Урок-дослідження "Шевченко пророк?!!"

Шевченко пророк?!!

Літературне дослідження(слайд 1)

Отче наш, Тарасе всемогущий,
Що створив нас генієм своїм,
На моїй землі, як правда, сущий,
Б’ющий у неправду, наче грім.
Ти, як небо, став широкоплечо.
Над літами, що упали в грузь;
Віку двадцять першого предтечо,
Я до тебе одного молюсь.
Да святиться слова блискавиця,
Що несе у вічну далечінь
Нашу думу й пісню.
 Да святиться між народами твоє ім’я. Амінь (слайд 2)

 Вчитель : «Кобзар», «Батько», «Пророк», «Поет любові». Для кожного він, Шевченко, свій. Але для усіх нас він понад простором та часом, він понад країнами та континентами. «Нема пророка у своїй Вітчизні» не раз ми чули ці слова зі святого Євангелія  (Від Матвія 13:53-58).  Та наша нація тим і унікальна, що мала власного пророка, власного Нострадамуса, який передбачив долю свого народу на століття вперед (слайд3 )

Учень 1. Відкриєш і читаєш :

«Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить.

І на апостольськім престолі

Чернець годований сидить.

Людською кровію шинкує

І Рай у найми оддає!

Небесний Царю! Суд Твій всує,

І всує царствіє Твоє.

Розбойники, людоїди

Правду побороли,

Осміяли Твою славу,

І силу, і волю.

Земля плаче у кайданах,

Як за дітьми мати.

Нема кому розкувати,

Одностайне стати

За Євангеліє правди,

За темнії люде!

Нема кому! Боже! Боже!

Чи то ж і не буде?

Ні, настане час великий

Небесної кари.

Розпадуться три корони

На гордій тіарі!

Розпадуться! Благослови

На месть і на муки,

Благослови мої, Боже,

Нетвердії руки!»

 

Учень 2 

 Століттями українці виборюють свою волю слізьми і кров’ю.  Століттями народ наш  підкорявся «старшому, ненаситному братові», століттями  виховували в нас комплекс меншевартості. Століттями нам нав’язували чужу , не нашу, історію та мову.  Чомусь ще донедавна багатьом із нас навіть  здавалося, що десь там краще й легше, що десь там хтось мудріший і розумніший, але не можна нівелювати своє, рідне, яке є набагато краще, ніж чуже (слайд 4)

Шевченко у духовному заповіті нації пророче писав :

Учень 3

. Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю.

Немає й Бога, тілько я!

Та куций німець узловатий,

А більш нікого!..» — «Добре, брате,

Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

 

 

 

 

Учень 4. 

І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав'янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав'янського люду —
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже.

 

 

Учень 5

 Століттями наш народ був гноблений, століттями хотіли знищити нашу націю, спопелити й пустити за вітром, але не сталося… Воля, яка тече в наших жилах з діда-прадіда все ж не вмерла, з малої іскри розгорялися вогні повстань в Україні : Коліївщина, Гайдамаччина, опришки…, а скільки народних героїв віддали свої життя за волю свого народу.

Учень 6

У ХІХ сторіччі Шевченкова поезія стала потужним чинником формування українців як нації, вона стала поштовхом до самоусвідомлення. Подібне явище ми з вами пережили у 2013-2014 роках, коли Майдан став поштовхом до усвідомлення нас як представників політичної європейської нації, для яких Шевченкова творчість стала живильною. Згадаймо наших сучасників : Небесна Сотня, наші славні й безстрашні воїни, які сьогодні боронять рідну землю від рашистів, від «ката лютого».  Чи не про них писав Шевченко у далекому 1857 році  (слайд 5):

Учень 7

. «Молітесь, братія! Молітесь

За ката лютого. Його

В своїх молитвах пом’яніте.

Перед гординею його,

Брати мої, не поклонітесь.

Молитва богові. А він

Нехай лютує на землі,

Нехай пророка побиває,

Нехай усіх нас розпинає;

Уже внучата зачались,

І виростуть вони колись,

Не месники внучата тії,

Христові воїни святиє!

І без огня, і без ножа

Стратеги божії воспрянуть.

І тьми, і тисячі поганих

Перед святими побіжать.

Молітесь, братія!»

 

Учень 8.

  На базових рівнях ми всі потребуємо жити у правді,  усі хочемо, аби були син і мати на планеті, аби не цуратися свого й навчатися чужого… Саме в цих рядках із поезій Тараса Шевченка ми довідуємося про ті формули гідного цивілізаційного життя, які забезпечать нездоланність української нації.

 

Учень 9.  Шевченко – пророк … Читаючи його твори, розумієш, як сильно він ненавидів усе російське, пам’ятав про 1654  рік, коли в Переяславі відбулися збори представників українського козацтва на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Цього дня козаки вирішили об'єднати території Війська Запорозького з Московським царством і присягнути на вірність царю. Гетьман й цар московський мали стати партнерами. Та не  сталося. .. Обманом і підступом українці втратили і державу, і церкву.

Але Шевченко передбачив занепад російської  церкви і воскресіння української. Через 200 років, у 2019 році українська церква нарешті отримала Томос від Вселенського патріарха , чи  не про це він писав у поезії ? (слайд 6)

 

Учень 10 .

Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Украйну!
За те ж тобі така й дяка.
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!

Учень 11. 

На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачиш, що все то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам... Може, й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

 

 

Учень 12.

Читаєш Шеченка і стає страшно:  на скільки його слова пророчі. Майже 200 років тому він знав, про лихо , яке на нас чекає, про ріки материнських сліз .

 

Учень 13 .

 Тихо плаче Україна сльозами і кров'ю
Кат будує своє «завтра» на горі людському
Гірко плаче Україна і тяжко ридає
Своїх синів, що померли сльозами вмиває
Плаче ненька Україна, плаче кожна мати
Та що сина відпустила волю здобувати… пісня (слайд7)

 

Учень 14. Бровді Стас

 Огненне слово його наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того. Всі дивувалися красі та силі тієї простої мови, якою Шевченко виливав свої вірші. Увесь світ став прислухатися до його мови, а на Вкраїні вірші приймали як благовісне, пророче слово (слайд 8)

 

Учень 15 .

 І Архімед, і Галілей

Вина й не бачили. Єлей

Потік у черево чернече!

А ви, святиє предотечі,

По всьому світу розійшлись

І крихту хліба понесли

Царям убогим. Буде бите

Царями сіянеє жито!

А люде виростуть. Умруть

Ще незачатиє царята...

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

 

Учень 16. 

 Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя.

 

Учень 17.  Тарас Шевченко – це не минуле, Тарас Шевченко – це сьогодення, він важливий і для тих, хто живе тепер, і для тих, хто тільки починає сввоє життя, і для старших, і для всіх тих, хто хоч якось себе асоціює з Україною.

 

Учень 18.

Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу. І тому народ так часто, так охоче звертається до свого поета, адже Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу. Воно постало перед українцями жживим прикладом того, як можна крок за кроком звільняится з полону пригнфченості , зневіри, комплексу меншовартості й національної депресії.

 

Учень 19.

 Минають роки, століття , а гострота і сила Шевченкового слова живе. Дух свободи, людської гілності -  наййвеличніших вселюдських понять – через віки випробувань, пережитих Кобзарем, приходять до українців і додають їм упевненості у власному самоствердженні.

Учень 20. Невмирущий дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово, його заповіт і сіє на народній ниві живе насіння оновлення

(слайд 9)

 

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

 Учитель : У всіх Шевченкових творах ми часто зустрічаємо слово "Україна", але в жодному місці немає там слова "український". Не було держави – не було й народу в сприйнятті поета. Була територія, яка страшно каралась то "за Богдана", то "за скаженого Петра", то "за панів отих поганих"… Каралась давно, каралась недавно, карається зримо зараз .(слайд 10)

 

Учитель : Сьогодні у світі реально ожив ще один народ, красивий і сповнений гідності, який із подивом упізнав себе, ідентифікував себе не тільки з давньою славою, не тільки із кров'ю землі, по якій ходив сотні літ; цей народ, незважаючи на зовнішні загрози, вторгнення на початку ХХІ ст. ворожих військ з боку північного сусіда на територію мирної суверенної країни, незважаючи на катування, кров, нарешті побачив світло великої перспективи і майбуття.(слайд 11)