Урок "Образ допитливого та чутливого до краси Михайлика ( за повістю «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха"

«Гуси-лебеді летять...» - це історія сонячного дитинства…

Тема. Образ допитливого та чутливого до краси Михайлика ( за повістю «Гуси-лебеді летять» М. Стельмаха

Мета: охарактеризувати головного героя автобіографічної повісті, акцентувати увагу на ролі оточення щодо формування осо­бистості Михайлика; розвивати пам'ять, увагу, навички виразного читання, уміння гра­мотно висловлювати думки, наводити переконливі дока­зи, обґрунтування; формувати світогляд школя­рів; виховувати в учнів почуття любові до природи, шанобливе ставлення до родини, рідної літератури.

Очікувані результати уроку: після цього уроку учні зможуть характеризувати образ Михайлика, аргументувати відповідь прикладами і цитатами із тексту, складати план характеристики персонажа.

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: портрет М. Стельмаха, текст повісті, ілюстрації до твору.

Методи, форми і прийоми: евристична бесіда, проблемне питання, випереджувальне завдання, метод «Обґрунтуй свою думку», «Павутинка запитань»,  асоціативний диктант, технологія «Незакінчене речення».

                                                                                              Душа летить в дитинство,

                                                                                              Як у вирій,

                                                                                              Бо їй на світі тепло

                                                                                              Тільки там ...

                                                                                                               JI. Костенко

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

Проведення хвилинки-аутотренінгу ( лунає лірична музика)

Слово вчителя.

 Доброго дня ! Приємно бачити вас здоровими та енергійними. Перш ніж ми почнемо наш урок, я хочу, щоб ви на хвилинку заспокоїлися та зосередилися. Будь ласка, заплющіть очі, уявіть, що ви знаходитесь у квітучому весняному садку і тихо промовляєте про себе: «Сьогодні чудовий день. У мене гарний настрій. Навколо мене мої друзі. Я буду плідно працювати. Я дізнаюсь багато нового та корисного, бо я завжди кмітливий та розумний».

 Сподіваюся, що тепер ви готові слухати, сприймати та співпрацювати зі мною.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

 Учні  під музичний супровід демонструють та коментують свої малюнки на тему «Мій улюблений герой твору  М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять».

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Вікторина «Упізнай героя твору»

1. «До робити... був рідким, наче юшка, зате круто міг замісити якусь сутягу

чи паскудство і на ньому показати спритність своєї невеликої голови,

мізки якої найбільше були націлені на свіжу копійку». (Юхрим Бабенко)

2. «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари...» (Дід Дем’ян)

3. «Сам... рудий, кирпатий і невеличкий на зріст, зате вусища в нього зародили, наче з гетьмана, а під ними і поверх них то чаяться, то розгулюють посмішка і насмішка. Жив хоч і бідно, зате весело...»    (Дядько Микола)

4. «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». (Михайлик)

«В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала

на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю». (Мати Михайлика)

«З двору наполохано виходить у рам’ї, у розтоптаному взутті глибокоока, ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору. ...Жінка зупиняється... потрісканими пальцями поправляє хустинку, а в її чорних очах закипають темні сльози...» (Жебрачка)

«Обличчя... таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, доглядає і уболіває над ним, кожна в ньому нащепа міцно перев’язана стьожками, видертими із рукавів її сорочок». (Бабуся)

«Біля самого вориння з козубом у руці стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі». (Люба)

2. Евристична бесіда.

1. На що необхідно звертати увагу під час характеристики того чи іншого образу твору? ( Орієнтовна відповідь: Характеризуючи образ художнього твору, потрібно звертати увагу на ставлення та вплив інших образів твору на головного героя, самооцінку, на вчинки персонажа.)

2. Дайте визначення поняття «літературний герой». Як розподіляються літературні герої у художньому творі? (Орієнтовна відповідь:   Літературний герой, або персонаж,— дійова особа, образ в літературному творі. Є носієм точки зору письменника на дійсність, на самого себе і на інших персонажів, засобом вираження ставлення письменника на зображений ним художній світ. За участю в подіях і близькістю до авторської позиції літературні герої поділяються на головних і другорядних. В ліриці літературний герой називається ліричним героєм або ліричним персонажем.)

 3. Чому повчають вас герої художнього твору? Наведіть приклад.

3. Слово вчителя. Літературні герої... Вони стають для когось ідеалами в житті, для інших — негативними персонажами, для когось зразком тієї чи іншої епохи чи часу. Але всі створені письменниками образи несуть ту чи іншу виховну місію.

4. Проблемне питання. З яким твором перегукується повість М.Стельмаха? У чому полягає ця схожість?  (О. Довженко “Зачарована Десна;” автобіографічна повість: обидва твори автори писали у зрілому віці, твори про дитинство, любов до природи, теплі стосунки у родині).

ІV. Оголошення теми, мети уроку

Мотивація навчальної діяльності школярів

Слово вчителя. Скільки письменників намагалися відтворити цю неповторну мить свого життя! Досягти вершин досконалості вдалося небагатьом. До них належить і видатний художник слова Михайло Стельмах.

     Недарма кажуть, що дитячі роки — найсвітліші в людському житті. Це час щирості та довіри, нескінченного пізнавання світу. Свої спогади про дитинство Михайло Стельмах художньо осмислив і перетворив на чудову автобіографічну дилогію «Гуси-лебеді летять». Повість розпочинається хвилюючою картиною: «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді». На крилах своїх вони несли весну і життя. «А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка. Я тягнусь догори і сам собі не вірю: від зарічки знову над нашою хатою пролітають лебеді!

А вища скрипка і срібний відгомін бринять, єднаються над моїм дитинством, підіймають на крила мою душу і забирають її в нерозгадану далину. І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі..»

   Символ лебединої краси — неповторні, швидкоплинні роки дитинства, які роблять цей світ кращим, добрішим, досконалішим. Саме таким його хотів бачити великий письменник Михайло Панасович Стельмах.

  У повісті весь світ постає перед читачем через сприйняття малого хлопчика Михайлика. Наше завдання на уроці дослідити умови формування характеру Михайлика - головного героя твору.

V. Опрацювання навчального матеріалу

1. Слово вчителя. Ви мали випереджувальне завдання: попрацювати з текстом, підібрати цитати, які характеризують Михайлика. Зачитайте, будь ласка.

Відповіді учнів.

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі,..». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. ...Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».

«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом»,

«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити ін­шим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».

«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запо­тиличники,..»

«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до шко­ли, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».

Мар'яна —> Михайлику: «І вчися... та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»

2. Метод «Обґрунтуй свою думку»

Прослухавши цитати, дайте відповідь на запитання

«Що мені відомо про Михайлика?»

3. Учитель. Ми вже з вами згадували героїв твору, що залишили певний слід в житті Михайлика. Хто ж допомагає нашому герою стати прекрасною людиною?

Орієнтовні відповіді учнів.

Мати            Михайлик

• Любов до праці на землі, до зерна,життєва мудрість;
• «В її устах і душі насіння було святим словом»;
• «Хто ж допоможе нужденному, як не такий самий злидар»;
• «Життя має свою дорогу: одні покидають її, а другі виходять

                на неї і все сподіваються чогось кращого собі».

Батько         Михайлик

• «У наш час головне свіжа сорочка і чиста совість»
• «Праця облагороджує душу людини»
• «Сніг не сніг, а вчитися треба, - він узяв мене на руки, обгорнув

                полами киреї. Дорогою люди дивувалися, що Панас на руках

                несе в школу сина».

Дідусь Дем’ян     Михайлик

• «Умів шанувати і добрих людей, і мовчазну скотину, і

                      святу працю, і святий хліб, тільки не вмів шанувати свого

                      здоров’я»;

• «Будеш іти між люди і вибивати іскри»;
• «За спання не купиш коня».

Дядько Микола              Михайлик

• «… Я зовні ображаюсь, а всередині сміюсь, як це часто робить

                      дядько Микола, - в нього ж цю науку проходив».

Жебраки          Михайлик

• З двору наполохано виходить у рам’ї, у розтоптаному взутті

                      глибокоока, ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті

                      брови летять угору. Збоку до неї тулиться босоногий без картузика

                      хлопчак, їхні страдні, виснажені обличчя припали темінню

                      далеких доріг і голоду. Жінка зупиняється навпроти мене,

                      потрісканими пальцями поправляє хустку, а в її чорних очах

                      закипають темні сльози…»

Учитель. Як бачимо, з усіма рідними і близькими в Михайлика добрі взаємини, побудовані на любові, повазі, милосерді. Єдина людина, яку хлопчина не поважає в селі, - багатий чоловік, що пошкодував бідній жінці з Херсонщини шматок хліба. Автор навіть не називає його імені. Кожен персонаж ненав’язливо дає Михайликові в дорослу дорогу настанову, яка допоможе йому в житті. Михайликів кругозір формують люди, що його оточують.

4. Складання схеми «Формування Михайлика як особистості».

школа

  природа

 Батько  

  Люба

 бабуся

 Дядько Себастіян

 мати дідусь

5. «Павутинка запитань»

• Чим Михайлик відрізнявся від інших героїв твору? (Орієнтовна відповідь: Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом. Михайлик бачить світ саме крізь призму казок бабусі та розповідей дідуся. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші...Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Маленький Михайлик немовби  оживлює все, що його оточує. Навіть вітряки схожі в нього на казкових велетнів, що мандрують світом, творячи якесь таємне, їм одним відоме, чаклунство. А ще вони намотують на крила бабине літо, даруючи всім людям залишки тепла і сонця. )
• За допомогою кого і чого формується кругозір, світогляд героя? (Орієнтовна відповідь: Формуванню Михайлика як особистості сприяли і рідні, і односельчани, і навколишній світ.)
• Чим захоплювався хлопчик в дитинстві? Як це вплинуло на майбут­нього письменника? (Орієнтовна відповідь: Михайлик любить навчатися, читати. Він перечитав усе, що потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою «Космографія». Згодом сам вирішує стати письменником.)
• Які книжки полюбляв читати Михайлик? (Орієнтовна відповідь: Михайлик перечитав багато книжок, особливо таких, де є стрілянина.)
• Як хлопчик ставився до навчання у школі? Чим це пояснити?( Орієнтовна відповідь: Хлопчик хотів учитися. Коли батько повернувся з війни, то одразу повів сина до школи. Михайлик вразив учительку своїми знання, і його записали до другого класу. Жага до навчання, пізнання нового не зупинила допитливого хлопця в морозні дні: «коли похолодало і перший льодок затягнув калюжі, я мчав (босий) до школи, наче ошпарений… А то проснувся одного ранку, глянув у вікно – сніг… Засмутився. А батько: «Сніг не сніг, а вчитись треба». )
• Чому герой по-різному ставиться до мешканців села? Наведіть два-три  приклади. (Орієнтовна відповідь:  Герой по-різному ставиться до мешканців села, тому що одні уособлювали добро, а інші – зло. І навіть однокрила качка, яка жила у дворі родини Михайлика, могла «розбиратися в людях»? «Коли біля нашої хвіртки з’являлася добра людина, ми чули догідливе чи розважливе «так-так-так». Ішла славна людина до хати, то й качка, хильцем-хильцем, супроводила її, немовби статечна господиня. Та досить було з’явитися на вулиці лютобровому

дерилюду Митрофаненку або хитрюзі й пустомолоту Юхриму Бабенку, як птиця нагогошувалась, починала вибивати ногами сердиту плетеницю і застуджено репетувати: «ках-ках-ках!» Старшим товаришем і першим учителем для нього був Дядько Себастіян. Це — людина революційного гарту і щедрої душі. У Михайлика з ним склалися найщиріші стосунки, як у батька з сином. Він не тільки пояснює малому Михайликові зміст незрозумілих книг, але й розкриває завісу майбутнього життя.)

• У чому виявилася доброта, чемність хлопчика? ( Допомога жінці-жебрачці.)
• Чим пояснити те, що політ гусей-лебедів Михайлик сприймав по-особливому? (Орієнтовна відповідь:  Внутрішній світ головного героя пов'язаний  з природою, він уміє бачити і відчувати прекрасне.)
• Який талант мав хлопчик?

6. Асоціативний диктант

  Із перелічених людських рис характеру записати в зошит ті, що властиві Михайлику.

   Жадібний, сміливий, чесний, егоїстичний, зрадливий, готовий до самопожертви, турботливий, справедливий, милосердний, допитливий, працьовитий, щирий, відвертий.

7. Складання орієнтовного плану до характеристики Михайлика

1.                                                                                                                Михайлик — головний герой твору, бідний сільський хлопчик.
2.                                                                                                                Портрет і зовнішність героя.
3.                     Риси характеру: а) чемний; б) добрий; в) працьовитий; г) шанобливий; д) кмітливий; е) цілеспрямований; є) допитливий.
4.                                                                                                                Прагнення героя: а) жага до навчання; б) любов до природи; в) пізнати світ; г) читання книг та написання власних творів,
5.                                                                                                                Михайлик та інші герої твору.

      6)Значення образу Михайлика.

8. Колективне узагальнення

    Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою «Космографія». Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п'єсу.

   З великою любов'ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).

  Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.

Слово вчителя. Сьогодні герой нашого уроку  - добра, допитлива селянська дитина. Можливо, вам, сучасним учням, що полюбляють пригоди робото-подібних  персонажів бойовиків, Михайлик видається таким собі інопланетянином, екзотичною людиною з іншої епохи. Але не поспішайте дивитися зверхньо на хлопчика з подільського села: у Михайлика є чого повчитися.

        Проблемне питання

Чи можна назвати дитинство Михайлика сонячним?

(Орієнтовні відповіді:  1)Я вважаю, що дитинство Михайлика було сонячним, тому що з великою любов'ю згадує Стельмах своїх рідних - маму, тата, бабусю, дідуся. Колись він сказав, що є люди, «на яких недарма падало сонце». Саме їхній світлій пам'яті присвячена повість Михайла Панасовича...

2) На мою думку, дитинство Михайлика можна назвати сонячним, тому що він виріс серед людей з великою душею та добрим серцем. Саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння). Але хлопчик не мав ніяких іграшок, навіть санчат у нього не було. І тому він спускається з гірки на ночовках. Мені жаль Михайлика.

VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап

 1. Робота з епіграфом

Учитель. «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді» — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: «Гуси-лебеді летять ... над моїм дитинством, ... над моїм життям!» 

    Дні дитинства – наче плин води. Проліта дитинство та у спадок зостається пісня, повна загадок. Пам’ять зостанеться назавжди.

   Дитячий світ… Мрійливий, квітучий і різнобарвний… Скільки прекрасних творів про нього складено – і пісень, і оповідань, і віршів! Щастя, радощі, веселощі, ігри – незмінні супутники цієї неповторної пори у людському житті. І недарма епіграфом до сьогоднішнього уроку взяті слова відомої української поетеси Ліни Костенко:  

Душа летить в дитинство,

Як у вирій,

Бо їй на світі тепло тільки там…

2. Творче завдання. Поясніть, як ви розумієте значення цих слів ?

3. Складання сенкану. Висловіть думки про своє дитинство у формі сенкану.

Зразок

Дитинство

Щасливе, безтурботне

Пізнаєш,радієш, мрієш

Неповторні миті людського життя

Неповторна пора

4. Слово вчителя. Чарівні спогади залишились у письменника про його дитячі роки: «Я й досі прислухаюся до світанків! Мене й досі хвилює, як досвіт назбирує ще темні роси, визбирує з крайнеба зорі, солодко позіхаючи, бреде посеред туманів, відчиняє двері якоїсь хати-білянки, посилає дівчину по воду, а далі прочинить оті двері, за якими ночувало сонце, і посміхнеться, вдоволений своєю роботою».

Мета цієї повісті – зосередити нашу увагу на найважливіших людських цінностях. Нам по-справжньому треба замислитися над сенсом життя.

5. Технологія «Незакінчене речення».

Ця повість відкрила для мене такі життєві істини… ( любов і пошану до батьків, рідних, своєї землі, мови, книги як джерела знань; милосерді, співчутті, чуйності.

6. Оцінювання навчальної діяльності

Продовжіть речення

На цьому уроці я зрозумів…

Найбільші труднощі я відчув…

Учитель. “Дитинство – це земля, з якої виростають дерева людських талантів і характерів. Якими високими і широкими ці дерева не були б, там, у дитинстві, сховане коріння, що живить і тримає їх. Михайло Стельмах у своєму творі відслонює перед нами підземні джерела, різні шари свого дитинства,” – так починає свій відгук про повість Дмитро Павличко.

Дитинство ,справді, – найпрекрасніша пора життя, безтурботна, красива, казкова. У кожного  свої спогади дитинства, у кожного - власна історія змужніння. Проте, де і як би не зростала людина, для неї це завжди час незабутніх відкриттів і захоплень, сповнений фантазіями й мріями. Там, у дитинстві, витоки сподівань і звершень дорослого життя. Тож нехай у ваших душах залишаються тільки гарні спогади про дитинство, а гуси-лебеді приносять щастя.

VІІ. Домашнє завдання.

Диференційоване завдання : 1) Написати твір-мініатюру «Чого я особисто можу повчитися у Михайлика» або «А я б з Михайликом поговорив про…». 2) Написати письмову характеристику образу Михайлика. 3) Створити асоціативне ґроно «Дитинство».

Використана література

1. Стельмах М.П. Гуси-лебеді летять... Щедрий вечір / М.П. Стельмах; передм. І. Семенчука. — К.: Веселка, 1971.- 324 с.

2. Алєксєєнко В. М. Стельмах. Повість «Гуси-лебеді летять». Формування характеру Михайлика як особистості / В.М. Алєксєєнко // Українська мова та література.- 2010.- № 41-42.- С. 12-14.

3. Кудіна Л.М. Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять». Уроки літератури в 7 класі / Л.М. Кудіна // Вивчаємо українську мову та літературу.- 2011.- № 12.- С. 12-16.

4. Чупринін О.О. Усі уроки української літератури у 7 класі. . –Х.: Вид група «Основа», 2008. – 537 с.