Урок "Люби і знай свій рідний край (зустріч із місцевими поетами)"

Про матеріал
Конспект уроку рідного краю. Форма проведення: зустріч із письменниками Сватівського району
Перегляд файлу

 

                                             Розробка уроку

Клас: 5

Тема: Люби і знай свій рідний край (зустріч із місцевими поетами)

Мета: -  ознайомити учнів із творчістю поетів Сватівського району, посилювати краєзнавчу роботу;

  • розвивати навички усного мовлення, творчу уяву дітей;
  • виховувати любов до рідного краю.

Тип уроку: урок літератури рідного краю

Форма уроку: урок – зустріч

Обладнання: презентація, збірки творів, свічка, пісні «Слобожанщина моя», «Наснилось мені моє місто».

Методи і прийоми: слово вчителя, бесіда, словникова робота, виразне читання, мікрофон

Хід уроку

   Клас прикрашений плакатами: «Люби і знай свій рідний край», «Вітчизни незнищенне джерело! Що я зробив, аби воно жило?», рушниками, кетягами калини, свічкою, виставкою книг «Література рідного краю».  На дошці оголошення-запрошення:

                                                             Сьогодні на зустріч приходьте до нас.                                                                                                                                               

                                                             Ми радо й привітно зустрінемо Вас,

                                                             А мову на ній повести ми рішили:

                                                             «Поезія й пісня - великі дві сили.»

 

І. Організація класу. (слайд 1)

- Добрий день, діти та шановні гості! Рада бачити Вас на своєму уроці. Діти, приберіть, будь ласка,  усе зайве, сьогодні вам знадобиться: зошит, ручка та щоденник.  З яким настроєм ви прийшли на урок? (відповіді). Посміхніться один одному, а також посміхніться нашим гостям.

ІІ. Оголошення теми уроку.

Діти, сьогодні у нас буде незвичайний урок. Урок  літератури рідного краю. Ми звикли з вами думати, що письменники – це якісь недосяжні люди, які живуть тільки у великих містах. А виявляється, що це зовсім прості люди, з якими ми можемо зустрічатися на вулицях нашого міста. Вони живуть і творять у нас, у місті Сватове.

Саме сьогодні ми матимемо можливість ознайомитись з літературою Сватівщини і познайомитись з митцями рідного краю. Проведемо ми урок у формі зустрічі. Тож, сьогодні на урок до нас завітали: Фоменко Ольга Василівна та Балаба Олена Михайлівна.


    ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів (слайд 2)

    Вчитель із свічкою в руках (звучить мелодія):

«Запрошуємо Вас у царство мудрого й красивого, правдивого і чуйного, сильного і ласкавого, доброго і мужнього слова. Поезія це вогник, який запалює вогонь у душі людини, він схожий на полум'я свічки (запалює свічку).

                                                     Хай палає свічка, хай палає...                                                                                                                                             

                                                     Поєднає нас вона в цей час 

                                                     Друзів голоси нехай лунають,

                                                     Пісня й слово хай чарують вас.

Вчитель: Запишіть число, тему уроку та епіграф. (слайд 3)

( на екрані )

ІV. Робота над епіграфом до уроку.

  Учитель. Епіграфом (тобто девізом)  нашої зустрічі стануть слова …..

«Вітчизни незнищенне джерело! Що я зробив, аби воно жило?»

Бесіда:

- Діти, яку тему піднімає автор цими рядками?

- Що ви розумієте під словом – Вітчизна? (Батьківщина, рідний край, рідна земля, Україна.)

- Як ви розумієте питання, поставлене поетом? (Що такого зробив я, щоб була моя Батьківщина?) 

- Перед ким він ставить це питання? (Перед всім народом, перед кожним громадянином своєї країни, до нас усіх.)

Висновок. Так,  тема любові до рідного краю, дому, народу, природи, тобто до Батьківщини – тема патріотизму стосується кожного з нас. Вона нас хвилює, цікавить, збуджує.

V. Словникова робота.

- Як ви розумієте слово – патріотизм? 

- А тепер зачитаємо значення цього слова з тлумачного словничка:

 «Патріотизм – любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові»

(слайд 4). Запишіть у зошити.

 

VІ. Знайомство з творчістю письменників.

Тема патріотизму не байдужа кожній людині, а особливо творцю поетичного слова. І сьогодні ми з вами пересвідчимося, що поетами не народжуються, ними стають. І такі люди є поруч з нами. Ми можемо їх побачити, почути. А наша Сватівщина  є  куточком народження і злету народних даровань. (слайд 5)

Зверніть увагу на виставку, ви побачите на ній портрети та твори поетів Сватівщини: Миколи Уманця, Миколи Щепенка, Сергія Кривоноса, Ольги Фоменко, Сергія Зятева, Тимофія Полякова та інших.

І, як ви уже знаєте, на нашому уроці присутні:

Ольга Василівна Фоменко та Олена Михайлівна Балаба.

(слайд 6)

Але, перш ніж надати слово нашим гостям, добрим словом хочеться згадати літературну студію «Світанок», учасниками якої були і наші гості. Довгий час на Сватівщині не було єдиного літературного угрупування. Поодинокі письменники рідко друкували свої твори, їхні творчі здобутки залишалися невідомими великим загалам і не отримували оцінки та визнання читачів. І лише 1956 року журналіст Микола Щепенко разом з викладачем української мови та літератури  Олександром Пархоменком, лікарем Тимофієм Поляковим, культпрацівником районного Будинку культури Миколою Уманцем, вчителем Олександром Гаренком заснували при редакції Сватівської районної газети  ( нині "Новини Сватівщини") літературний осередок, який назвали студією "Світанок". (слайд 7-9)

Микола Щепенко писав, що "багато шанувальників красного письменства "пройшло" через наше об'єднання... Можна впевнено сказати, що працювали прагнули, вчилися, набували творчої майстерності, творили не даремно. "Світанок" висвітлив, вивів на широку дорогу літературного творення багато здібних, хороших поетів, прозаїків і драматургів (слайд 10).

Однією з таких поетес є Олена Михайлівна Балаба. Олена Михайлівна з 1982 року активний член Сватівської літературної студії «Світанок», постійна учасниця районних поетичних фестивалів, член Національної спілки журналістів. Але найкраще про себе розкаже нам сама Олена Михайлівна. (Слово надається О.М. Балабі).

Вчитель. Дякуємо, Олено Михайлівно.

А зараз я пропоную вам прослухати пісню у виконанні Валентина Матвєєва, Сергія Зятева і Наталії Скляр на слова Олени Михайлівни «Наснилось мені моє місто».

Відео «Прогулка по Сватово» (слайд 11)

Учитель. У нас на уроці присутня ще одна гостя, твори якої вміщені в збірці "Світанкові обрії", Лідія Василівна Соколко. За спеціальністю вона художник-педагог. Нині працює у Сватівській районній школі мистецтв. Лідія Василівна часто друкується в районній пресі, а також у колективних збірках "Світанкові обрії", "Слобожанський первоцвіт", "Недике поле", "Оберіг надії"'.

Прошу до слова Лідію Василівну Соколко.

Вчитель. Дякуємо вам, Лідіє Василівно, за вашу розповідь.

На слова Лідії Василівни записано чимало пісень. Одну з них я пропоную вам зараз прослухати.

«Світанок України» у виконанні Василя Леоненка.

Учитель. Діти, можливо, у вас будуть якісь запитання до наших гостей?

А зараз давайте з вами відпочинемо.

(Фізкультхвилинка)

Учитель. Багато членів літературної студії «Світанок» пішли з життя. Однією з таких яскравих зірок на Сватівському небосхилі була неординарна постать Миколи Павловича Уманця. Поет народився 22 травня 1920 року в м. Харкові у сім’ї актора та вчительки. (слайд 12)

У дитинстві разом з батьком знявся в кінофільмі О. Довженка "Земля". Будучи ще підлітком, він знав напам'ять репертуар усіх театрів міста і цим знанням користувався все життя. Під час війни Микола Павлович був танкістом, майже одразу після її закінчення приїхав до Сватового, яке стало йому рідним і якому він присвятив не одного вірша.

Читання напам’ять.

Я люблю своє рідне місто

За красу кучерявих садків,

За вируючі ранки росисті

І за тишу ясних вечорів.

За дівочі пісні легкокрилі,

Що порушують спокій нічний,

А ще більше люблю місто миле

За народ гомінкий трудовий.

Я не можу його не любити.

Місту рідному вічно рости!

Хоч і важко на карті світу

Моє місто маленьке знайти

Микола Уманець за фахом – культпрацівник районного будинку культури. Його творчий доробок складається з багатьох поетичних, прозових та драматичних творів. Але, на жаль, лише деякі з них були опублікованими й донесеними до читача. Багато напрацювань залишилися невиданими. Друком вийшли збірник віршів "Не жалкуй за прожитим", п'єси "У них одна дорога", "Син землі", "Я люблю тебе, Беркуте", "На першій п'яді України", які ставилися на сцені. Помер М.П. Уманець у 1997 році.

Але пам'ять про письменника живе й досі. У 2003 році в сквері ім. Титова був встановлений бюст Уманцю Миколі Павловичу. На бюсті напис: "Уманець Микола Павлович заслужений діяч культури Слобожанщини. Поет. Драматург. Режисер"(1920 - 1997). "Хто хоче відвести душу

І денну здолати втому

Приходьте до мене під грушу,

Без дозволу, як додому."

У травні 1998 року у Сватовому був проведений перший дитячий фестиваль поезії, присвячений пам’яті поета-земляка Миколи Уманця. Тепер цей фестиваль є традиційним і проводиться щороку. Учасниками Уманського фестивалю були і учні нашого класу. Це Мастюкова Анастасія і Водолазька Сніжана. Дівчатка прочитають зараз напам’ять поезії місцевих письменників.

Виразне читання напам’ять поезій:

1. «Рідний край», О. Балаба

2. Джмелик і бджілка», С. Зятєв

Учитель: У нашому класі також є талановиті діти, які самі пишуть вірші.

Виразне читання напам’ять власних поезій

Ознайомившись з літературою рідного краю, готуючись до уроку, ви теж, діти, готували поезії наших місцевих поетів, будь ласка, прочитайте їх (діти по-черзі читають поезії)

  1.               Микола Уманець «Одягаймо землю, люди»
  2.               Лідія Соколко «Місто Сватове»
  3.               Ольга Фоменко «Світає».

Учитель.

Розлогі безмежні хлібні поля, квітучі луги, вишневі садки. Все це є джерелом, наснагою для творчості. Рідна Сватівщина завжди булу багата на таланти. А ще її називають «Співуча Сватівщина». (слайд 13)

VІІ. Підсумок уроку

Поети – це скарби народні. Кажуть, що вони розквітають раз на віку. На нашій Слобожанській землі вони розквітають щороку, радуючи нас своїми віршами. Їхня поезія як весняна повінь, безмежна, безбережна. Вона торкає душі слухачів, дзвенить, співає, сплітаючи воєдино мову і мелодію.

Звичайно,  згадати всіх поетів та письменників Сватівщини на сьогоднішньому уроці ми не змогли, але поступово продовжуватимемо цю роботу на наступних уроках та літературних читаннях у шкільній бібліотеці.

Мікрофон.

У мене в руках знаходиться мікрофон  і я хочу взяти у вас інтерв’ю:

-         Чи сподобався вам урок-зустріч?

-         Що саме вам сподобалося?

-         Що ви розповісте вдома батькам?

-         Який у вас настрій після зустрічі з нашими гостями?

 

VІІІ. Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру  «Ця рідна Сватівська земля –моя маленька батьківщина».

ІХ. Оцінювання учнів

 

Додаток до уроку

 

Вірші письменників рідного краю:

О.Балаба «Рідний край»

Мій рідний край! Моя земля! Мов та дівчина –

Красою вмита, щедрістю рясна…

Земля моя – краплинка -  України

Для мене наймиліша і єдина

І в світлу днину, і солодких снах.

О, рідний краю! Колисанка серця,

Криниця долі! Віри глибина,

Тієї, що в житті добром озветься,

Допоки щирості іще бринить струна…

 

2. С. Зятєв «Джмелик і бджілка»

Джмелик і Бджілка, ще сонечко спало,

Рано – порану із ліжка вставали.

Чай пили з медом, летіли в гайок

З квітки на квітку, з листка на листок

Перелітали, збирали нектар,

Мед готували, везли на базар.

І продавали чудової днини

Мед той за лічені просто хвилини.

Модницям – донькам купляли спіднички,

Стрічки, намисто, вінки, черевички.

Глеки для меду, миски для нектару,

Брали з собою чимало товару.

Хто трудівник і хто зранку до ночі

Хутко працює завзято й охоче,

Той що завгодно зуміє придбати.

Вміє трудитись й відпочивати.

Джмелик і Бджілка упевнені теж:

Те, що посієш, - те і пожнеш.

 

3. М. Уманець «Одягаймо Землю, люди»

Одягаймо Землю, люди,

Щоб вбрання було красиве –

Хай ростуть нові споруди

І буяють хлібні ниви.

Красень колос у цвітінні

Придає снаги до праці…

Голубій же, небо синє,

Усміхайся, зоре, вранці.

Щоб Земля була одвічно

Наймудріша в мирнім злеті

І мелодії ліричні

Виграваймо ж на кларнеті.

Одягаймо Землю, лбди,

Хай вбрання її рясніше!

Та й у кожного у грудях

Буде серце найдобріше.

 

4. Л.Соколко «Місто Сватове»

Над річкою Красною Сватове рідне

Четверте століття вже гордо стоїть.

Хай вічно у щасті й добрі процвітає

Красиве містечко, де любо так жить!

Я знаю чудові міста в Україні,

Та рідному краю немає рівні.

О, Сватове миле, ти в серці єдине,

Тобі подарую найкращі пісні!

Даваймо його берегти й прикрашати,

Сім’єю великою дружною жить.

Бо місто оце, - наче рідная мати, -

Як можна цю землю святу не любить?!

 

5. О.Фоменко «Світає»

Світає… Галасують півні.

Ще ширше небо очі розкрива.

Ховаються, кудись зникають тіні,

Росою умивається трава.

І річка жебонить тихенько, сонно –

Ще додивляється останні сни.

І перші промені на підвіконня

І на підлогу вже лягли.

Проснувся вітер, листю шепоче,

Розказує, що бачив уві сні.

Світає… Клен старезний крекче:

«Зима наснилась знов мені…»

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
4.0
Оригінальність викладу
4.0
Відповідність темі
4.0
Загальна:
4.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Зелінка Надія Василівна
    Загальна:
    4.0
    Структурованість
    4.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    4.0
docx
Додано
17 березня 2019
Переглядів
176
Оцінка розробки
4.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку