Урок літератури рідного краю "Маршрути мрій за оповіданням Володимира Клепацького «Мрії її дитинства»"

Предмет: українська література

Клас: 8

Тема: Маршрути мрій за оповіданням Володимира Клепацького «Мрії її дитинства»

Мета: ознайомити учнів із творчістю письменника Хмельниччини В. Д. Клепацького, опрацювати ідейно-художній зміст оповідання «Мрії її дитинства», створювати літературно-географічну карту на основі змісту художнього твору; розвивати в учнів зв’язне мовлення, уміння і навики виразно читати художній текст, творчу уяву та здібності; виховувати любов до рідного краю, кращі духовні цінності.

Ключові компетентності: комунікативна: розвиток усного і писемного мовлення через обговорення змісту твору; інформаційно-цифрова: пошук інформації про автора та аналіз літературного контексту; соціальна і громадянська: усвідомлення ролі мрій у житті людини, аналіз життєвих ситуацій на основі тексту.

Предметні компетентності: аналіз сюжету, образів, тематики твору; визначення ідейного змісту та морального посилу; співвіднесення подій оповідання з власним життєвим досвідом.

Емоційно-етична компетентність: формування здатності до емпатії та розуміння почуттів персонажів; усвідомлення важливості мрій і наполегливості у досягненні мети.

Творча компетентність: виконання творчих завдань (написання фанфіків, створення асоціативного малюнка); моделювання власного життєвого маршруту.

Тип уроку: урок-подорож

Методи і прийоми роботи: інтерактивні вправи «Колір моєї мрії», «Капсула мрій», «Мудрі поради», декламування поезії, перегляд відео, створення літературно-географічної карти за оповіданням Володимира Клепацького «Мрії її дитинства», аналіз художнього тексту, розв’язок географічно-математичної задачі на основі літературного тексту, написання фанфіків, виразне читання художнього тексту, поезія-лист.

Обладнання: світлини письменника, виставка художніх творів В. Клепацького, відеосюжет «Дороги долі-доленьки», кольоровий папір, конверт з листом, капсула, георафічна карта Хмельницької області, збірка «Фанфіки на основі оповідання В.Клепацького «Мрії її дитинства» .

Мріє, не зрадь!...

Дай мені крила…

Леся Українка

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1. Привітання.

Ось закінчилась перерва,

Починається урок,

І про це вже сповіщає

Невгамовний наш дзвінок.

Я рада вітати усіх присутніх на уроці української літератури. Щоразу приємно зустрічатися з вами, такими допитливими і замріяними.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Напевно, так влаштована свідомість людини, що вона зіткана із мрій. Кожна із них має свій колір. І тільки тоді стаєш щасливим, коли ті кольори вбирають найкращі, найтепліші, найсвітліші барви і осявають долю.

Інтерактивна вправа «Колір моєї мрії»

•          А з яким кольором асоціюється ваша мрія? Оберіть такий колір.

Слово вчителя.

Дуже важливо, щоб такий колір був.

Чомусь згадуються поетичні рядки Людмили Галінської. Пам’ятаєте?

Вишила би долю

Вишила би долю… Та нема кольорів…

Залишився чорний поміж сірих дум.

І немає схем таких, і нема узорів,

Щоб зашити чорне, розігнати сум.

 

А мені б червоний, наче квіти маку…

В кетягах калини, стиглих, як нектар.

Вишила б кохання, то життя ознака,

Вишила б любов я, то найвищий дар.

 

А мені би жовтий, як колосся в полі,

Як кульбаби в травні, сонце і грушки

Вишила би щастя, щоб не було болю,

Щоб співало серце, як в весні пташки.

 

А мені б блакитний, як погоже небо,

Як річки й озера, незабудок рай.

Вишив би я волю, більшого й не треба,

Щоби усміхався мій квітучий край.

 

А мені б бузковий, кольору фіалок.

Вишила би спокій вересневих днів.

 

А мені би білий, кольору фіранок.

Вишила би мрії із минулих снів.

 

А мені б зелений, як каштанів листя,

Як медові трави, луки і ліси.

Вишила життя би довгим та барвистим,

Щоби без жалоби, щоби без війни.

Слово вчителя. Стільки мрій, стільки кольорів! (Діти піднімають вгору свої кольори)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Слово вчителя. Обраний колір надихатиме нас сьогодні мандрувати маршрутами мрій за оповіданням письменника рідного краю Володимира Клепацького «Мрії її дитинства», бо саме так і звучить тема нашого уроку. (Учні записують тему у зошит)

Як важливо не просто мріяти, а щоб мрії втілювалися у життя, ставали реальністю, тому епіграфом уроку нехай будуть слова легендарної Лесі Українки, які кожен з нас десь підсвідомо повторює услід за поетесою:

Мріє, не зрадь!...

Дай мені крила

Л. Українка

Учні записують епіграф.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя. Окриляли ці поетичні рядки і письменника нашої рідної Хмельниччини Володимира Клепацького, надихаючи на творчість, яка представлена на виставці книг (знайомство з виставкою).

•          Хто ж він Володимир Дмитрович Клепацький?

Творча група ліцеїстів 8-А класу створили відеосюжет, що розповість нам про письменника (перегляд відео «Дороги долі-доленьки»).

Учень 1. Тримаю у руках збірку творів Володимира Клепацького «Доля-доленька…». І мимоволі виникає бажання дізнаватися не тільки про долі героїв оповідань та новел, що увійшли до збірки, а й про долю самого автора. Хто ж він – Володимир Клепацький? Як простеляються його життєві дороги?

Учень 2. Володимир Дмитрович Клепацький народився 1 квітня 1937 року в

с. Мокрець, що на Ізяславщині Хмельницької області. Він досконало знає життя й побут селян і всім серцем любить своє рідне село.

Мокрець мій – село моє рідне,

Луг із ставками – це диво твоє!

Хлібом, сіллю, гостинністю плідний,

Я щасливий, що ти в мене є, -

пише автор у поетичній збірці «Осіння зажура».

Учень 1. Народившись в селі і вирісши там без батька (батько в 1941 році був мобілізований на фронт і загинув у червні 1944 року), Володимир Клепацький на все життя зберіг у своєму серці ту мить, коли батько, ідучи на війну, прощався з родиною:

Було мені чотири роки,

Коли пішов мій батько на війну,

Обняв, прощаючись він матір,

З трьома дітьми лишаючи одну.

Учень 2. Навчаючись у сільській школі, Володимир Клепацький мріє стати педагогом.  У 1939 р. у Славуті відкривається педагогічне училище, яке проіснувало до 1956 р. Після звільнення Славути від німецької окупації в 1944 р. педучилище відновлює свою роботу. Воно здійснило 14 випусків стаціонарного навчання, було підготовлено понад 1500 вчителів початкових класів. Серед славних випускників Славутського педучилища – і Володимир Дмитрович Клепацький.

Колись педучилище було у Славуті,

Коли я учитись тоді поступив.

На кожному курсі було нас багато:

Більше дівчат, менше нас – юнаків, -

згадує письменник у вірші «Незабутнє».

Учень 1. Трудову діяльність розпочав Володимир Дмитрович на педагогічній ниві. З 1963 року протягом тридцяти років – на слідчій і оперативній роботі в системі Міністерства внутрішніх справ в Черкаській, Хмельницькій, Рівненській областях України. Закінчив історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка, Вищу школу Міністерства внутрішніх справ.

Довгий час письменник проживав у місті Славута, зараз – на Київщині, але на всіх своїх дорогах він залишається хорошою людиною і майстром художнього слова.

Учень 2. Ось як згадують про нього очевидці: «Ранок почався приємно. Чекаю маршрутку на Білогородку. Підійшов літній чоловік. Запропонував підвезти за таку саму ціну, що і в маршрутці. Взяв, крім мене, ще двох пасажирів на Білогородку. Розговорилися по дорозі. Він – Володимир Дмитрович Клепацький, виявився письменником. Пише повісті, оповідання, вірші, гуморески, навіть тости. Живе скромно разом з дітьми. Багата Білогородка цікавими людьми.

Всім побільше приємних людей по дорозі та взагалі по життю!»

Учень 1. Володимир Дмитрович Клепацький – український письменник,  автор книг: «Доля-доленька», «Невигадані історії», «Жереб долі», «Гуморески, тости, анекдоти», «Біль і смуток», «Осіння зажура».

У кожної долі – свої стежини. Нехай же у Володимира Дмитровича Клепацького вони будуть зігріті серцями його читачів!

 

Слово вчителя. Напевно, мрія Володимира Клепацького здійснилася: він має своїх читачів.

•     А що робити тоді, коли мрії не здійснюються, як-от у головної героїні оповідання «Мрії її дитинства». Дізнаємося, коли простежимо за сюжетом твору, створюючи літературно-географічну карту «Маршрути мрій і сподівань».
•     Чому літературно-географічну? Тому що ми будемо працювати з художнім текстом і водночас користуватися географічною картою Хмельницької області, позначаючи на ній ті місця, які відіграли важливу роль у долях наших героїв.

1. Отже, якою буде перша позначка на нашій карті? (Шепетівка - цитата)

•          А якою буде друга позначка? (Славута – цитата)
•                    Яким постає перед нами ліричний герой-оповідач? (Спостережливий, романтичний, мрійливий, чуйний, комунікабельний, самокритичний). Звернемо увагу, чому герой самокритичний. Прочитаємо в ролях діалог.

2. Читання в ролях уривка із твору.

Ліричний герой так себе критикує, картає, що його роздуми стають для нас мудрими порадами. Скористаймося ж ними і занотуймо у зошит «Мудрі поради».

1. Ми часом мовби граємось словами, а краще б помовчати.
2. Хто мовчить, той десятьох навчить.
3. Необережне, байдуже слово здатне завдати болю.
4. Мовчання – це велике вміння вести розмову.

•     Який наступний населений пункт ми позначимо на карті? (Хмельницький: підтвердження цитатою із тексту; виразне читання уривка)
•     Як ви ставитеся до героїні? (вона – турботлива дружина і любляча мама, про це засвідчує такий уривок …; виразне читання уривка)

А ще мені її дуже жаль, бо в неї з дитинстава було дві мрії і жодна не здійснилася; виразне читання уривка)

Діти, зверніть увагу, саме тут, де зараз навчаєтеся ви, мріяла навчатися і наша героїня, адже, як ви бачили з попереднього відео, колись тут було Славутське педучилище. Отже, ця мрія пов’язана з містом Славута, яке вже позначене на нашій карті.

•                 А якою ж була друга мрія нашої героїні і з яким населеним пунктом вона пов’язана? (Кам’янець-Подільський, підтвердження відповідей учнів цитатою із твору)
•                 Який підтекст закладений у розповіді про другу мрію? (мрії повинні бути світлими, добрими, позитивними, не будуватися на чиємусь нещасті)
•                 Як характеризує нашу героїню її друга мрія? (позитивно, адже вона хотіла жити краще (підтвердження цитатою із тексту); дуже добру і чуйну (підтвердження цитатою із тексту), чесну, вона навіть дає мудру пораду нам «краще мати своє зароблене»). Записуємо її у зошит до «Мудрих порад».
•                    Але чи були у нашої героїні мрії, які здійснилися? (так, підтвердження цитатою із тексту). Отже, станція Славута уже на нашій карті.
•                    Чи була героїня твору щасливою? (хоч і не всі мрії здійснювалися, але вона – щаслива мати, гарна дружина, її чекають, люблять, вона потрібна)
•                 Якого ще населеного пункту не вистачає на нашій карті? На основі тексту розв’яжемо задачу.  У тексті сказано: «Жінка, як і я, їхала до Славути. Далі мала добиратись за 17 кілометрів в село».
•          До якого села потрібно добиратись для нашої героїні?

Виступ учня із розв’язком задачі. Якщо відомо, що від м. Славути до села 17 км, то можна за картою визначити, у яке село їхала жінка. Для цього потрібно розв’язати задачу, використовуючи масштаб карти. Масштаб карти, з якою ми працюємо 1:250 000. Якщо відомо, що відстань на місцевості становить 17 км, то знаючи масштаб, можна обчислити, якою буде ця відстань на карті.

Потрібно 17 кілометрів перевести у сантиметри (це буде 17 км = 1 700 000 см) і поділити на масштаб карти, тобто 1 700 000 : 250 000 = 6,8.

Отже, тепер шукаємо по карті, яке село знаходиться на відстані 6,8 см від Славути. Визначили, що це (назва населеного пункту).

Ось це ті населені пункти рідної Хмельниччини, де стелилися долі наших героїв, де розквітали їхні мрії. Лірична героїня та оповідач не мають імен у творі, і це теж символічно –  їхні образи є типовими. Скільки таких і багато інших мрій осявають різні маршрути Хмельницької області.

Переконаймося у цьому, адже багато хто з нас від Славути долає маршрут у свій рідний напрямок. Але це ж не просто ми, це неповторні мрії ножного з нас. Позначимо ж ці населені пункти на нашій карті (учні позначають свої населені пункти: м.Славута, с. Голики, с. Іванівка, с. Рівки, с. Миньківці (3)).

Ось тут на різних маршрутах живуть і мандрують наші мрії.

•     Які ж вони? Створимо капсулу наших мрії (діти пишуть свої найзаповітніші мрії і розміщують у капсулу часу, яку обов’язково відкриють після закінчення школи).

Залишається побажати тільки, аби мрія збулася, і не тільки наша, але й наших героїв. Тому ми навіть створили збірку «Фанфіки на основі оповідання В. Клепацького «Мрії її дитинства». Прочитаймо деякі з них (виступи учнів)

А ще нас чекає несподіванка. Я тримаю у руках лист. Кажуть, що чужих листів не читають, але цей – незвичайний. Від кого він? Від українського захисника, письменника Павла Вишебаби і адресований не тільки його донечці, а усім дітям України (учитель декламує вірш).

Павло Вишебаба

Доньці

Тільки не пиши мені про війну,

Розкажи, чи є біля тебе сад,

Чи ти чуєш коників і цикад,

І чи повзають равлики по в’юну.

 

Як у тих далеких від нас краях

Називають люди своїх котів?

Те, чого найбільш би я хотів,

Щоб не було смутку в твоїх рядках.

 

Чи цвітуть там вишня та абрикос?

І якщо подарують тобі букет,

Не розказуй, як бігла ти від ракет,

Розкажи, як добре нам тут жилось.

 

Запроси в Україну до нас гостей,

Всіх, кого зустрінеш на чужині.

Ми покажемо кожному по війні,

Як ми вдячні за спокій своїх дітей.

 

V. Домашнє завдання.

Це не просто поезія, це мрія усіх захисників України, мрія кожного з нас, аби наші діти жили щасливо під мирним небом. Нехай же наші мрії здійснюються! Нехай не зраджують нас ні на мить! Звернімося ж до своєї мрії.

Мріє, не зрадь!

Дай мені крила…

Отож вашим домашнім завданням не тільки на наступний урок, а й назавжди є завдання упевнено йти до своєї світлої мрії, а щоб мрії ніколи нас не залишали, обов’язково самостійно прочитайте твори Володимира Клепацького за власним вибором.