Урок - реквієм " Пам'ятаймо їхні імена".

  Урок – реквієм: «Пам'ятаймо їхні імена»присвячений пам'яті Героїв Небесної Сотні.style.colorfillcolorstroke.colorfill.typestyle.colorfillcolorstroke.colorfill.type

Мета уроку: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, пригадати події  Революції Гідності (2013 року), виховувати патріотизм, національну гордість, любов до України.style.colorfillcolorfill.type

Героям Небесної Сотні присвячується

У 2013 році  Євромайдан в Україні почався 21 листопада, коли журналісти та небайдужі до долі країни громадяни вийшли на Майдан Незалежності в знак протесту проти відмови уряду Миколи Азарова від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Пізніше протести народу проти режиму Віктора Януковича були названі "Революцією Гідності".

Не плач за мною, мамо, не ридай,Я не хотів війни, я боронив свій край… Не плач за мною, мамо, я – герой. Стояв я гордо, коли снайпер той Стріляв у голову й та ранив груди – Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»... Не плач за мною, рідна, не лий сліз,Пишайся мною, бо я патріотом виріс,Ти, мамо, лиш за мене помолись,І не вини себе – у цьому я, напевно, винен.. Я винен, що любив свою країну,Я винен, що хотів здобути волю… Але я не хотів стояти на колінах, Пробач за стільки завданого болю…Не плач за мною, мамо, я у Бога, Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до Нього. Я вже не повернуся, мамо, але знай –Я стану ангелом і боронитиму свій край….

Солов’їна пісня. Одна Батьківщина і двох не буває. Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває,Той долі не знайде ніколи в житті. Чи можна забути малому ту пісню,Що мати співала, коли засинав?Чи можна забути ту стежку до хати,Що босим колись протоптав?Тут мамина пісня лунає і нині,Її підхопили поля і гаї,Її вечорами по всій Україні Співають, співають в садах солов’ї.І я припадаю до неї устами І серцем вбираю, мов спраглий води. Без рідної мови, без пісні, без мами Збідніє, збідніє земля назавжди.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

Країна чудова – степи і Карпати,Зелені сади біля кожної хати. Як символ – верба і червона калина. Вкраїну люблю – це моя Батьківщина. Тут чистеє небо і сонце в зеніті,зерно золотаве і грона налиті. Тут слово правдиве і мова єдина. Тебе я люблю, ти моя, Україна !(Україна. Ольга Тесленкова)

Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

 Бої на сході України тривають. І чи не кожен новий день забирає життя наших солдатів, бійців, які, незважаючи на уперте протистояння деяких політичних сил, грубі прорахунки військового керівництва, відверту зраду окремих правоохоронців Донеччини та Луганщини, відсутність необхідної кількості бронежилетів, боєприпасів, погане постачання їжі і води, залишаються вірними присязі. Ці бійці проявляють неабиякий героїзм, стійкість, бойову витримку і незламну волю до перемоги над тими, хто хоче на шматки розірвати нашу зболену Вітчизну.

В моїй країні сьогодні траур... Гудуть Карпати, реве Дніпро. Над вбитим плаче безсила мати, чи рідний, чи чужий вже все одно. Їх не вернути, їх не забути. Бо в пам' яті немає забуття. Вони Герої, вони Безсмертні. Вони віддали за нас Життя!

Гулик Артур Ярославович -17 липня 1983, Борислав, Львівська область. Військовослужбовець 2-го резервного батальйону Національної гвардії України. Загинув 26 червня 2014 під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов'янськом (в районі селища Мирне). Зранку 29 червня на Майдані в Києві відбулася церемонія прощання з бійцем

В АТО, під Макіївкою на Донеччині, загинув бориславець, командир парашутно-десантного взводу парашутно-десантної роти 25 – ї парашутно-десантної бригади м. Дніпропетровськ – старший лейтенант Шевчук Сергій Мирославович, 1982 року народження. Сергій був вірний військовій присязі та, виявивши стійкість і мужність, загинув в бою 17 серпня 2014 року під час участі в антитерористичній операції, від поранення

Мамо, матусю, чому ці всі люди?Кричать невгамовно, що батько герой. Дідусь і бабуся плачуть постійно. А тата немає – куда він пішов?Мамо, матусю чому в очах сльози?Рідненька, матусю серденько болить?Люблю я тебе і не покину!І батько, ще трошки і вдома буде. На білім обличчі, сльоза покотилась. Забилося серце, кроїться душа!І як пояснити маленькій кровинці?Що татуся вже немає, нема!Наш доню татусь, є на небі із Богом,Де чути спів ангелів, чути птахів,Згадай, як учив, щоб просити здоров’я,Підводити ручки до Бога велів. Та тато є ангел, твій хоронитель,І захищатиме, всеє життя,Він дуже любив свою рідну країну,Життя він поклав за волю, дитя. Залишиться в пам’яті, в серці дитини. Та батькова постать, що батько герой,Але у очах, у маленьких сльозинки,Та віра, що тато повернеться знов!!!в Зеленопіллі на Луганщині загинув Герой з міста Дрогобич, ліфтер, майстер спорту України - Ігор Борис... У нього залишилась дружина і маленька дочка.

У зоні АТО загинув 27 -річний БОРИСЛАВЕЦЬ ВІТАЛІЙ ГЛЮЗ

Молитва доньки Героя! Мусимо перемогти!На фото донечка пластуна Віктора Гурняка, який загинув в російсько-українській війні, Юстинка на могилі батька.

Замість тисячі слів......

Коли ми лягаємо спати...... наши солдати на кордонах УКРАЇНИ оберігають наш спокій....... ГОСПОДИ ОБЕРІГАЙ НАШИХ ОХОРОНЦІВ!

А знаєте, війна колись закінчиться І з часом відбудуються міста, Але ніколи більше не повернуться Всі ті, кого забрали небеса, Їх вже немає, безліч їх загинуло, Але за що? Чому така ціна? Вони на небі мабуть, поруч з ангелами, Їм там спокійніше, бо на землі війна.

Я за тебе молюсь, український солдате, я за тебе боюсь, хоч не я твоя мати, і благання я шлю, до високого неба, ти залишся ЖИВИМ, більш нічого не треба!!!...

Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші країни. Щоб захистити Батьківщину в майбутньому, треба змалку полюбляти спорт, бути сильним, спритним, мужнім.

Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь Що більше буде зроблено для цього сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «…хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

Ось таке дерево маємо посадити і доглядати щоб зібрати достойні плоди !!!

Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову. Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного – миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.