У моєму серці Україна

У моєму серці Україна

Мета:

Ознайомити з історією, звичаями, традиціями та обрядами українського народу;

Поглибити знання учнів про національні символи України, їх значення в житті українського народу;

Виховувати національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини українського народу.

Розвивати найкращі моральні якості через ушанування народної символіки.

Ведучий. Доброго дня, шановні гості!

Ведуча. Вітаємо вас у нашій школі!

Пісня «Вітальна» слайд 1

Ведучий. Україна… щедра земля під високим волошковим небом, осяяна промінням вічного сонця. Задумливі степи з своїм високим різнотрав’ям, широкі поля золотої пшениці, що грають хвилями, справжні моря. Густі прадавні ліси, гірські вершини, які здіймаються високо в небо, сині плеса озер, що манять своєю прохолодою, ріки – швидкоплинні, гірські, бурхливі або повноводні, могутні, глибокі. Слайди 2-4

Ведуча. Калина край вікна, яка чарує білим цвітом навесні та сяє червоним намистом восени. Похилена верба, прекрасна у своїй зажурі. Маленькі хати, що немов хустини, біліють поміж зеленими садками. Слайд 5

Ведучий. Є щось святе в словах "Мій рідний край".

Для мене - це матусі пісня ніжна,  слайд 6

І рідний сад від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене - це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любов'ю

Й пісень людські прозорі ручаї,   слайд 7

Усе, що серцю рідне невимовне!

Ведуча. Рідний край...Він починається від батьківського порогу, стрункої тополі,    твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелиться по садочку. Найсвятішими для нас є   слова Україна, Батьківщина.  слайд 8

Ведучий. Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна — це пісня весела. Слайд 9
Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата, така мелодійна, чудова!
    Ведуча. Її обереги — верба і калина.
       Найкраща у світі — моя Україна.
       Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.
       То як же нам, дітям, її не кохати!?

Ведучий. Золотавий вечір впав на тихі верби,
Солов’їна пісня ллється вдалині,
І мрійлива річка між гаями в’ється –   слайд 10

Все це - Україна. Все це - я і ти!

Танець «Козачок»  слайд 11

Ведуча. Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.

 Село моє, волошки край дороги, слайд 12
В житах густих біжать стежинки знов
Ділю з тобою радості й тривоги,
Ділю кохання й зоряну любов.       

 Ведучий. Село моє – краплиночка на карті,
                У світі невідоме, та дарма                  слайд 13
                Ну а чого б без нього були варті
               Ми з вами всі і зокрема.
 

Ведуча. Неначе квітка на долині

  Моє село, моя земля!

  Я тут живу серед калини,   слайд 14
  Де лине пісня солов’я.

Ведучий. Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона у будь-яку пору року.

Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Слайд  15

Ведуча. Кущ калини біля батьківської хати. Це не тільки окраса подвір’я, а й глибокий символ, духовний потяг до своєї рідної землі, до свого оберегу, до своїх традицій. Калина - символ кохання, краси, щастя. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю; нею лікуються.

                       Слайд 16

Ведучий. Другий символ української землі – це верба. Її шанують за те, що вона перша радує нас своїм гарним цвітом, очищає джерела, а її могутнє коріння захищає нашу землю. Навесні, перед Великоднем, люди святкують Вербну неділю. Люди вірили в те, що той, до кого доторкнулася вербова гілочка, буде здоровим, щасливим, багатим і роботящим.

Сценка «На перші гулі» С.Васильченко       Слайд 17

Ведуча. Український віночок. Слайд 18. Він є невід’ємною частиною українського національного костюма. Український віночок – це не просто прикраса, а це оберіг, «знахар душі». В сиву давнину вінки носили тільки дівчата. А плели віночки з живих квітів, бо вважали, що в них є чаклунська сила, яка здатна захистити від будь–якого лиха.

Ведучий. Носити віночок починали дівчатка з трьох років ( перші віночки їм плела мама).   У віночок вплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Вважалося, що кожна квітка лікувала дитину. Всього в українському віночку дорослої дівчини – 12 квіток і кожна лікар і оберіг.

Ведуча. До віночка дівчата також вплітали барвінок, вважаючи його символом життя, бо він має лікувальні властивості. У барвінку купали немовлят, щоб вони росли здоровими і красивими. Важливу роль відігравав барвінок у весільних обрядах, бо вінок на весіллях плетуть з барвінку. Ним прикрашають коровай на весіллі. Взимку відваром барвінку лікувалися від простуди. Слайд 19

Ведучий. Калина у віночку – символ краси та дівочої вроди, символ нашої України. Правду каже прислів’я: «Без верби і калини нема України». Квітки і ягоди цієї чудової рослини вишивають на рушниках, серветках, на одязі. У купіль дівчинки клали калину, щоб красивою була. Ця рослина також і дуже корисна. Квіти і кору калини використовують при застудах і кровотечах. Мабуть не було у народній медицині ліків, які краще допомагали від застуди, як смачний калиновий чай.

Пісня «Віночок» Слайд 20

Ведуча. Мабуть, добре проросла корінням в українській душі калина та верба, бо не тільки біля хати милують око червоні кетяги, а й на диво-рушниках. Слайд 21

Український рушник! На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе, рушник супроводжував людину все життя від народження і до смерті.

Ведучий. Не було жодної хати в Україні, де не палахкотіли б вишиті рушники. Недаремно склав народ такі прислів'я: «Хата без рушників, що родина без дітей», «Рушник на кілочку – хата у віночку». Рушники служили не лише прикрасою для життя, їх вішали над дверима, над вікнами, над образами, щоб ніяке зло не проникло до хати – вони служили оберегами.

Ведуча. Наші пращури, дивлячись на рушник, могли читати візерунки, як книгу. І знали – від чого хотіла захистити свій рід жінка, яка вишивала рушник.

Вишиваю рушничка різними нитками.

Там калина молода й ружі з солов’ями.

І барвінку синій цвіт, кущ рясного глоду.

Український рушничок - оберіг мого роду.

Ведучий. Рушник - наша святиня. І при  народженні, і в армії, і при сватанні, і на весіллі в’яжуть молодим руки рушником, помирає людина – і в останню дорогу її проводжає рушник.

Ведуча. Стверджують, що саме «рушник» походить від слова  « рушати». Мати проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла: «Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог». Той рушник, вишитий руками матері, оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки, кликав з далеких доріг до отчого порогу. Слайд 22

Ведучий. Приходила в життя людина, і зустрічали її рушником. Мати готувала ще до народження дитини рушник долі. Для  хлопчика вишивала на ньому дубові

листочки, щоб сильним і мужнім був син, а для дівчинки – калину, щоб гарна була, як калина. Цей рушничок мати клала під подушку дитині. З ним несли дитину хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.

Ведуча. Сивіють і народжуються роки, минають століття та вічним є і буде український рушник. Він пройшов крізь віки, і хотілося б щоб і надалі був він ознакою любові і незрадливості, символізував чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею

1.                    Перегортаю білі рушники,

Що хліб вкривали і дитя в колисці,

Що старості чекали на святки –

Розшиті маками, заквітчані, барвисті

2.Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Ведучий. Не тільки рушник був оберегом долі людини, а й сорочка-вишиванка. Вишиванка – символ здоров'я, краси, щасливої долі, родової пам’яті. Оберіг від всякої хвороби і напасті. Вишиванка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук. Слайд 23.

Ведуча. А чи знаєте ви, що сорочка, вишита вночі, набуває особливої сили – магічної. Той, хто її одягне, зможе дощі зазивати, химери відганяти і зради ніколи не знати. От і вишивали дівчата своїм коханим, майбутнім господарям, захисникам магічні сорочки, вкладаючи в них всі мрії, надії, кохання.

Ведучий. Дочка ніколи не одягала материної сорочки – щоб не повторити того горя, яке зазнала мати. Не давали перезнімати узор зі своїх сорочок, щоб з узором і доля не пішла. Мабуть, тому і буяє Україна неповторністю вишиванок.
А от якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку, то на багатство.

Пісня «Бабусина вишиванка»  Слайд 24

Ведучий. Моя Україна – це пісенька мами,

Розлогі лани колосяться хлібами,

Вишневі садочки, лелеки на хаті.

Купають ставочки хмарки пелехаті.

Ведуча. В Україні лелек з давніх-давен називали птахами сонця. Слайд 25. У народі кажуть: «Лелека селиться біля добрих людей». «Якщо на хаті звів гніздо лелека, то в родині має бути лад». Тому люди з особливою шаною ставляться до цих птахів. Гніздо лелеки – окраса української оселі. Якщо хтось зруйнує гніздо, накличе лиха: «Зруйнуєш лелече гніздо – згорить хата».

 Ведучий. З лелекою пов’язують народження дитини: «Лелека дитину приніс».  Лелечина вірність стала своєрідним символом любові до рідної землі, на якій вони виросли, і яка стала їхнім рідним домом. Нарівні з материнською колисковою піснею, замріяними вербами над річкою та батьківською хатою лелека є символом рідного краю. І хотілося б, щоб цей символ назавжди залишився між людьми.

Пісня «Мамина пісня»   Слайд 26

Ведучий. Українська пісня! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Слайд 27

Ведуча. Пісня, що ввібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. То краєш ти серце невимовним болем, то смієшся і кличеш до танцю. Пісне моя! Ти супроводиш людину все життя, ти вмієш чарувати своєю завжди свіжою красою.

 Ведучий. Пісне моя! Червоні маки серед жита, червоні мальви і хрещатий барвінок біля хати, квітуча вишня у саду, сива зозуля і чарівник-соловейко на калині, вірні голуби і човен серед хвиль виколихали тебе.

Слайд  28

   1.Буває пісня тугою налита,

    І туга душу наскрізь пропече

    Бува така, що наче серед літа

    Срібляста річка в синю даль тече.

2.Душа народу не вмре ніколи

Вона живе у пісні чарівній

Усмішка щира й сльоза джерельна

Найвища, мабуть, нагорода їй.

Пісня «Тихо над річкою» Слайд 29

Ведучий. Уся історія народу – в мові. Слайд 30. Мова – душа народу. За мелодійність, красу звучання українську мову називають барвистою, співучою. Хто не любить своєї рідної мови, звуків свого дитинства, не заслуговує на ім'я людини.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, -

То України мова барвінкова, -

Така багата й вічно молода.

Ведуча. Є мова – є і держава, є народ. Слайд 31. Є мова – є і пам'ять про наше минуле, наших дідів-прадідів. Мова наша поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства. Скільки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось нове. Для нас, українців, наша мова найкраща.

 Народів на землі є так багато,

І мова в кожного звучить своя.

Для мене українська – в будні й свято,

Горджуся тим, що українка я!

1. Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов’їна, барвінкова

Українська наша мова!

2.Самотній сад

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні стріли серенад

Сріблом стеляться сніжинки,

Спить самотній сонний сад…

Сипле, стелить сад самотній,

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

Пісня «Українська мова»   Слайд 32

Ведучий. Гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих рис українців. Українці сміялися споконвіку. Слайд 33. Загальновідомо, що саме українці – творці найтоншого гумору.

Ведуча. Вони сміються відкрито, відколи себе пам’ятають. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає. Згадаймо український дотепний жарт!

Гумореска Говорити як навчили мавпу гамадрила /або Грицькова наука/

Пісня «Тільки в нас на Україні».  Слайд 34

Ведучий. Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Слайд 35. Це тихі озера, калинові гаї, народні пісні, які співали наші діди. Це розкішний вінок  із рути, барвінку; це безкраї лани пшениці, вишневі садки.

Ведуча. Вишита колоссям і калиною,   Слайд 36

Вигойдана співом солов’я,

Звешся величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

Ведучий. Хай буде щасливою ваша життєва дорога. Хай стелиться вона перед вами вишитими рушниками. Нехай буде безхмарним наше життя, а доля чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рідних людей.

Пісня «Побажання Україні»

Ведучий. Моя Україна – то мамина ласка,  Слайд 37

Червона калина, бабусина казка.

Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…

Я кращої в світі країни не знаю.

Ведуча. Україна моя журавлина.

Україна, найкраща земля.

Україна, верба і калина.

Україно, люблю тебе я.

Танець «Перлина Україна»      Слайд 38

Ведуча. Дякуємо за увагу!     

Ведучий. До нової зустрічі!