Урок 70 "Лопатепері" НУШ

ЛОПАТЕПЕРІ

Цікаво!1938 року в Індійському океані біля гирла річки Чалумна рибалки виловили не бачену раніше велику рибу й передали її до музею, куратором якого була М. Кортні-Латімер. Науковиця передала свої малюнки та знахідку професорові-іхтіологу Дж. Сміту. Після досліджень науковець зрозумів, що риба належить до целакантів. Ці істоти тривалий час вважалися вимерлими й були відомі науці лише з викопних решток. Знайдену рибу назвали латимерією. У чому ж цінність цього відкриття?

ЛОПАТЕПЕРІ - відомі із середини раннього девону, тобто близько 300–400 млн років до нашої ери. У складі групи Целакантоподібні, Дводишні та Наземні чотириногі. Дослідження особливостей лопатеперих дозволяє зрозуміти закономірності еволюції наземних хребетних, формування п’ятипалих кінцівок, наземних органів чуття, легеневого дихання тощо.

Найхарактернішою особливістю лопатеперих є будова парних плавців. Опорні лопаті грудних і черевних плавців – довгі та рухомі, їхній внутрішній скелет складається з довгих кісток. Лопатепері плавці мають м’язи, що знаходяться поза тілом (забезпечують рухи, які дозволяють із силою відштовхнутися від опори).

Хоани – внутрішні ніздрі (сучасні латимерії їх утратили), що з’єднують нюхові мішки з ротовою порожниною. Завдяки появі внутрішніх ніздрів розвиваються одна або дві комірчасті легені, відбувається формування окремого легеневого кола кровообігу та поділ передсердя на два відділи. Утворилися в процесі еволюції у зв’язку з виникненням потреби постійно або періодично дихати повітрям із закритим ротом.

Лопатепері + Геологія Чому один із періодів палеозойської ери назвали девоном?

Сучасні целакантоподібні – це найдавніші лопатепері, що не змінилися протягом 400 мільйонів років: Латимерія коморська. Латимерія індонезійська. Вага цих риб може сягати 95 кг, довжина тіла від 100 до 180 см, а тривалість життя – до 100 років.

Найбільш яскрава характеристика целакантів наявність відразу семи специфічних лопатевих плавців; парні плавці підтримуються своєрідними кістковими поясами, подібними до плечового й тазового поясів наземних чотириногих;замість твердого хребта наявна товстостінна еластична трубка-хорда, порожнина якої заповнена жиром;череп складається з двох частин, з’єднаних рухливо, що дозволяє істотам широко відкривати рот та поїдати велику здобич;не можуть дихати атмосферним киснем, їхні легені заповнені жиром;мають електрочутливу систему, яка є засобом ехолокації для орієнтування в темряві та полювання за здобиччю, оскільки вони є хижаками. Предки латимерії могли дихати як за допомогою зябер, так і атмосферним киснем за допомогою легень.

Плавці латимерії1 – передній та задній спинні; 2 – хвостовий; 3 – анальний;4 – парні черевні; 5 – парні грудні

Лопатепері + Географія Чому один із видів латимерій отримав видову назву «коморська»?

Дводишні(6 сучасних видів) дволегеневі (протоптери, лусковики); однолегеневі (рогозуби). Дводишні:1 – лусковик; 2 – рогозуб;3 – протоптер. Усі види поширені в прісних водоймах, що періодично пересихають. Тому дводишні, крім зябрового, мають ще й легеневе дихання.

Великий комірчастий плавальний міхур перетворений у легені для дихання атмосферним повітрям. У зв’язку з цим у них функціонує легеневе коло кровообігу, а передсердя частково розділене на праву й ліву частини. Хорда добре розвинена й зберігається протягом усього життя.

Протоптеримешкають у річках Африки;здатні впадати в сплячку при пересиханні водойми, але капсули не утворюють.

Лусковики мешкають у непроточних водоймах Південної Америки; під час пересихання водойми риба риє «спальне гніздо» та впадає в сплячку й повністю переходить на дихання повітрям.

Рогозубимешкають в окремих річках Австралії:з усіх дводишних найкраще розвинені зябра.

Коротко про головне ЛОПАТЕПЕРІ – хребетні організми, основними особливостями яких є лопатеподібні парні кінцівки та внутрішні ніздрі-хоани. Представниками целакантоподібних є два види латимерій. У групі дводишних протоптери, лусковики та рогозуби.