Основними передумовами «виходу» рослин на суходіл були такі події: 1) утворення в прибережних частинах водойм шару мулу, що став основою первісних ґрунтів; 2) накопичення в повітрі внаслідок життєдіяльності водоростей достатньої кількості кисню; 3) утворення навколо Землі озонового шару, що став надійним захистом проти шкідливих променів Сонця; 4) існування на великих площах суходолу постійного вологого й теплого клімату.
У пошуках відповіді! «Дно долини набухло від води, що просякла густий мох. Вона цвіркала з-під мокасинів, і щоразу, коли він одривав ногу, мокрий мох плющав, неохоче відпускаючи свою здобич. Він ішов слідами друга від болітця до болітця, намагаючись ставати на каменюки, що витикались острівцями з-посеред зеленого моху.»Які біологічні особливості мохів відображені в тексті?Джек Лондон. «Жага до життя»
МОХИ, або справжні мохиназемні спорові рослини;мають покривні й основні тканини;тіло має листкостеблову будову;доросла рослина-гаметофіт має тонке стебло, густо вкрите зеленими листочками;листочки: прості, складаються з клітин, що містять багато хлорофілу;у більшості стебла мають клітини-гідроїди, які транспортують воду (справжніх провідних тканин та органів немає);у нижній частині стебла є ризоїди, що закріплюють рослину в ґрунті.
Цикл розвитку. Гаметофіт. На верхівці одних гаметофітів розвиваються антеридії для утворення сперматозоїдів, а на інших – архегонії, усередині яких формуються яйцеклітини. Запліднена за допомогою води яйцеклітина розвивається на верхівці материнської рослини в особину нестатевого покоління (спорофіт). Спорофіт. Має спороносну коробочку, у якій дозрівають спори. За сприятливих умов спори проростають з утворенням зеленого нитчастого утвору (протонеми). Нитка росте, і з її клітин виростають чоловічі та жіночі особини статевого покоління (гаметофіт). Таким чином, у мохів чергування поколінь із переважанням гаметофіту.
Брієві мохи (зелені мохи)Зозулин льон звичайний, або рунянка звичайна.росте густими дернинами на вологих і сирих місцях у хвойних лісах, на луках і купинах боліт;стебло не розгалужене, прямостояче, до 40 см заввишки;листки ланцетні з дуже загостреною верхівкою;ризоїди багатоклітинні, відходять від нижньої частини стебла;гаметофіт у зозулиного льону дводомний: антеридії та архегонії розвиваються на верхівці різних рослин;спорофіт утворений із стопи, ніжки та ребристої коробочки, у якій розвиваються спори.
Сфагнові(білі) мохипоширені на болотах, у заболочених лісах та інших дуже зволожених місцях;їхні стебла розгалужені, ростуть верхівкою, а знизу відмирають, що зумовлює утворення торфу;листки містять 2 види клітин: живі зелені (фотосинтезувальні) і мертві безбарвні (водоносні);здатні нагромаджувати й довго утримувати велику кількість води;ризоїди в них відсутні, і вода надходить через пори клітин;однодомні рослини, у яких чоловічі та жіночі статеві органи розвиваються на одній рослині.
БІОЛОГІЯ + Екологія Всюдник пурпуровий, або вогняний мох (Ceratodon purpureus). Назву отримав через повсюдне поширення та яскраво-червоні стебла, що мерехтять, наче вогники. Цікаво, що мох збільшує територію існування через забруднення середовища. А як називаються види, які мають повсюдне поширення?
Мохи пристосувалися до умов слабкого освітлення й ростуть навіть у печерах. Самосвітний мох перистий (Схістостега периста) відомий як «Золото дракона», або мох, що світиться. Його протонема має особливі лінзоподібні клітини, що вловлюють слабке світло та спрямовують його на хлоропласти.
Мохи здатні пристосовуватися до умов життя в містах. Крученозубка, головомох, фунарія та ін. Для них характерні висока здатність до вегетативного розмноження, світлолюбність, стійкість до забруднення, присутність захисних пігментів-каротиноїдів. Для існування на суходолі в мохоподібних є багато найрізноманітніших пристосувань. Вони можуть вбирати вологу всією поверхнею тіла, здійснювати фотосинтез за будь-яких умов, висихати й залишатися при цьому живими тощо.
