Урок: "Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Збірка поезій «На крилах пісень». «Contra spem spero»"

Про матеріал

Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Збірка поезій «На крилах пісень», її висока оцінка І. Франком. Основні цикли поезій. Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки. «Contra spem spero!» як світоглядна декларація сильної вольової особистості. Символічність, романтичні образи, образотворчий прийом контрасту (тема за програмою).

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РУБІЖАНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЛІЦЕЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відкритий урок.

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ:

 

«Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Збірка поезій «На крилах пісень». Символічність, романтичні образи, прийом контрасту, сильна вольова особистість у вірші «Contra spem spero»

 

 

 

 

 

 

РОЗРОБИЛА ВИКЛАДАЧ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

КАЛУГІНА СНІЖАНА МИКОЛАЇВНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РУБІЖНЕ

2017

 

Леся Українка.  Життєвий і творчий шлях. Роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Збірка поезій «На крилах пісень», її висока оцінка І. Франком. Основні цикли поезій. Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки. «Contra spem spero!» як світоглядна декларація сильної вольової особистості. Символічність, романтичні образи, образотворчий прийом контрасту (тема за програмою).

Тема: Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Збірка поезій «На крилах пісень». Символічність, романтичні образи, прийом контрасту, сильна вольова особистість у вірші «Contra spem spero

Мета: навчальна – розширити й поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, визначити роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення письменниці; розкрити тематику і художні особливості збірки поезій Лесі Українки «На крилах пісень»; продовжити роботу над формуванням навичок виразного читання, ідейно- художнього аналізу тексту, розвитком зв’язного усного мовлення;

розвивальна – розвивати вміння аналізувати і узагальнювати факти; розвивати спостережливість та допитливість учнів, вміння логічно мислити; висловлювати власні думки і міркування; розвивати культуру усного мовлення, творчу уяву;

виховна – виховувати почуття пошани, любові до письменниці, її таланту; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці, зацікавленість до предмету української літератури; виховувати в учнів активну життєву позицію, стійкість у життєвих труднощах, цілеспрямованість, принциповість, прагнення до самоосвіти; формувати почуття любові до художнього слова;

методична – організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності шляхом частково-пошукового методу; підвищувати інформаційну компетентність учнів під час пошуку необхідного матеріалу, використовуючи інформаційно-комунікаційні технології.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет, фотографії Лесі Українки, міні-бібліотечка творів поетеси, дидактичний матеріал, мультимедійна презентація, відеокліп до поезії «Давня весна», відеопоезія «Тиша морська», пам’ятка декламатора, пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршові твори», текст вірша «Contra spem spero», тексти віршів Лесі Українки.

Хід уроку:

I. Організація групи.

1) Привітання.

2) Перевірка наявності учнів.

II. Актуалізація знань учнів. Відеокліп до поезії «Давня весна»(3 хв.).

  • Чи здогадались ви, кому належать слова цієї пісні?
  • Чи знайома вам ця людина?
  • Що ви знаєте про неї?
  • А чи знаєте ви, що у 4 роки Леся вже читала, у 5 – навчилася писати і грати на фортепіано, а через рік – уміла шити і вишивати. Восьмирічною дівчинкою вимережила любому таткові сорочку?
  • Чи дивують вас ці факти? (Відповіді учнів).
  • Випереджувальні завдання:
  • Індивідуальна робота: прочитати та вивчити поезії циклу, вірш  «Contra spem spero»;
  • групова робота:

- Біографам підготувати розповідь про дитинство, родину, освіту поетеси;

- Дослідникам знайти відомості про особисте життя Лесі Українки;

- Літературознавці характеризують літературну діяльність лірика, створюють словничок літературознавчих термінів;

- Критики визначають тему та ідею віршів, аналізують поезії, звертаючи увагу на художні засоби, строфи.

- Декламатори розказують вірші напам’ять.

III. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Слово вчителя

Німецький поет Гете писав: “Хто хоче розуміти поета, мусить піти в його країну”. Отож і ми, друзі, щоб зрозуміти цю незвичайну поетесу, помандруймо дорогами, що простелились перед Лесею.  Відео «Обличчя української історії» (5 хв.).

 Кажуть, що талановиті люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь. Сподіваюся, що Леся Українка свій слід залишить у ваших серцях.

Отже, сьогодні у нас урок-подорож життям Лесі Українки. Моїми співавторами уроку будуть учні творчої групи, які мали випереджувальне завдання. Ваше завдання – не просто слухати, а й скласти конспект почутого.

   IV. Повідомлення теми та завдань уроку.     (Слайд № 1)

Занотуйте, будь ласка, тему нашого уроку:

 «Тема: Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Збірка поезій «На крилах пісень». Символічність, романтичні образи, прийом контрасту, сильна вольова особистість у вірші «Contra spem spero!»

  • Сьогодні на уроці ми будемо поглиблювати свої знання про мужню      поетесу Лесю Українку;
  • розкриємо тематику і художні особливості збірки поезій Лесі Українки «На крилах пісень»;
  • проаналізуємо її програмовий твір;
  •  будемо розвивати вміння доводити власні думки, спостереження, наводячи при цьому переконливі аргументи, власні твердження.

Тож почнемо працювати.

 V. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Слово вчителя.

       Літературознавець Євген Сверстюк якось зазначив: «Дитина потрапляє у світ, витворений, викроєний, сформований батьками ще до народження дітей, – дитина потрапляє у світ культури батьків».

      З народження починається шлях.     (Слайд № 2)

Учениця (у ролі Лесі Українки) читає вірш «Мій шлях».

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несміло заспівала,

А хто стрічався на шляху зі мною,

Того я щирим серденьком вітала:

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала і з співом на вустах…

А зараз ми ознайомимося докладніше з життєвим шляхом поетеси.

Виступ творчої групи.

  1. Зараз ми дізнаємось, в якій родинній атмосфері зростала Леся Українка.

Учень-біограф

    Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25лютого 1871року в місті Новоград-Волинському на Житомирщині. (Слайд № 3) Кажуть, що на вдачу й характер письменника впливає спадковість. Коли так, то Леся не випадково була винятковою людиною.

Олена Косач-Драгоманова, літературний псевдонім – Олена Пчілка, уподібнювала себе до бджоли, яка носить мед у вулик рідної культури. (Слайд № 4) Письменниця, етнограф, видавець, редактор, перекладачка, активна громадська діячка. Мати вплинула на формування світогляду, на вибір життєвого шляху, прилучала з дитинства до перекладацької праці (зокрема творів Гоголя, Гомера). Завдяки матері Леся змалечку пише українською мовою. Вона ж вибрала доньці псевдонім – Леся Українка.          Петро Косач – походив з українського аристократичного роду. Він врятував життя Лесі, коли вона була ще немовлям. Мати захворіла на тяжку анемію, і батько, боячись, що дитина загине, взяв відпустку, налагодив штучне годування і виходив Лесю сам. Може тому вони: донька і батько, були найщирішими приятелями.     (Слайд № 5)

За словами сестри, «зо всіх шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею… У Лесі такі самі риси обличчя, барви очей і волосся, як у батька, так само середній зріст, та ж постать, така сама тендітність. Обоє були надзвичайно стримані, терплячі, витривалі, з виключною силою волі. Обоє мали напрочуд гарну пам'ять».

Великий вплив на Лесю мав дядько, Михайло Драгоманов – професор, ерудит, Лесин духовний батько, котрий вплинув на політичні, національні, релігійні погляди своєї «духовної дочки».

Також вплинула на формування особистості Лесі батькова сестра.

Олена Косач навчила плести вінки. Леся завдячувала їй умінням гарно вишивати. Тітка згодом буде звинувачена у співучасті в організації замаху на одного високопосадового чиновника, заарештована і заслана в Сибір. Звістка ця дуже вразила і засмутила Лесю, під впливом її у дев’ять років вона написала свій перший вірш «Надія».  (Слайд № 6)

Леся Українка:       Ні долі, ні волі у мене нема,

                                Зосталася тільки надія одна:

                                Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

                                Поглянуть іще раз на рідну країну

                                Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

                                Там жити чи вмерти мені все одно.

  1.  Якою росла Леся Українка?   (Слайд № 7,8,9)

         Учень-біограф

Леся була обдарованою дитиною: у 4 роки вже читала, мала хист до вивчення мов. Мала малярські, режисерські та акторські здібності. Вивчила німецьку, французьку, російську мови, а згодом засвоїла ще 9 іноземних мов.

(Слайд № 10)

В 19 років Леся почала публікувати свої твори.  

Збірка «На крилах пісень». Загальна характеристика

 

Перша збірка «На крилах пісень» вийшла на початку 1893 року у Львові, фактичним редактором її був Іван Франко.

 Збірка складається з ліричних циклів.

У кращих віршах збірки «На крилах пісень» вповні виявилася притаманна поетесі виняткова суспільна чутливість, уміння схопити й образно виразити суспільні ідеї й тенденції доби. 

Поезія Лесі Українки «то болісна, то ніжна, то співуча, що наче буря, грізна і жагуча летить на крилах пісні з кайданів». Мужній голос поетеси-борця став співзвучний музі великого Кобзаря України.» Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайлани порвіте,- писав Іван Франко,-Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хворої дівчини».» Україна нині не має поета, щоб міг силою і різносторонністю таланту зрівнятися  Лесею Українкою».

     Іван Франко назвав Лесю Українку наймужнішою поетесою в усій соборній Україні.

          Ім’я Лесі Українки ввійшло в свідомість поколінь як символ мужності і боротьби. Своїми думками вона обіймає весь український народ.

Збірка «На крилах пісень» складається із 69-ти поезій і трьох поем. Більшість віршів об’єднані у цикли. Є шість циклів, розділених на дві умовні частини: перша – окремі поезії, об’єднані у вірші, друга – великі цикли і ліричні поеми. До збірки ввійшли поетичні твори, написані у 1880-х роках, та ранні поеми «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891 – 92), «Русалка» (1885).

Збірка «На крилах пісень» складається з - 6 поетичних циклів:

   1. «Сім струн», (Посвята дядькові Михайлові)

   2. «Зоряне небо»,

   3. «Сльози-перли», (Посвята Іванові Франкові)

   4. «Подорож до моря», (Посвята сім’ї Михайла Ф. Комарова)

   5. «Кримські спогади», (Посвята братові Михайлові)

   6. «В дитячому крузі».

 – 30 віршів поза циклами: «Конвалія», «Напровесні», «Contra spem spero, «Коли втомлюся я життям щоденним», «Мій шлях», «В’язень», «Співець», «Розбита чарка», «Сосна», «Якщо прийде журба…», «Сафо», «До мого фортепіано», «Досвітні огні», «В магазині квіток», «Надія», «Сон», «Сон літньої ночі», «Сонет», «На роковини Шевченка», «Скрізь плач, і стогін, і ридання…», «До натури», «Вечірня година», «Завітання», «На давній мотив», «Пісня», «У путь», «Остання пісня Марії Стюарт».

3 поеми: «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1892), «Русалка» (1895).

       Ліричний цикл «Сім струн» відкриває  збірку «На крилах пісень», присвячений дядькові Лесі Українки Михайлу Драгоманову.

     Сім струн це чарівне злиття слова з музикою. Семирядкова строфа символізує 7 нот у музиці, 7 віршів у циклі 7 струн, що їх торкає героїня на кобзі.

      Пісня один із центральних образів циклу» Сім струн».

Жанр гімн сповнений світлого патріотичного звучання, ним починається перший вірш циклу «Сім струн» (це нота Do).  Див. дод.       

Тоді ж у журналі «Зоря» у статті «Наше літературне життя в 1893 році» Іван Франко висловлює думку, що ця збірка «становить, без сумніву, найважливіший здобуток поетичний нашої літератури оригінальної за 1892 рік». У творах молодого автора, Лесі Українки, переважають громадянські мотиви, мужні інтонації, життєстверджуючий настрій.

Принцип створення циклів: вони компонуються за мотивами, а не за хронологією чи жанрами. Для циклів Лесі Українки характерне поєднання ліричного, епічного та розповідного елементів. Цикл сприймається як єдиний завершений твір.

 Особливість розташування віршів у циклі: вірші розташовані так, щоб розкрити ідейну позицію автора — напруження головної думки циклу поступово зростає.

Ліричний герой циклу — національно свідома громадянка, яка не мириться зі світом насильства, тиранії, мужня патріотка, яка закликає співгромадян до боротьби за свободу.

       Коментар викладача

Завдяки чому в поетичному циклі «Сім струн» лунає музика?

                                       Критики

  •  Музика лунає завдяки художньому звукопису:

 алітерація, асонанси, точні прикінцеві і внутрішні рими.

  •  Стилістичні фігури-паралелізм.
  •  Послідовно дотримані віршові розміри –ямб, дактиль, амфібрахій, анапест створюють вишукану мелодію поетичного циклу «Сім струн».

1.Робота зі словником

Неоромантизм – стильова течія модернізму, генетично пов’язана з романтизмом.

Ознаки:

  • прагнення поєднати ідеал із дійсністю;
  • увага до чуттєвої сфери людини;
  • емоційно-інтуїтивне пізнання світу;
  • усвідомлення індивідуальності й суспільної свободи;
  • піднесення постаті визначного героя;
  • самотність – філософська категорія, вимір самоцінності.

 

 

Леся Українка багато читала.     (Слайд № 11)

1881 року Леся сильно застудилася.

Згадує О. Косач - Кривинюк (сестра):

«1881р. Леся в Луцьку під час свята Водохреща пішла на річку подивитись, як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Скоро вона заслабла: у неї так сильно почала боліти права нога, що вона, незважаючи на те, що й тоді була дуже терпляча, аж плакала від болю…  

Леся Українка:     Як дитиною бувало,

                             Упаду собі на лихо,

                             То хоч в серце біль доходив,

                             Я собі вставала тихо.

                                  «Що болить?» – мене питали,

                                 Але я не признавалась –

                                 Я була малою горда, –

                                 Щоб не плакать, я сміялась.

На дванадцятому році життя в Лесі Українки виявилися ознаки туберкульозу кісток. Спочатку хвороба захопила руку, потім поширилася на ногу. Леся, музично обдарована дитина, змушена була відмовитись від гри на фортепіано. Спогад про це лишився в її поезії «До мого фортепіано».

Леся Українка:

                           Мій давній друже!

                          Мушу я з тобою розлучитися надовго.

                           Жаль мені!

                           З тобою звикла я ділитися журбою,

                           вповідувати думки веселії й сумні.

                          То ж при тобі, мій друже давній, вірний,

                          Пройшло дитячеє моє,

                          Що на мене, мов хмара грізно, йшло!

3.  Псевдонім Леся Українка.

Учень-біограф (Слайд № 12)

1884рік Ларисі Косач було 13років.У львівському журналі «Зоря «було надруковано вірш «Конвалії» і підпсано псевдонімом Леся Українка.

4.  Де навчалася Леся Українка?

         Учень-біограф

    Через хворобу Леся Українка здобувала освіту вдома, у приватних вчителів, але найбільше вона здобула самоосвітою і стала однією з найосвіченіших людей свого часу.    (Слайд № 13-14)

        В 1890році Леся написала для своєї молодшої сестри навчальний посібник «Стародавня історія східних народів». Вона знала багато мов: німецьку, французьку, англійську, болгарську, польську, грецьку, латину. Працювала в бібліотеках Києва, Мінська, Петербурга, Софії, Риму.

5.  Який клімат радили Лесі Українці лікарі?       (Слайд № 15)

    Учень-біограф

Лікарі радили теплий клімат. І почалися мандри в південні краї, в «добровільне вигнання». Перша поїздка до Чорного моря у 15-літньому віці викликала багато вражень, які вилилися в ліричний цикл «Подорож до моря», перед нами постає шлях поетеси залізницею, її переживання викликані прощанням з милим серцю волинським краєм.

Леся Українка:         Прощай, Волинь! Прощай

                                        рідний куточок.

                                 Мене від тебе доленька жене,

                                 Немов од дерева одірваний листочок…

 Відеопоезія «Тиша морська»

Через фізичний стан Леся Українка змушена була багато подорожувати.

На дорогах свого нелегкого мандрівного життя, улітку 1897 року в Ялті, Леся зустріла Сергія Мержинського, особистість цільну, освічену, талановиту. Його кохання судилося іншій, Леся Українка стала для нього тільки другом. Вони довго листувалися. Коли Сергій Мержинський почував себе зовсім погано, Леся поїхала до нього в Мінськ.

Леся Українка:       Все, все покинуть, до тебе полинуть,

                               Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

                               Все, все покинуть, з тобою загинуть,

                               То було б щастя, мій згублений світе!

Відеофільм (4хв.30с.)

Леся Українка вірила, що її почуття сильніші за хворобу, що її приїзд поставить хворого на ноги, що її турбота захистить дорогу людину від смерті. Та все було марне. Сергій помер на руках у Лесі. То був удар страшної сили. І перенести його допомогла поезія. Так народилися драматична поема «Одержима» і багато ліричних творів.

Леся Українка:     Уста говорять: «Він навіки згинув!»

                              А серце каже: «Ні! він не покинув!»

                              Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

                              Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

                              Тут в глибині і б’ється враз за мною:

                               «Я тут! Я завжди тут, я все з тобою!»      

Після смерті Мержинського Леся їде в Карпати. Краса Карпат, мандрівки по Гуцульщині, зустрічі з друзями допомагали переборювати тугу і фізичну недугу.           (Слайд № 16)

Серце Лесі Українки з Україною, але хвороба змушує її їхати на лікування за кордон. Леся була мандрівницею з примусу, а примушувала її хвороба. У своїх листах вона часто пише про стан свого здоров’я, але ніде вона не плачеться, не падає духом. Вона буде вчитися все життя. Вона, потрапляючи в ту чи іншу країну, вчить мову, читає літературу, знайомиться з традицією та культурою. Їй цікаво жити.     (Слайд № 17)

Тим часом насувались ознаки важкої хвороби. З 1907 року у Лесі виявили симптоми туберкульозу нирок.  Енергійна натура письменниці не хотіла коритись хворобі.      (Слайд № 18)

Поезія «Contra spem spero», назва якої в перекладі з латині означає «без надії сподіваюсь», написана 19-річною Лесею Українкою. У цей період перед нею постав вибір: чи бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично), чи перемогти. Леся не піддалася, вона поставила перед собою мету — і перемогла. Наперекір зловісним «осіннім хмарам» вона відчула жагучу потребу жити повноцінним життям, про що написала у листі до брата (відомого у літературі як Михайло Обачний): «Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати «сізіфовий камінь» догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша:

Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать».

   Зразкове виразне читання учнем

(або прослуховування аудіозаипису виконання вірша професійним декламатором) вірша «Contra spem spero»

Леся Українка:    «Contra spem spero!» («Без надії сподіваюсь»)

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть — і настане Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!            

Хвороба прогресує. Клімат України та Європи вже не лікує. Тому поетеса їде до Єгипту, сподіваючись, що його сонце буде порятунком. Та якась непереможна туга огортала її: «Пожила в Азії, поживу ще й в Америці, а там… отак все посуватимусь далі та далі – та й зникну, обернуся в легенду». Три зими між 1910 і 1913 роками пробула вона в Єгипті. Вона побачила великі піраміди та великого сфінкса й була зачарована.

Леся Українка вчилася все життя. Навіть за чотири місяці до смерті в одному з листів до Ольги Кобилянської вона пише: «…вчуся іспанської мови (сама, з книжки)».

Оглядаючись на свій письменницький шлях, вона дає собі таку самохарактеристику: «Життя ламало тільки обставину навколо мене, а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи зміниться. Я людина еластично-уперта, скептична розумом, фанатична почуттям, до того ж давно засвоїла собі «трагічний світогляд», а він такий добрий для гарту. Зрештою, життя моє не було убогим, і сором було б мені плакатись на нього».

Останні роки свого життя Леся Українка живе переважно в Грузії, де служив її чоловік Климент Квітка – фольклорист і музикознавець.

Повертаючись з Єгипту у травні 1913 року, останній раз відвідала Київ. Українська громадськість влаштувала поетесі врочисту зустріч.

З Києва Леся Українка знову повернулася на Кавказ в Кутаїсі. Крайня грошова скрута призводить навіть до того, що доводилось продавати хатні меблі, аби прогодуватись. Лікування в Єгипті на цей раз не допомогло, загострення хвороби прогресувало. Та ця героїчна жінка продовжує працювати, не полишає своєї єдиної зброї – творчості.

Леся Українка:   «Слово, чому ти не твердая криця?..»

За півтора місяця до смерті Леся Українка розпочинає нове оповідання з життя арабської жінки, і якому вже не судилося бути завершеним.

… Далеко від рідного краю помирала велика поетеса. Але навіть згоряючи від високої температури, вона продиктувала матері конспект майбутньої драматичної поеми.  (Слайд № 19)

Леся Українка:    Хто не жив посеред бурі,

                            Той ціни не знає силі,

                            Той не знає, як людині

                            Боротьба і праця милі.

                                    Хто не жив посеред бурі,

                                    Не збагне журби безсилля,

                                    Той не знає всеї муки

                                    Примусового безділля.

                      Як я заздрила тим людям,

                      Що не мали відпочинку,

                      Поки їх нелюдська втома

                      З ніг валила на часинку!

                                        День і ніч вони на варті, -

                                        Довгий труд, коротка зміна.

                                        День і ніч вони в роботі,

                                        Аж німіли руки й спина.   (Слайд № 20)

1 серпня 1913 року в Грузії, в містечку Сурамі, Леся Українка померла. Її тіло перевезли до Києва, поховали на Байковому кладовищі. Вітчизна прощалась із своїм великим поетом, творчість якого входила у вічність.

Леся Українка:   Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

                            Я в серці маю те, що не вмирає…

                            Будуть приходити люди,

                            Вбогі й багаті, веселі й сумні,

                            Радощі й тугу нестимуть мені.

                            Їм промовляти душа моя буде,

                            Я обізвуся до них

                            Шелестом тихим вербової гілки,

                            Голосом ніжним тонкої сопілки,

                            Смутними росами з квітів моїх.       (Слайд № 21,22,23)

Слово вчителя.

Ми дізналися про найцікавіші факти з життя письменниці.

Сьогодні про її життєвий подвиг пам’ятають не лише в Україні, а й далеко за її межами. Створено музеї, споруджено пам’ятники, які нагадують нащадкам про силу волі Лесі Українки.

Перегляд фотографій. (Фотоальбом «Без надії сподіваюсь», 5хв. 30с.).

Аналіз вірша «Contra spem spero».     Учні-критики

 Визначте провідну думку поезії. (Вболівання за долю рідного народу, місце особистості в суспільному житті, заперечення пасивного співчуття стражданням народу.)

 Як поетеса розуміє своє місце у суспільстві? (Активна життєва позиція: «Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі...» «В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей».)

 Які рядки з цього вірша, на вашу думку, під час декламації слід прочитати найбільш емоційно? (Гетьте, думи, ви, хмари осінні! І То ж тепера весна золота! / Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа? /.../ Так! я буду крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Буду жити! Геть думи сумні!)

 Як використовується контраст у поезії. Наведіть приклад. («...я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись»; «несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать»; «Буду сіять квітки на морозі...»)

 Які романтичні образи створено авторкою? (Лірична героїня — самотня, трагічна, вольова, незламна. Вона протистоїть імперії, але ця непересічна особистість, яка веде відчайдушну внутрішню боротьбу зі своєю недугою і зовнішню — із самодержавством своїм словом, — незламний борець.)

 Доведіть символічність твору. (Символічними є образи, поєднані у пари за принципом контрасту: осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого каменя і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. У поезії імперію, яка запроваджувала політику утисків, заборон і рабської покори, символічно названо «довгою темною нічкою невидною». На «вбогім сумнім перелозі» «барвисті квітки» символізують волелюбні визвольні ідеї. Символічним образам, які уособлюють самодержавство («льодова кора», «крута, крем’яна гора», «темна ніч»), протиставлені ті, що символізують визволення («барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна» (прийом контрасту).)

 Дайте характеристику ліричної героїні вірша. (Сильна, незламна, вольова особистість, яка сповнена мрій і сподівань на краще, готова битися до перемоги.)

 Знайдіть рядки, які можна вживати як афоризми. (Як афоризми звучать усі протиставлення: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні! То ж тепера весна золота!»)

 Які ще художні засоби використано в поезії і з якою метою? (Епітети: «хмари осінні», «весна золота». Вони підкреслюють оптимізм героїні. Анафора «Буду сіять» надає героїні відчуття впевненості у своїх діях. Градація — наростання настрою непохитності прийнятого рішення: «хочу крізь сльози сміятись», «Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать», «Буду пісню веселу співать», «я буду крізь сльози сміятись», «Буду жити! Геть думи сумні!»)

 Знайдіть алюзію в поезії. («Я на гору круту крем’яную / Буду

камінь важкий підіймать» — ці рядки нагадують міф про Сізіфа, який такий же важкий камінь намагався закотити на гору.)

 Визначте віршовий розмір, спосіб римування та риму. (Анапест, перехресне римування, чоловіча рима.)

 Чи збігається життєва позиція ліричної героїні вірша зі ставленням самої авторки до життя? (Поезія «Contra spem spero» є своєрідною програмою дій, це гімн життю і боротьбі. Повставши проти духовної деградації, яку нав’язувала поетесі її фізична недуга, вона виграла свою «весну золоту».)

Визначення й уточнення запитань, які слід пояснити

Ідейно-тематичний зміст

Тема: поетеса проганяє жалі й голосіння, які ввірвалися в молоде життя.

Ідея: вболівання за долю рідного народу, заперечення пасивного співчуття його стражданням.

Жанр: поезія громадянської лірики.

Лірична героїня: активна, вольова, цілеспрямована, рішуча, прагне діяти, відповідальна перед народом, свій обов’язок вбачає у боротьбі, свідома у виборі життєвої долі.

 Строфічна будова, образи-символи

Строфи: 9 чотирядкових:

  • 1 – окреслення теми;
  • 2-7 – утвердження волі до боротьби;
  • 8 – зміна настрою;
  • 9– віра в перемогу, надія на майбутнє.

Символи: алегорія – осінні хмари, золота весна, барвисті квітки, міцна льодова кора, крута крем’яна гора, важкий камінь, темна нічка – антитеза;  зірка провідна – служіння Україні.

 Художні засоби

  • епітети: «хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогий сумний переліг, барвисті квітки, сльози гіркі, гарячі, кора міцна, весела весна, крута крем’яна гора, камінь важкий, вага страшная, пісня весела, нічка невидна, зірка провідна, ясна, темні ночі, суворая мгла, лютая смерть»;
  • риторичне запитання: «Чи то так у жалю, в голосінні проминуть молодії літа?»;
  • метафори: «на вбогім перелозі буду сіять, від сліз розтане кора міцна, світ застеле суворая мгла, серденько лютую смерть подола».

Віршова форма

* латинський заголовок;

*міфологічний образ Сізіфової праці;

*повтор «Я буду» – створення композиції.

Повторення за допомогою «Пам’ятки декламатора» та пам’ятки «Як навчитися виразно читати віршові твори» основних правил декламації.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

VI. Підсумки.

Рефлексія.

Що найбільше вразило вас у житті Лесі Українки?

В одному з листів вона писала: «Не знаю, чи буде хто з молодшого покоління згадувати про мене… Але я б хотіла на те заслужити.» Як ви думаєте, чи заслуговує Леся Українка на те, щоб її згадували, читали її твори?

Є вислів: «Життя Лесі Українки – подвиг». Чи можна вважати її життя подвигом? Чому?

Заключне слово вчителя.

Підводячи підсумки нашого уроку, хочеться сказати, що життя Лесі Українки було піснею – піснею мужності й любові, натхненною думкою про Україну.

      Хотіла б я піснею стати

      У сюю хвилину ясну,

      Щоб вільно по світі літати,

      Щоб вітер розносив луну.  

 VII. Оцінювання.

За активну участь на уроці високі бали отримують учні творчої групи. Добре відповідали… А таким учням, як … потрібно ще попрацювати.

VIII. Домашня робота.  

  1. Скласти хронологічну таблицю життя Лесі Українки.
  2. Виразно читати вірші Лесі Українки.
  3. Вивчити напам’ять вірш «Contra spem spero».

 

 

Додатковий матеріал

  Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Ознайомлення з літературознавчим поняттям «неоромантизм»

Неоромантизм — течія раннього модернізму в європейській художній культурі кінця XIX — початку XX століття, умовне найменування комплексу різноманітних течій та естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі ХІХ-ХХ століть як реакція на позитивізм в ідеології та натуралізм у мистецтві. Ці течії відродили низку естетичних принципів романтизму — пафос особистої волі, заперечення повсякденного, культ ірраціонального, потяг до фантастики тощо. Спорідненість неоромантизму з декадентством проявляється в тому, що він створює штучний світ. Неоромантики тяжіли до жанру пригодницького, авантюрного, «екзотичного» роману, основи якого заклали Майн Рід та Фенімор Купер.

Неоромантизм генетично пов’язаний з романтизмом. Характерними рисами неоромантизму є прагнення поєднати ідеал з дійсністю, привернути увагу до чуттєвої сфери людини, емоційно-інтуїтивного пізнання світу; усвідомлення індивідуальної і суспільної свободи, піднесення постаті визначного героя, який, зазвичай, є самотнім. Самотність у неоромантиків є виміром самоцінності й трактується як філософська категорія, що визначає високість душі. (Визначення записують у зошит) На естетику неоромантизму справили вплив філософські концепції А. Шопенгауера та Ф. Ніцше, наукові відкриття 3. Фройда, взаємодія з реалістичними тенденціями.

Поняття неоромантизму

   Неоромантизм увійшов в україномовну літературу в кінці

століття і привніс корінні зміни в розвиток художньої свідомості, продовжуючи певні усталені традиції. «Покоління Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Богдана Лепкого, Олександра Олеся, Миколи Вороного та інших... різко повернуло корабля української літератури в загальноєвропейське річище, при цьому не тратячи питомих національних ознак. Воно заперечило «народницький напрям» і «тенденційну поезію» (терміни Лесі Українки) й почало фактично витворювати явище, що ми тепер звемо неоромантизм» (В. Шевчук).

У теоретичних працях Лесі Українки тлумачення неоромантизму має три аспекти: по-перше, стилю як певного лексико-синтаксичного оформлення художнього тексту; по-друге, як певної техніки «ліплення» характерів, що включає різкий поділ персонажів на головних і другорядних; по-третє, як певний мистецький «синтез», як створення демократичного образу ідеалу людини майбутнього. У своїй літературній практиці поетеса прагнула до гармонійного поєднання цих трьох аспектів. Неоромантичні мотиви вона втілює, як правило, в ускладнених умовних художніх формах, із залученням багатозначних символів: алегорій, з варіативним повторенням певного ряду образів, що набувають відтак нової глибини значення. Леся Українка зробила найбільший внесок у розвиток неоромантизму у вітчизняній літературі.

  Персонажі у творах неоромантиків

   Як і попередники, — представники романтизму XIX століття, неоромантики, заперечували прозу «обивательського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, який протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

 

  1.  Пісня-один із центральних образів циклу»Сім струн».

Жанр гімн сповнений світлого патріотичного звучання,ним починається перший вірш циклу «Сім струн»(це нота Do)         

    Декламатор                 

До тебе ,Україно,наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

     І буде струна урочисто і тихо лунати,

      І пісня від серця поллється.

Re-вільна пісня

      Декламатор

Реве-гуде негодонька,

Негодоньки не боюся,

Хоч на мене пригодонька,

Та я не журюся.

    Гей ви ,грізні ,чорні хмари!

    Я на вас збираю чари,

    Чарівну добуду зброю

    І пісні свої узброю.

      Викладач

Mi- ніжна,материнська(колискова)

 

    Декламатор                          

    Місяць яснесенький

    Промінь тихесенький

    Кинув до нас

    Спи ж ти малесенький

    Пізній бо час.

 

      Нота Fa

      Поетеса підносить силу творчої уяви, уява дає натхнення людині здійснювати вимріяне:

        Декламатор

     Фантазіє, богине легкокрила,

     Ти світ злотистих мрій для нас одкрила

     І землю з ним веселкою з’єднала,

      Ти світове з’єднала з таємним,

     Якби тебе людська душа не знала,

     Було б життя ,як темна ніч,сумним

 

Sol-весняна пісня (рондо)

          Декламатор   

Соловейковий спів навесні

Ллється в гаю,в зеленім розмаю,

Та пісень тих я чуть не здолаю,

 І весняні квітки запашні              

Не для мене розквітли у гаю,-

Я не бачу весняного раю…

     Нота La-лагідна пісня(ноктюрн)

          Декламатор

Лагідні веснянії ночі зористі!

Куди ж ви од нас полинули?

Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті!

Невже ви замовкли,минули?

Si-септима

         Декламатор 

Сім струн я торкаю ,струна по струні,

Нехай мої струни лунають,

Нехай мої співи літають

По рідній коханій моїй стороні.

      І, може, де кобза найдеться,

      Що гучно на струни озветься,

      На струни ,на співи мої негучні.

 

     Збірка «На крилах пісень» - це прекрасний зразок пейзажної лірики.

Не було на Україні до Лесі пейзажиста з такими докладними картинами і рідної Волині, і буковинських Карпат, і Чорного моря.  Під впливом вражень від поїздки до Одеси у1888році Леся Українка пише поетичний цикл  «Подорож до моря». Волинські краєвиди, «красні села», «лани золотії» .

     А далі-все степ той без краю», іскристі хвилі «синього моря». До цього циклу увійшла поезія «Красо України, Подолля!

 У поезії зображується краса Поділля, яке розкинулось «мило, не-дбало».

          Поетеса захоплюється картинами, що пролітають перед зором з вікна поїзда: «весела балочка», «красні села», «хати, садками вкриті».

     Поетичний цикл «Зоряне небо»                                                                                                                                                     А небо, зоряне небо України - скільки воно викликало і образів, і дум.

Поезія «Зоряне небо» дає поетичний опис усіяного зірками нічного неба.

    «В небі місяць блідий та сумний

    Поміж хмарами вид свій ховає,

      Його промінь червоний, смутний,

     Поза хмарами світить-палає.

Твір породжує думки про велич і безмежність космосу.

 

Віра в світле майбутнє людей,надія на визволення звучить в поезії «До-світні огні»(1890). Це зразок громадянсько -політичної ліри-ки.Полум’яний заклик світити досвітні вогні,мужньо боротися протии ненависного рабства :

      …Вставай,хто живий, в кого думка повстала!

      Година для праці настала !

        Не бійся досвітньої мли,-

       Досвітній огонь запали-

        Коли ще зоря не заграла.

        Особливе місце у збірці «На крилах пісень» займає поезія «На роковини Шевченка»(1889). Поетеса виражає глибоку шану до пам’яті великого поета.

    Леся Українка висловлює сподівання на те, що мужнє слово Кобзаря завжди буде грізною зброєю в руках народу.

                  Декламатор читає поєзію

              …Хай же промінь твоїх думок

                 Поміж нами сяє

                 Огню іскра великого

                Повік не згасає!

Щоб між нами не вгасало

Проміння величне,

Ти поставив на сторожі

Слово твоє вічне

На крилах пісень

Леся Українка

Обкладинка збірника поезій Лесі Українки «На крилах пісень» (Львів: 1893 р.)

Перша збірка поетичних творів Лесі Українки «На крилах пісень» вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (ІЛІШ, ф. 2, № 747).

Збірка складається з поетичних творів, написаних у 1880-х роках, та ранніх поем «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891 – 92), «Русалка» (1885).

Зміст

Сім струн

Do (Гімн. Grave)

Re (Пісня. Brioso)

Мi (Колискова. Arpeggio)

Fa (Сонет)

[перша редакція]

Sol (Rondeau)

La (Nocturno)

Si (Settina)

Зоряне небо

«Зорі, очі весняної ночі!»

«Єсть у мене одна…»

«Моя люба зоря ронить в серце мені…»

«Я сьогодні в тузі, в горі…»

«В небі місяць зіходить смутний…»

Конвалія

Напровесні

Contra spem spero!

«Коли втомлюся я життям щоденним…»

Мій шлях

В’язень

Співець

Розбита чарка

Сосна

«Якщо прийде журба…»

Сафо

До мого фортепіано

Досвітні огні

В магазині квіток

Надія

Сльози-перли

«Сторононько рідна! коханий мій краю!»

«Україно! плачу слізьми над тобою…»

«Всі наші сльози тугою палкою…»

Сон

Сон літньої ночі

Сонет

На роковини Шевченка

«Скрізь плач, і стогін, і ридання…»

До натури

Вечірня година

Завітання

На давній мотив

Пісня

У путь

Остання пісня Марії Стюарт

Подорож до моря

«Прощай, Волинь…»

«Далі, все далі!»

«Красо України, Подолля!»

«Сонечко встало, прокинулось ясне…»

«Великеє місто. Будинки високі…»

«Далі, далі від душного міста!»

«Ой високо сонце в яснім небі стало…»

«Вже сонечко в море сіда…»

«Кінець подорожі…»

Кримські спогади

Заспів

1. Тиша морська

2. Грай, моя пісне!..

3. Безсонна ніч

4. На човні

5. Негода

6. Мердвен

7. Байдари

8. Татарочка

9. Бахчисарай

10. Бахчисарайський дворець

11. Бахчисарайська гробниця

12. Надсонова домівка в Ялті

В дитячому крузі

«На зеленому горбочку…»

«Літо краснеє минуло…»

«Мамо, іде вже зима…»

«Тішся, дитино, поки ще маленька…»

Веснянка

 

docx
Додано
24 лютого 2018
Переглядів
4032
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку