощових хмар, які формуються внаслідок великої різниці температур повітря біля землі та на певній висоті в атмосфері. У цих хмарах через сильні висхідні рухи і турбулентність повітря відбувається електризація та з’являються позитивно і негативно заряджені іони. Коли у хмарі напруженість електричного поля досягає максимуму – виникає блискавка (електричний розряд), що супроводжується громом. Електропровідність повітря дуже мала. Тому поступово перерозподілу електричного потенціалу в повітрі не відбувається. Часто в одній частині хмари накопичується значний позитивний заряд, в іншій – негативний. У купчасто-дощових хмарах напруженість електричного поля, тобто різниця потенціалів на одиницю відстані, може становити сотні тисяч вольт на метр. Коли напруженість поля досягає критичного значення (25 − 50) ∙ 103В/м і більше, то різниця потенціалів вирівнюється через електричний розряд. Це і є блискавка.
Блискавка складається з кількох послідовних розрядів, що йдуть один за одним звивистим шляхом з
розгалуженнями, який називається каналом блискавки. Розряди можуть виникати між різними частинами хмар, між сусідніми хмарами або між хмарою і Землею. Приблизно 40% розрядів буває між хмарою і Землею – саме у такому разі ми кажемо: «Вдарив грім». У результаті цього повітря в каналі розжарюється до сліпучого рожево-фіолетового світіння. Довжина блискавок – від 2-3 км до 20-30 км, діаметр – кілька десятків сантиметрів. Миттєве нагрівання повітря призводить до його вибухового розширення, яке й створює звуковий ефект – грім. Грім запізнюється відносно блискавки, оскільки швидкість світла досягає 300 000 км/с, а швидкість звуку становить тільки приблизно 330 м/с.
Звук від окремих імпульсів блискавки поширюється із затримкою. Крім того, звук відбивається від різних ділянок Землі та від хмар. Тому після основного удару грому деякий час ще чутно гуркіт. Про далекі грози нас
сповіщає зірниця – спалахи блискавок поблизу лінії горизонту без грому.
У нижній частині купчасто-дощових хмар накопичуються негативні заряди, а на земній поверхні індукується переважно позитивний заряд. Отже, грози поповнюють негативний заряд Землі.
Гроза
Грізна, потужна
Лякає, дивує, шумить
Приходить в компанії з блискавкою
Шквал Лірики:
«Пролом хмари»
Чорне – біле – золоте – зелене –
Спалахнуло – блиснуло – знялось! Грім ударив особисто в мене, Око сонця кров’ю налилось. Туж за крок обвуглилось вориння, Світ стемнів, неначе образи. Щось кричало, тужно і тваринно В предковічну віхолу грози.
Скеля зливу набирає в жмені.
В піднебессі тісно кольорам.
Блискавки звиваються вогненні, Жалять темну шкіру стовбурам. Грім бурмоче мовою страшною Заклинання кобри і гюрзи. Проломилась хмара наді мною Золотою чашею грози! Може, вранці десь на Чорногорі Сонце встало з лівої ноги.
Ліс стоїть у зливі – як в соборі.
Ні дощинки з неба навкруги!
Ведучий_2: Скільки гроз на Землі?
Фізики: Кількість гроз на Землі найбільша поблизу екватора, найменша – на полюсах. В Україні кількість днів з грозою збільшується з півночі на південь від 25 до 35-40 діб. Найбільш грозовим місцем в нашій країні вважають село
Селятин на Буковині: тут не менш як 45 днів на рік гримлять потужні грози.
Лірики:
Нехай це – витвір самоти, Нехай це – вигадка й омана! Моєму серцю снишся ти, Як морю сняться урагани.
Ведучий_1: Процес одночасної конденсації і розсіювання водяної пари в атмосфері супроводжується утворенням хмар. Воду, яка випадає на земну поверхню з хмар у рідкому або твердому стані називають атмосферними опадами.
Ведучий_2: За зовнішнім виглядом розрізняють такі типи опадів як дощ, сніг, крупа, град, мряка тощо. Відповідно до характеру випадання опади поділяють на облогові, зливові та мрячні. Стресову ситуацію можуть викликати град і зливові дощі.
Лірики:
Після дощів смарагдова діброва, На білій ріні річка говірка. І смужка сонця тонко пурпурова Далекий обрій пензликом торка.
Лежить городів гарбузова Мекка. У тихе небо струменить тепло. І над стареньким комином лелека Після дощу просушує крило.
* * *
Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив’яний, Блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви, і порожній шлях… Ген корів розсипана квасолька Доганяє хмари у полях.
Ведучий_1: Природа – традиційний об’єкт поетичного зображення. Краса та загадковість навколишнього світу здавна цікавлять людину, спонукають до творчості й пізнання.
Ведучий_2: Суб’єктивне відчуття часу теперішнього і часу минулого, історичного передають, зокрема, метафори вітру, дощу:
Лірики:
Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, І раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
В туманностях душі чи, може, Андромеди –
Я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
Приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.
Ведучий_1: Ми разом із ліричною героїнею слухаємо, як «підкрався і шумить» отой «бляшаний звук води». Та «веселих крапель кроки» викликають асоціацію із плинністю людської долі.
Ведучий_2: ЧОМУ ЙДЕ ДОЩ?
Фізики: Сонце нагріває воду річок, морів, океанів,
і водяна пара підіймається у повітря. Високо над Землею вона охолоджується і перетворюється на білі хмаринки. Краплі води в них дуже дрібні, менші від манної крупинки. З таких хмар не слід чекати опадів, бо їх утримують над Землею теплі потоки повітря.
Але краплинки води у хмарах, стикаючись між собою, зливаються у більші. Хмари темнішають, важчають і опускаються нижче. Великі краплі, розміром від макової зернини до горошини (діаметром 1 – 7 мм), вже не можуть утримуватися в повітрі та випадають на Землю дощем.
Дощі дуже потрібні усім земним істотам і рослинам. Вони підтримують життя на нашій планеті.
Дощі бувають обложні (рівномірні та тривалі), зливові (сильні та короткочасні), мрячні (дуже дрібні, як манна крупа).
Дощ
Холодний, невгамовний
Падає, зачаровує, мандрує
Відтворює найніжніші почуття людини Мрійник
Ведучий_1: Чому після дощу стає прохолодно?
Фізики: Тому що після дощу починається інтенсивний процес випаровування, а він супроводжується поглинанням теплоти з усіх поверхонь, з яких відбувається випаровування.
Дощ — вода, яка випадає з хмар i досягає земної поверхнi у виглядi крапель.
Дощ утворюється при конденсації водяної пари, коли розмір хмарної краплі води перевищує 0,5 мм.
Ведучий_2: Знаменита українська письменниця каже, що "музика — це мова почуттів". Багато її віршів були покладені на музику талановитими авторами та отримали друге життя вже в образі композицій. Отже, з
нагоди дня народження Ліни Костенко ми вирішили порадувати вас тими піснями на слова живої легенди, від яких мурашки біжать по шкірі. https://youtu.be/b1BoJqfj_7Y
Лірики:
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем І за волошку в житі золотому. За твій світанок, і за твій зеніт, І за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
За те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, Котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви. Сонце
Ніжне, променисте
Світить, гріє, усміхається
Дарує нам усім радість
Тепло
Ведучий_2: Стародавні вікінги вважали, що вона з’єднує світ богів і світ людей. Стародавні греки вважали її вісницею богів. На честь неї названа одна з оболонок ока. Хто вона?
Фізики: ВЕСЕЛКА
Веселка – найпрекрасніше з явищ природи. Це диво нам дарують сонце і дощ.
Сонячний промінчик здається нам прозорим, але, проходячи крізь краплинки води, розкладається на сім яскравих кольорів: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і
фіолетовий.
Райдуга з’являється в небі тільки тоді, коли одночасно йде дощ і світить сонце. Побачити веселку можна тільки вранці або увечері, коли сонце знаходиться позаду від спостерігача, а дощ – попереду. Ранкова райдуга означає, що сонце знаходиться на сході, а дощ іде на заході. Вечірня веселка, навпаки, буває, коли сонце світить на заході, а дощ іде на сході.
Лірики:
Не говори печальними очима Те, що бояться вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова. Чи ти мій сон, чи ти моя уява, Чи просто чорна магія чола… Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
«Не говори печальними очима…» Ліна Костенко, читає Роман Сойма
https://youtu.be/cZLGffaucwM Ведучий_1: Чому утворюється веселка?
Фізики: Після дощу, поки маленькі краплі води ще втримуються потоками повітря, промені сонця проходять крізь них, заломлюються, відбиваються й повертаються до нас під кутом 42 градуси. При цьому світло розкладається на кольори спектра від червоного до фіолетового.
Чим більші краплі води, тим яскравіший і насиченіший колір веселки. Поступово кількість і розмір крапельок зменшується; вони або випаровуються або падають на землю, - і веселка втрачає свою яскравість, а потім і зовсім зникає.
Веселку можна побачити не лише після або під час дощу: вона утворюється біля водоспадів, фонтанів, на тлі кожної, зокрема й, штучно створеної завіси води, якщо дивитися проти Сонця. Лірики:
Йду в Карпатах крізь летючі хмари,
Де світанки сонце надпили,
Де на скелях пишуть мемуари Блискавки, століття і орли. В золотих поземках звіробою,
На громів гуркочучій гарбі, - Маю тільки небо над собою, Маю тільки душу при собі.
Небо
Голубе, волошкове
Накрило, нависло, красується
Видимий простір над землею
Небокрай
Ведучий_1: ЯКОГО КОЛЬОРУ НЕБО?
Фізики: На Землі, атмосфера якої, в основному, складається з азоту і кисню, небо – блакитне.
На Венері небо – жовтосіре. Атмосфера Венери поглинає синю і зелену частину спектра.
Опівдні небо на Марсі – жовто-оранжеве. Але не тому, що атмосфера Марса сильніше розсіює червоні промені. В атмосфері Марса багато червоного пилу. Коли на Марсі сходить і заходить Сонце, небо в зеніті має червонуваторожевий відтінок, а поблизу сонячного диска – блакитно-фіолетовий. Усе навпаки, як на Землі!
На Титані (супутник Сатурна) – зелене небо.
На Місяці, Меркурії, Плутоні – чорне (відсутня атмосфера). На ньому яскраво виблискують зорі.
Небо на Сатурні – блакитне, з тієї ж причини, що й на Землі.
Красиве небо на Урані – аквамаринове. Причина такого кольору – в складі атмосфери та її температурі. У верхніх шарах воднево-гелієвої атмосфери присутній метан. Метан добре поглинає червоні промені та розсіює світло блакитне і зелене.
На Нептуні менше водню і гелію, але метан в атмосфері сильно поглинає червоні промені. тому небо тут синє.
На Юпітері всі дні похмурі. Ця планета-гігант не має твердої поверхні. Газ, із якого вона складається, щільнішає з глибиною, а зовні – суцільні хмари. Колір хмар змінється з висотою: нижні хмари – блакитні, вище – коричневі та білі, а найвищі – червоні. Крізь дірки в них інколи можна побачити нижні шари атмосфери. На тривимірній картинці, складеній на основі даних, отриманих за допомогою камер космічного корабля «Галілео», спрощено показано, що можна побачити, знаходячись між шарами хмар на Юпітері. Верхній (сірий) шар – це туман товщиною у декілька кілометрів.
Лірики:
Заходить сонце за лаштунки лісу.
Тополя поклонилась вдалині... Вечірній обрій опустив завісу — космічний цирк запалює вогні! І цілу ніч дивися хоч задурно у те склепіння, де горить Персей, жонглює космос бриликом Сатурна, і Всесвіт крутить всю цю карусель. Ірже Пегас, виблискує Корона, і Волопас пасе своїх Телят, і мерехтять у сяйві Оріона химерні сальто Діви і Плеяд.
Летить Нептун, і я з ним налітаюсь.
Не бійтесь, зорі, я не розіб’юсь.
Я теж тут причепилась і катаюсь. Страждаю, мислю, плачу і сміюсь. Дивлюсь, як простір гне свої підкови, туман галактик бачу за плечем. І хтось страшний, незнаний, загадковий в космічній пітьмі цвьохкає бичем! І все кружляє в дивній круговерті, саме в собі шукає опертя.
І є природа. І немає смерті.
Є тільки різні стадії буття.
Фізики: Дослідження англійського фізика Джона Релея показали, що молекули газів, що знаходяться в атмосфері, розсіюють сонячне світло.
При зіткненні з молекулою газу, кожен з семи колірних компонентів білого світла розсіюється. При цьому світло з більш довгими хвилями (червона складова спектру, в яку також входить помаранчевий і жовтий) розсіюється гірше, ніж світло з короткими хвилями (синя складова спектру). Через це після розсіювання, в повітрі залишається у вісім разів більше променів синього спектру, ніж червоного.
І хоча довжина хвилі фіолетового кольору коротша, небо все одно здається блакитним через змішування фіолетових і зелених хвиль. Крім цього, нашими очима краще сприймається блакитний колір, ніж фіолетовий, при однаковій яскравості обох. Саме ці факти і визначають кольорову гаму неба: атмосфера буквально наповнена променями синьо-блакитного кольору.
Під час сходу чи заходу Сонце наближається до горизонту і сонячний промінь проходить набагато більший шлях ніж вдень. Через це синьоблакитний спектр поглинається в товстому шарі атмосфери, не доходячи до Землі. А більш довгі світлові хвилі червоно-жовтого спектру доходять до поверхні Землі, забарвлюючи небо і хмари в характерні для заходу червоний і жовтий кольори.
Ведучий_2: Град – це продукт конденсації водяної пари у грозових хмарах, де висхідні потоки повітря рухаються зі швидкістю більше, ніж 10 м/с, а температура становить -20...-30 0С.
Ведучий_1: ЩО ТАКЕ ГРАД?
Фізики: Град утворюється тоді, коли тепле повітря надто швидко підіймає вгору дощові хмари та відносить їх на висоту, де температура сягає мінус 10 градусів. Від цього краплинки води у хмарах замерзають і перетворюються на крижані кульки – градинки. Вони мають розміри від макової зернини до тенісного м’яча.
Град
Твердий, холодний, неприємний
Падає, б’є, ламає
Псує багато сільського господарства Шкідник
Ведучий_2: Зливи - це дощі з інтенсивністю більш, ніж 0,5 мм за хвилину. Для Українських Карпат найхарактерніші зливи, що викликають селеві та зливові потоки.
Зливові дощі призводять до вимивання рослин навіть на невеликих схилах, пошкодження посівів, водної ерозії ґрунту.
Лірики:
І дощ, і сніг, і віхола, і вітер.
Високовольтна лінія Голгоф.
На біле поле гайвороння літер Впаде як хмари, цілі хмари строф. Нове століття вже на видноколі, І час новітню створює красу.
А ритми мчать – як вершники у полі. А рима вірам запліта косу.
І в епіцентрі логіки і стресу,
Де все змішалось – рідне і чуже, Цінує розум вигуки прогресу,
Душа скарби прадавні стереже.
Ведучий_1: Метафори природи у творчості української поетеси Л. Костенко – це маркер індивідуального стилю, засіб вираження ключових художніх ідей та показник динаміки образної мови. Найчастіше метафоричне вираження в поетичних текстах має традиційні для лірики образи природи. Більшість із цих метафор відображають красу і досконалість навколишнього світу та корелюють із концептами час, історія, пам’ять, воля, свобода. Вони оригінальні і водночас зберігають зв’язок з традицією, виявляють ознаки певного художнього стилю.
Лірики: В образно-поетичному словнику широко представлені в поезії метеорологічні явища і стихії. Ось для прикладу вітер:
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть у траві. Дубовий Нестор дивиться крізь пальці на білі вальси радісних беріз.
сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно. Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.
Вітер
Сухий, сильний
Дме, віє, переносить
Природний рух повітря на землі Буревій
Ведучий_2: ЩО ТАКЕ ВІТЕР?
Фізики: Повітря прозоре і ми його не
бачимо, але відчуваємо його рух. Цей рух повітря і є вітер. Що ж змушує повітря рухатися?
Суходіл нагрівається швидше ніж море. Тому і повітря над суходолом нагрівається швидше. Воно підіймається вгору, а холодне повітря з моря переміщується на вільне місце. Так утворюється вітер.
Вночі все відбувається навпаки. Суходіл охолоджується швидше ніж вода. Тепле повітря над морем підіймається вгору і на його місце з суходолу переміщується холодне повітря. Чим більша температурна різниця між шарами теплого і холодного повітря, тим сильніше дме вітер.
Вітер
Несамовитий, різкий
Пронизує, рве, шаленіє
Гасає притихлими осінніми вулицями
Пострибун
Вітер є дещо загадковим. Ми цього не бачимо, але відчуваємо. То що ж таке вітер?
Вітер - це рух великої кількості повітря. Незважаючи на те, що ми не бачимо повітря, ми знаємо, що воно складається в основному з молекул різних видів газів азоту і кисень . Коли багато цих молекул рухаються, як правило, в одному напрямку, ми називаємо це вітром.
Звідки береться вітер?
Вітер викликаний різницею тиску в земній атмосфері. Повітря з області високого тиску рухатиметься до області низького тиску. Сильний вітер виникає при переміщенні повітря між районами з великими перепадами тиску повітря.
На Землі основні відмінності в тиску повітря викликані різницею в температури. Прохолодне повітря виробляє високий тиск, а тепле повітря - низький. Тепле повітря хоче піднятися. Коли тепле повітря піднімається, прохолодне повітря буде надходити і заміщати тепле повітря, викликаючи вітер.
… Якщо не можеш вітер змалювати,
Прозорий вітер на ясному тлі, - Змалюй дуби, могутні і крислаті,
Котрі од вітру гнуться до землі…
Ведучий_2: ЯК УТВОРЮЄТЬСЯ СНІГ?
Фізики: Сніг утворюється в хмарах при температурі нижчій від 0 градусів. Він складається з дрібних кристаликів-голочок, що з’єднуються в сніжинки.
У нас, в Україні, сніг випадає лише взимку, а на полюсах може йти протягом усього року.
Сніг дуже потрібен усьому живому на Землі. Він, ніби ковдрою, вкриває ліси і поля, оберігаючи рослини від вимерзаня.сніг містить великий запас води, яка навесні насичує вологою грунт і поповнює запаси підземних вод.
Сніг
Лапатий, пухнастий
Вкриває, оберігає, заворожує
Утворюється зі снігових хмар
Крижинки-кристали Лірики:
Сидить пряля та й пряде –
Сніг іде – іде – іде –
Нитка рветься де-не-де – А вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
На шапки для верховин,
На сувої полотна,
На завіску до вікна,
На хустину й укривало – Мало – мало – мало – мало – Сніг іде – іде – іде – А вона пряде й пряде…
* * *
Баба віхола, сива Віхола на метільній мітлі приїхала.
В двері постукала, селом вешталась: – Люди добрії, дайте решето! Ой, просію ж я біле борошно, бо в полях іще дуже порожньо.
Сині пальчики – мерзне житечко. Нема решета, дайте ситечко. Полем їхала, в землю дихала баба Віхола, сива Віхола…
* * *
Дзвенять у відрах крижані кружальця. Село в снігах, і стежка ані руш. Старенька груша дихає на пальці, їй, певно, сняться повні жмені груш. Їй сняться хмари і липневі грози, чиясь душа, прозора при свічі. А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі. Дощу і снігу наковтався комин, і тин упав, навіщо городить? Живе у тій хаті сивий-сивий спомин, улітку він під грушею сидить. І хата, й тин, і груша серед двору, і кияшиння чорне де-не-де, все згадує себе в свою найкращу пору. І стежка, по якій вже тільки сніг іде… https://youtu.be/ND6LAfKfCTc
* * *
«Хуртовини»
Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов ті самі вулиці незрячі і замету хвиля снігова. Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова. – Підкажи найлагідніше слово, я його слухняно повторю. Розгуляйся буйно і раптово, заглуши усе, що говорю! – Не було ні зустрічі, ні туги.
Не було пориву і жалю.
Я спокійна.
Я щаслива з другим.
Я тебе нітрохи не люблю. А якщо заплачу і руками я торкну ясне твоє чоло, – нас не бачать леви біля брами:
левам очі снігом замело. https://youtu.be/wEL6z0pyBds
* * *
В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала… Що ж робити? —
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав. Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове… І нарешті по Одрі — темній, широкій —
На останній крижині самотня чайка пливе.
— Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора… Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться… Піде вода кругами… —
Дивна людино! Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Ведучий_1: Вірш є складовою частиною однойменної поеми ‒ «Чайка на крижині», яка складається з пʼяти частин. Кожна частина сприймається як окремий вірш, проте в композиції вони створюють сюжет. Написана була ця добірка під час перебування у Польщі, куди поетеса поїхала за коханим чоловіком і де страшенно сумувала за Батьківщиною.
Ведучий_2: Загалом поема присвячена відданості Батьківщині, але даний конкретний вірш оспівує силу людини і її готовність зустріти призначення.
Ведучий_1: Головна ідея ‒ людина повинна знати, що на всі випробування їй дано досить сил і ресурсів.
Лірики: Наявні у творі такі символи: Зима ‒ холод, самотність. Чайка ‒ людина на чужині. Крила ‒ впевненість у власних силах, натхнення, творчість, нові можливості, а головне ‒ можливість у будь-який момент думками чи тілесно повернутися на Батьківщину. Крига ‒ ненадійна опора. Лід протягом твору змінюється ‒ він нібито надійний, потім темніє, кришиться, залишається тонка й прозора крижинка. Ймовірно, у даному випадку лід є ще й символом кохання ліричної героїні, яке поступово тане й одного дня настане момент, коли воно не втримає її на воді, що несе чайку до моря ‒ себто на чужині. І лірична героїня, спостерігаючи за птахою, розуміє, що вона прагне повернення на батьківщину, до родини.
Ведучий_2: Вірш написаний у формі діалогу людини й птаха, який по суті є внутрішнім діалогом самої ліричної героїні.
Ведучий_1: Творчість Ліни Костенко сьогодні – найважливіша складова української літератури, без якої вже важко уявити сучасну українську літературу.
Ведучий_2: Поетеса використовує влучні метафори, сучасні вирази, терміни, які змушують звернути на них увагу і западають в серце. Творчість поетеси таким чином впливає на читачів, які знаходять в її творах завуальований контекст. Цікавим художнім засобом в творчості Ліни Костенко є також використання сучасних виразів або термінів, що зацікавлює читача, привертає його увагу.
Ведучий_1: Ліна Костенко в своїй творчості описує природу, на яку так багата Україна. Зображення саме української природи викликає захоплення, любов до Батьківщини. Навіть в цих пройнятих любов’ю віршах, присвячених рідному краєві, є велика повчальна цінність: вони звертають увагу українця на красу власної природи, розвивають у нього любов до Батьківщини.
Ведучий_2: Ліна Костенко – значуща особистість в сучасній історії України, вона безумовна увійшла в цю історію і нам тільки належить сповна оцінити її місце в цій історії. Творчість Ліни Костенко має найбільший вплив на українську націю сьогодні, нам потрібно робити все, щоб її твори популяризувалися в Україні, доходили до кожного українця, тому що вони несуть в собі дух української нації. А отже, можна впевнено казати, що Ліна Костенко – це сучасний символ української нації, здатний об’єднати всю Україну на засадах національної свідомості, гордості за свою Батьківщину.
Ведучий_1: Органічне поєднання природних астрономічних об’єктів і метеорологічних явищ, людей, тварин, птахів створює багатогранне сприйняття природи поетесою. Необхідно підкреслити, що перераховані пейзажні компоненти, їхні особливості не ізольовані, а своєрідно поєднані в ліричному переживанні природної краси, що не відчужена від героя, а своєрідно злита з нею.
Ведучий_2: Однією з характерних особливостей пейзажної лірики поетеси є те, що в ній не тільки домінує ліричний суб’єкт, який виступає оглядачем природи, а й те, що в ній не присутні люди-персонажі.
Ведучий_1: Ліна Костенко створює ситуацію, в якій ліричний суб’єкт настільки поглинений сприйняттям природи, з якою він перебуває в гармонійній єдності, що його нібито не цікавлять інші люди. Але «іншими людьми» виявляються читачі, які перебувають наче поза текстом твору, але включаються в нього опосередковано, за допомогою ліричного суб’єкта, що переживає і тлумачить природу та її явища.
Ведучий_2: Безлюдний пейзаж у своєму підтексті містить думку про важливість для поетеси читача, якому й адресуються твори. Як правило, заголовки є прямим авторським словом, у той час як текст віддається ліричному суб’єкту. І те, що надтекстова назва твору дуже часто збігається з першим рядком, свідчить про глибокий внутрішній зв’язок поетеси − Ліни Костенко − і створеного нею ліричного суб’єкта. Тому можна говорити про особливу автобіографічність її ліричного суб’єкта.
Ліна Костенко
Чесна, неординарна
Мислить, підкреслює, доводить
Поезія сповнилась болем серця
Особистість
Ведучий_1: За допомогою вологості передбачають погоду. Кількість водяної пари впливає на атмосферні явища. Його конденсація сприяє утворенню хмар і випаданню опадів. Підвищена вологість в повітрі призводить до виділення великої кількості теплоти, а низька – до її поглинання.
Ведучий_2: Отож, у повітрі завжди міститься певна кількість водяної пари, тобто повітря має вологу. Чим більша вологість повітря, тим більша ймовірність випадання опадів.
Ведучий_1: Всі об'єкти живої і неживої природи потребують певних умов мікроклімату. Всі технічні і технологічні процеси також потребують певних умов мікроклімату. Отже, знання про вологість повітря важливі для життєдіяльності людини в усіх сферах її життя
Ведучий_2: Один захід не схожий на інший, фарби неба не бувають однаковими. Фізика – це наука розуміти природу.
Вивчайте Природу, любіть Природу, тримайтеся поруч з Природою. Це вас ніколи не підведе.
Френк Ллойд Райт
На завершення не можна не згадати сьогоднішні реалії. Адже ми перебуваємо у стані війни.
Війна
Жахлива, жорстока
Руйнує, вбиває, знищує
Приносить людям багато горя
Зло
І хочеться тому згадати, нагадати, слова нашої поетеси у підтримку:
«Не забувайте мріяти щодня…» Ліна Костенко, читає Зоряна Іщук
Додаток 1 Що таке сенкан? Як його написати?
Сенкан – це вірш, що складається з п’яти рядків.
Слово «сенкан» походить від французького слова «п’ять» і означає вірш у п’ять рядків.
1. Перший рядок – тема (іменник).
2. Другий – опис теми (два прикметники).
3. Третій – називає дію, пов’язану з темою, складається з трьох дієслів.
4. Четвертий рядок – фраза, переважно з 4-х слів, висловлює ставлення до теми, почуття.
5. Останній рядок – одне слово – синонім до слова(теми), ніби висновок вірша.
Сенкан допомагає узагальнити інформацію, формулювати щось складне декількома словами. Як правило, на його написання багато часу не потрібно, його пишуть кілька хвилин.
При роботі з даним прийомом викладач вирішує одразу безліч найважливіших завдань: вивчений на занятті матеріал набуває якогось емоційного забарвлення, що сприяє його глибшому засвоєнню, відпрацьовуються знання про частини мови, знання про речення, уміння дотримуватись певної інтонації, значно активізується словниковий запас дітей, удосконалюються навики використання в мові синонімів, антонімів, активізується і розвивається розумова діяльність, удосконалюється уміння висловлювати власне відношення до чого-небудь. Простота форми цього прийому, що здається на перший погляд, насправді приховує сильний, багатогранний інструмент для рефлексії. Адже оцінювати інформацію, викладати думки, відчуття і уявлення в декількох словах, насправді, не так вже й легко. Але це складна і плідна робота, як для викладача, так і для дитини.
Звичайно ж, уміння вигадати сенкан вимагає від дитини певної підготовки, а від викладача ретельно продуманої, планомірної роботи.
Додаток 2 А як воно насправді?
Цього року Ліна Василівна Костенко відзначала свій 93-й день народження. Учні Львівського вищого професійного училища інформаційнокомп’ютерних технологій з нагоди уродин жінки-легенди, письменниці, поетеси мали творчу зустріч фізиків та ліриків. Пропонуємо Вам переглянути відео підготоване та змонтоване учнем групи 2/15 Кіптиком Павлом.
Ліна Костенко. Творча зустріч ліриків та фізиків https://youtu.be/xDs9-CsgOb0
Література
1. Костенко Л.В. Вибране. — К.: Дніпро, 1989. — 559 с.
2. Костенко Л.В. Гіацинтове сонце: поезії/Ліна Костенко; упорядкув., музика Ольги Богомолець; малярство Івана Марчука; авт.ст. Оксана Пахловська. — К.: Либідь, 210.—168 с.: іл. портр. ноти.
3. Енциклопедія для чомучок. / Укладач Гуріна В.В. – Х.:Белкар – книга, 2019. – 128 с.: іл.. – (Світ навколо тебе).
4. Костенко Ліна. ТРИСТА ПОЕЗІЙ. Вибрані вірші. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛАМА-ГА, 2016. – 416 с.: серія «Українська Поетична Антологія».
5. Щербина Т. Чому? Цікаві питання з фізики. 10 клас. – К.: Ред. загальнопед. газ., - 2003. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
6. Науково-популярний природничий журнал для дітей «Колосок» № 09
(39) 2011, № 05 (119) 2018.
7. Смолінська У.Є. Фізика. Навчальний посібник. – Львів:Сполом, 2010
(2018). – 321 с. 8. Нємченко К.Е., Дудінова О.В. Фізика: Практичний довідник. – Харків: ФОП Співак В.Л., 2009. – 280 с. + 40 с. вкладка.
9. М.М. Білик, Л.В. Варениця, З.Ю. Максимович. Фізика. Робочий зошит. 10 клас. Рівень стандарту. Навчально- методичний посібник.
10.Жежнич І.Д., Штогрин Б.В. Фізика. Означення, формули, задачі. Навчальний посібник. – Львів, Афіша, 2001. – 384 с.
11.Терещук Б.М., Лапинський В.В. Фізика. Довідник старшокласника та абітурієнта. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 304 с.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку