Урок "Розмноження рослин: статеве та нестатеве. Життєві цикли вищих рослин"

Тема. Розмноження рослин.  Життєві  цикли  вищих рослин.

 

Н.О. Добровольська,

вчитель біології,

вчитель вищої категорії,

Фастівського ліцею  №1

Мета:

навчальна:  розширити знання учнів про розмноження рослин, ознайомити з типами розмноження; дати поняття про те, як передається спадкова інформація від дорослого організму до молодої рослини; з’ясувати значення статевого, нестатевого та вегетативного розмноження у природі;

розвиваюча:  розвивати вміння порівнювати життєві процеси рослин; уміння логічно мислити та робити висновки;

виховна: виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища, любов до рідного краю, вміння працювати в колективі.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи і методичні прийоми:

інформаційно-рецептивний:

а) словесний:  розповідь, пояснення, дослідження, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником,  перегляд  презентації.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

 Прийоми навчання: виклад інформації, дослідили і дізналися, активізація уваги та  мислення, одержання з тексту, дослідження,  презентації та ілюстрацій нових знань

 Прийоми навчання: дослідження, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

 Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

інтерактивні: броунівський рух, займи позицію

когнітивні: метод прогнозування, метод дослідження.

креативні: метод придумування, метод гіперболізації

візуальний: складання схеми способів вегетативного розмноження

сугестивний: застосування музики та відео.

релаксопедичний: фізкультхвилинка.

Міжпредметні зв язки: квітникарство, природознавство.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці, м\м дошка.

Основні поняття та терміни: розмноження, розвиток, нестатеве розмноження, статеве розмноження, вегетативне розмноження, живцювання.

 

 

 

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1.Перевірка домашнього завдання ( підготовлені повідомлення)

 Дайте відповіді на запитання

1. Що таке подразливість та як вона проявляється у рослин?
2. Які рухи спостерігають у рослин?
3. Що таке добові рухи рослин і що їх зумовлює?
4. Яке значення в житті рослин має їхня здатність певним чином відповідати на ті чи інші подразники?
5. В зв’язку з чим виникають у рослин добові та сезонні ритми?

 

2. «Асоціативний кущ».

 Учні висловлюють свої асоціації щодо поняття «розмноження». Усі відповіді записуються до асоціативного куща, який зображений на дошці.

Узагальнення відповідей учнів учителем.

 

ІIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Повідомити тему, мету та завдання уроку.

 

Слово вчителя

 Не може не дивувати те величезне розмаїття рослин і тварин, які нас оточують! Щойно прийде весна і ласкаве сонечко зігріє землю, як усе навкруги зазеленіє, заквітне, дзвінко защебечуть пташки, заметушаться комахи. Пізніше на рослинах з’явиться насіння, а у тварин — малеча. А тепер уявіть собі, що раптом з якихось причин усе живе втратить здатність до розмноження. З кожним роком природа ставатиме все біднішою, аж поки Земля не перетвориться на мертву пустелю.

Отже, здатність розмножуватися, тобто давати потомство, що з дивовижною точністю повторює будову, спосіб життя, пристосування батьківських форм, є запорукою продовження життя на нашій планеті. Сьогодні на уроці ми почнемо вивчати типи розмноження рослин.

 

 

Завдання уроку

1. З’ясувати, що таке розмноження
2. Ознайомитися зі способами розмноження рослин
3. Визначити особливості нестатевого розмноження
4. Ознайомитися зі способами вегетативного розмноження рослин і його біологічним значенням.
5. З’ясувати, які способи вегетативного розмноження людина використовує в рослинництві.
6. Вивчити  і розібратися  з циклами які  відбуваються у житті  вищих  рослин.

IV.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.Типи розмноження рослин

Розповідь учителя

 Нестатеве розмноження — процес відтворення нових особин без участі статевих клітин (гамет) та без запліднення. При нестатевому розмноженні новий організм розвивається з однієї клітини або групи соматичних клітин. У нестатевому розмноженні бере участь тільки один організм.

Основні типи нестатевого розмноження — спороутворення й вегетативне розмноження.

У спорових рослин (водоростей, мохів, папоротей) розмноження відбувається спорами, спеціалізованими клітинами, що утворюються в материнському організмі. Кожна спора, проростаючи, дає початок новому організму.

 Вегетативне розмноження — це розмноження рослин вегетативними органами (коренем, стеблом, листком або їхніми частинами).

 Для статевого розмноження необхідні два організми, які утворюють спеціальні статеві клітини — гамети. Дві гамети зливаються, утворюючи нову клітину — зиготу. Із зиготи розвивається дорослий організм наступного покоління, який несе в собі ознаки двох батьківських організмів.

 На відміну від нестатевого, при статевому розмноженні з’являється велика різноманітність ознак в особин, що дозволяє їм краще пристосовуватися до мінливих умов життя.

 Головною відмінністю статевого розмноження від нестатевого є утворення гамет. Гамети — це клітини, які несуть свою частину інформації від батьківського та материнського організмів, які їх утворюють. На відміну від звичайних клітин, гамети містять половинний набір хромосом. Потім, після злиття гамет, набір хромосом стає повним. Жіночі гамети називають яйцеклітиною, а чоловічі гамети в рослин називають сперміями.

 

Складання опорної схеми

 

 

2.Нестатеве розмноження рослин

Самостійна робота учнів з підручником

— Що таке спора? Яку вона має будову?

— Які рослини розмножуються спорами?

Обговорення відповідей учнів та доповнення вчителя.

 Спора — репродуктивна структура, пристосована для поширення й виживання в неактивному стані протягом довгого періоду часу за несприятливих умов. Спори формують частину життєвого циклу багатьох рослин, грибів, деяких бактерій. Головною різницею між спорами і насінням, іншою структурою, призначеною для розмноження, є незначна кількість поживних речовин, що міститься у спорі.

Запитання до учнів:

— Які переваги або недоліки має нестатеве розмноження?

Обговорення питання і формулювання висновку:

Нестатеве розмноження обмежує різноманітність ознак у нових особин, але може за короткий сприятливий період забезпечити швидке утворення великої кількості нащадків з одними й тими самими ознаками.

3. Поняття про вегетативне розмноження як збільшення кількості особин унаслідок їхнього розвитку з вегетативних органів. Здатність рослин до регенерації

Розповідь учителя

 Вегетативне розмноження — це розмноження частинами вегетативних органів рослини. Воно значно поширене у природі, здавна використовується людиною при розведенні плодових і ягідних рослин, в овочівництві, лісівництві, квітникарстві.

Робота в групах. Технологія «Ажурна пилка»

Учні в групах самостійно опрацьовують теми:

I група — вегетативне розмноження рослин підземними видозміненими пагонами;

II група — вегетативне розмноження коренем;

Запитання до учнів:

— Яке біологічне значення вегетативного розмноження?

Обговорення питання і формулювання висновку:

 Вегетативне розмноження сприяє значному збільшенню числа особин і розселенню їх у природі. Оскільки при вегетативному розмноженні успадковуються ознаки материнського організму, у практиці селекційної роботи і в сільському господарстві його використовують для збереження цінних сортів культурних рослин і для швидкого підвищення їхньої урожайності.

4. Природне та штучне вегетативне розмноження

Розповідь учителя

Розрізняють природне і штучне вегетативне розмноження.

Запитання до учнів:

— Які способи вегетативного розмноження можна віднести до природних, а які — до штучних?

За результатами обговорення учні за допомогою вчителя складають схему «Способи вегетативного розмноження рослин».

 

 

 

Додаткова інформація:

Природне вегетативне розмноження:

• кореневищем — в основному властиве багаторічним травам. На кожному пагоні з бруньки виростають надземні пагони, які потім відділяються від відмерлих старих пагонів і виростають у цілком сформовану молоду рослину (пирій);

• цибулинами — найчастіше таким способом розмножуються рослини з родини лілійних та амарилісових (цибуля, тюльпан, нарцис);

• надземними видозміненими пагонами (вуса) — стелячись по землі, вони утворюють у вузлах додаткові корені і листкові бруньки, що виростають у вертикальні пагони. Старі міжвузля повзучих пагонів відмирають, а молоді продовжують рости і розмножуватись. Так розмножуються суниці;

• живцями — відламана гілка тополі, верби укорінюється;

• кореневими паростками — розмноження за допомогою додаткових бруньок, що утворюються на коренях і розвиваються в надземні пагони — так звані кореневі паростки. До таких рослин належать осика, тополя, вільха, акація, бузок, малина, ожина, вишня;

• бульбами — розмноження картоплі і топінамбура;

• листками — фіалка, бегонія.

Людина може розмножувати культурні рослини тими самими способами, які спостерігаються у природі, а також використовувати способи вегетативного розмноження рослин, які не трапляються в природі. Це поділ куща, живцювання і щеплення, трансплантація.

 

Штучне вегетативне розмноження:

• розмноження поділом (кущів — бузок, кореневищ — іриси, бульб — картопля, коренів — малина) — бульби можна розділити на декілька частин, і, якщо відрізана частина матиме хоч одну бруньку, вона утворить пагін, з якого виросте молода рослина. Розмноження поділом кущів найчастіше практикують у декоративному садівництві;

• розмноження відводками, живцями — живцем називається частина рослини, відрізана від батьківської форми для вегетативного розмноження; це можуть бути і частини стебел, і частини коренів, і частини листків. Кореневими живцями розмножуються хрін, троянди, драцени. Листковий живець — листок із черешком кладуть на вологий пісок, зробивши на великих жилках надрізи для швидкого формування додаткових коренів;

• щеплення — пересадження частини живої рослини, що має бруньку, на іншу рослину, з якою вона зростається. Та частина рослини, що пересаджується на іншу, називається прищепою, а та, на яку пересаджують,— підщепою.

5. Значення вегетативного розмноження в рослинництві

Робота учнів з текстом підручника за завданнями:

Прочитайте текст (Яке біологічне значення вегетативного розмноження?стр. 122, З’ясуйте значення вегетативного розмноження )

Запитання до учнів:

— З якою метою в рослинництві використовується вегетативне розмноження?

Очікувана відповідь учнів:

 Вегетативне розмноження широко використовується людиною з метою одержання врожаю за більш короткий термін і у великих кількостях у порівнянні з тим, що можна отримати при розмноженні тих же рослин насінням (наприклад, розмноження суниці столонами, картоплі — бульбами). Крім того, вегетативно розмножують рослини тоді, коли необхідно зберегти сортові якості складних гібридів, якими і є цілий ряд рослин, що розводяться і вирощуються людиною. Можлива взагалі відсутність насіння у безнасінних сортів. Такі рослини розмножують тільки вегетативним шляхом.

Запис у зошити висновків учнів про значення вегетативного розмноження.

Розповідь учителя

 У рослинництві широко застосовують і щеплення, про яке ми згадували сьогодні. Як відбувається щеплення і для чого його проводять?

Повідомлення учня

Використання вегетативного розмноження в рослинництві (щеплення)

Щеплення часто проводять для того, щоб підсилити певні якості рослин. Рослину, на якій роблять щеплення, називають підщепою. Підщепу підбирають так, щоб вона мала певні господарські цінні якості — морозостійкість, сильний або карликовий ріст, довговічність, стійкість до хвороб тощо.

Є різні види щеплення — щеплення під кору, щеплення врозь  щеп, окулірування (щеплення однією брунькою-вічком), копулірування, коли прищепа та підщепа мають однакову товщину.

 Щеплення під кору в деревних порід проводять навесні, коли в рослин спостерігається велика активність камбію. Кора в цей час легко відокремлюється від деревини стебла. На підщепі роблять горизонтальний зріз на міжвузлі під стебловим вузлом. Потім кору надрізають у вертикальному напрямку вниз від зрізу й обережно відгинають край кори. Прищепу беруть у вигляді живця з 3–4 міжвузлями. На нижньому кінці міжвузля прищепи відрізають напівконус у вигляді язичка, який вставляють під кору підщепи так, щоб опукла сторона язичка була назовні. При цьому відігнуті кінці кори добре притискають і місце щеплення обв’язують плівкою.

 Щеплення врозщеп застосовують у випадках, коли підщепа значно товстіша за прищепу. При цьому підщепу розколюють і в щілину вставляють живці прищепи, кінці яких загострюють клином. Місце щеплення замазують садовим варом і теж обв’язують. Цим способом щеплюють як дерев’янисті, так і трав’янисті рослини.

 Дуже часто застосовують окулірування — щеплення однією брунькою (вічком). При цьому бруньку вирізають зі шматочком кори та деревини і прищеплюють на дичках. На підщепі роблять Т-подібний надріз, а вічко вставляють з так званим щитком, тобто зі шматочком деревини та кори. Після того як щиток уставлено під кору, його притискають корою та обв’язують.

 Якщо прищепа та підщепа мають однакову товщину, застосовують копулірування. Для цього роблять навскісні зрізи на прищепі та підщепі, щоб вони щільно прилягали одна до одної. Такі навскісні зрізи роблять для того, щоб збільшити поверхню стикання прищепи та підщепи. Місце щеплення обв’язують і змащують садовим варом. Щеплення проводять навесні та восени, але воно можливе і в іншу пору року, що залежить від способу щеплення. Так, часто окулірують влітку сплячою брунькою, яка до початку зими зростається з підщепою і навесні наступного року починає ріст.

 Зростання прищепи та підщепи відбувається наступним чином. Живі клітини коло поверхні зрізу, особливо клітини камбію, кори, судинних пучків, починають інтенсивно ділитися, заповнюють щілину проміжною тканиною. Через деякий час клітини прищепи та підщепи з’єднуються плазмодесмами, потім утворюються диференційовані клітини, які з’єднують провідні системи підщепи та прищепи.

Робота з підручником

Мал.136-137, стр.123, вегетативне розмноження рослин у садівництві та декоративному рослинництві, характеристика способів розмноження: поділ кущів, відводки, щеплення – формування понять «щеплення», «прищепа», «підщепа» ,біологічне значення цих способів.

6. Робота в зошитах над біологічними термінами.

Застосування способів вегетативного розмноження в рослинництві, формування понять «живець», «живцювання», «стеблові живці», «листкові живці», «кореневі живці», «поділ кущів», «відводки», характеристика способів розмноження, приклади рослин – розповідь з елементами бесіди, робота з мал.22.3,стр.85, демонстрація таблиць схем життєвих  циклів, фрагмента фільму.

 

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1.«Закінчи речення»  

1.Збільшення кількості особин будь-якого виду називається… (розмноженням).

2.Під час розмноження нащадки отримують від батьків… (спадкову інформацію).

3.Розрізняють такі типи розмноження: … (статеве, нестатеве).

4.Статеве розмноження відбувається за допомогою… (статевих клітин).

5.Чоловічі статеві клітини називаються… (спермії або сперматозоїди).

6.Жіночі статеві клітини називаються… (яйцеклітини).

7.Під час злиття чоловічої та жіночої статевих клітин утворюється… (зигота).

8.Нестатеве розмноження рослин здійснюється за допомогою… (спор).

9.Окрема нестатева клітина, оточена захисними оболонками, називається… (спорою).

10.Розмноження рослин за допомогою вегетативних органів чи їхніх видозмін називається… (вегетативним).

2.Фронтальна бесіда.

1.Які особливості розмноження рослин?

2.У чому полягає суть статевого розмноження?

3.Що таке нестатеве розмноження?

4.За допомогою чого відбувається нестатеве розмноження?

5.Яка біологічна роль розмноження організмів?

 

VІ . ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

 

1.Складання схеми до уроку

 

ЗНАВ	ДІЗНАВСЯ	ХОЧУ ДІЗНАТИСЬ

 

 

VII. ОЦІНЮВАННЯ   НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ.

 

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати параграф 22. Підготувати легенди та міфи про квіткові рослини.

Виконати дослідження  с. 87.