Урок. Тема "Скринька української народної творчості"
Про матеріал
- Зібрані матеріали про народну творчість. Зупинимось на перлинах української мови. Це величезна скарбниця духовної культури народу, яка створювалася століттями і передавалася з покоління в покоління.2 - клас
Вчитель – Компанієць Т.В.
Конспект уроку з літературного читання
(урок позакласного читання)
Тема. Скринька української народної творчості
Мета: формування предметних компетентностей: розширювати знання дітей про усну народну творчість;
навчати учнів виразно читати твори, інтонувати речення;
ознайомити з піснями-небилицями;
ознайомити з піснями-забавлянками;
ознайомити з піснями-закличками;
розширювати в учнів уявлення про народні дитячі ігри;
ознайомити учнів із загадками;
дати уявлення про суттєві ознаки прислів’їв та приказок;
збагачувати знання дітей про скоромовки;
ознайомити дітей з лічилками;
активізувати словниковий запас учнів;
розвивати образне мислення, зв’язне мовлення учнів,
виховувати повагу до надбань українського народу.
Формування ключових компетентностей:
уміння вчитися: вчити дотримувати режиму навчальної діяльності, працювати швидко і зосереджено;
комунікативної: удосконалювати вміння висловлювати свої думки, використовуючи для цього як мовні, так і позамовні та інтонаційні засоби виразності мовлення; виразно читати;
інформаційної:
розвивати вміння здобувати з різних
джерел необхідну інформацію;
соціальної:
формувати навички самоорганізації,
самодисципліни, володіння
собою;
загальнокультурної:
виховувати інтерес до надбань українського
народу та їх збереження, повагу до праці.
Тип уроку: урок - подорож
Основні терміни і поняття: усна народна творчість, фольклор, жанр, пісня-небилиця, пісня-забавлянка, пісня-закличка, пісня-гра, скоромовка, лічилка, загадка, прислів’я,
Обладнання: підручник, телевізор, ноутбук, тлумачний словник, запис пісень, картки для роботи в групах, картки зі словами - назвами жанрів фольклору.
Хід
уроку
I. Організація класу.
Стали,
діти, всі рівненько,
Посміхнулися гарненько,
Настрій на урок взяли,
Працювати почали.
ІІ. Мовленнєва розминка
Чистомовка «Щоб ротик був слухняним»
Ець-ець-ець – подув сильний вітерець.
Ить-ить-ить – в небі синяя блакить.
Ас-ас-ас – осінню вже повіває.
Лі-лі-лі – відлітають журавлі.
Ок-ок-ок – зібрались діти на урок.
Гра «Дощик»
Читання (хорове) декілька разів у різному темпі та різною силою голосу пісеньки-забавлянки.
ОЙ ЧУК, ЧУК, ЧУК
Ой чук, чук, чук
Наловив дід щук!
А бабуся пліточок –
Годувати діточок,
А бабуся карасиків –
Годувати Тарасиків,
А бабуся окунців –
Годувати молодців.
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Сьогодні ми пригадаємо, що таке усна народна творчість. Зупинимось на перлинах української мови. Вони виникли в сиву давнину, передавались з вуст в уста, адже тоді ще не було письма.
Перша наша зупинка буде називатись «Пісні-небилиці»
Пісні-небилиці (або просто небилиці, побрехеньки, нісенітниці) — це різновид фольклору, в основі якого лежить навмисна вигадка, абсурд, перебільшення та порушення звичних законів природи чи логіки.
Послухайте вірш:
Якби
пшоно, якби сіль,
То зварила б я кисіль.
Якби снігу та дощу,
То зварила б я борщу.
Якби трохи простокваші,
То зварила б горщик каші.
— Що незвичайного в цьому вірші?
— Чого не буває?
У піснях-небилицях зображено світ, у якому відбуваються дивовижні події: тварини виконують людську роботу, грають на музичних інструментах, танцюють... Народ їх придумав для дитячих розваг.
Віршовані небилиці
Спить
кабанчик на горісі
Спить
кабанчик на горісі.
Ослик звив
гніздечко в лісі.
Корова в чорних
мокасинах
Стрибала в небі по хмаринах.
Тлумачний словник: мокасини.
Друга наша зупинка буде називатись «Пісні-забавлянки»
Пісні-забавлянки (або просто забавлянки, потішки) — це короткі музично-поетичні чи ритмізовані твори з українського дитячого фольклору, які дорослі використовують для спілкування з малюками під час неспання.
Послухайте дитячу пісеньку.
Сорока-ворона
Діткам кашку варила,
На порозі студила.
Ополоником мішала,
Діток скликала.
Ідіть, діти, по тріски,
Дам вам каші потрошки.
Тому дала, тому дала, тому дала,
А тому не дала.
Бо він – ледар;
Дров не рубав.
Печі не топив.
Каші не варив,
Діток гулять не водив –
Іди собі геть.
Полетіли!
Тлумачення слів: ополоник, тріски, піч.
Третя наша зупинка буде називатись «Пісні-заклички»
Заклички — це короткі музично-поетичні твори (народні пісеньки або віршики), в основі яких лежить звернення до сил і явищ природи (сонця, дощу, вітру, весни, птахів чи рослин) з певним проханням чи побажанням.
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику.
Винесу на дуба,
Прикличу голуба.
Голуб буде пити,
Дощик буде лити,
Тобі кашка, а нам борщ,
Щоб густіший ішов дощ.
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Тут вони граються,
Тебе дожидаються.
Тлумачний словничок: зіллячко, дожидаються.
Четверта наша зупинка «Народні дитячі ігри»
Українські народні ігри та забави — це невід'ємна частина традиційної культури, яка здавна служила школою життя, фізичного загартування та виховання дітей.
ПОДОЛЯНКА
Діти водять хоровод, а один, що стоїть у колі, робить рухи, що відповідають змісту пісні.
Десь
там, десь там подолянка була,
Десь
там, десь там молоденька була.
Отут
вона впала,
До землі припала.
Устань,
устань, подоляночко,
Промий очки, як
скляночки,
Та візьмися в бочки,
Та
поскачи скочки.
Скачи, скачи понад
бродом,
Як рибонька попід льодом.
Візьми
собі панну, которую крайню,
Візьми
собі панича, которого крайнича.
Той, що посередині, вибирає когось з кола замість себе, і гра продовжується.
ПАНАС
Одному з дітей зав’язують хусткою очі, ставлять його біля порога й говорять:
Панас,
Панас!
Не лови нас.
На тобі коробочку
груш,
Та мене не воруш.
По цьому розбігаються. Якщо «Панас» когось піймає, міняється з ним ролями.
П’ята наша зупинка «Загадки»
Загадка — це короткий, дотепний опис якогось предмета, тварини, рослини чи явища природи, який потрібно впізнати (відгадати) за його головними ознаками.
Із-за моря випливає,
Промінці ласкаві має,
Заглядає у віконце
Це яскраве, кругле… (сонце)
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,-
І всіх діток потішаю. (Олівець)
Шоста наша зупинка «Прислів’я та приказки»
Прислів’я — це короткий, ритмічний і повчальний народний вислів, що передає узагальнену життєву мудрість.
Приказка — це лише частина речення або влучний образний висновок без повчального посилу.
Про працю та старанність
Де праця щира, там густо, а де лінь — там пусто.
Діло майстра величає.
Хто дбає, той має.
Без трудів не їстемеш і пирогів.
Про науку та знання
Вік живи — вік учись.
Вчення — світ, а невчення — тьма.
Наука хліба не просить, а хліб дає.
Розум без книги — що птах без крил.
Про слово та дружбу
Не кидай слова на вітер.
Слово не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Дружба родиться в біді, а гартується в труді.
Сьома наша зупинка «Скоромовки»
Українські скоромовки допомагають розвивати дикцію, чіткість мовлення та тренувати артикуляцію.
Перепілка – гарна птиця,
Та хлоп’ят вона боїться,
Бо хлоп’ята беруть гілку
І лякають перепілку.
Не потрібно так лякать,
В неї п’ять перепелят.
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.
Заболіло горло у горили –
Бо горила багато говорила.
Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.
Восьма наша зупинка «Лічилки»
Так, народні лічилки — це невіддільна частина усної народної творчості (фольклору), а саме її дитячого жанру.
Зайчик
Раз,
два, три, чотири, п’ять!
Вийшов зайчик
погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба
зайчика зловити.
Будем знову
рахувати:
Раз, два, три, чотири,
п’ять,
Зараз я іду шукать!
Півень
Стоїть
півень на току
У червонім чобітку.
Будем
півника просити:
— Ходи жито молотити!
ІІІ. Підсумок уроку
Народна творчість - це народні казки, прислів'я, загадки, вислови, пісні. Наприклад, одна людина складе казку, а інша - пісню. І передаються вони із уст в уста, нерідко зміст їх доповнюється чи скорочується, переходить із покоління в покоління, з однієї місцевості в іншу.
- А як правильно казати: фольклор чи народна творчість?
- Це синоніми (слова родичі), тому і так, і так правильно.
- А які ж жанри фольклору ви знаєте?
Вправа «Гронування»
ІV. Заключна частина.
1. Рефлексія
- Наш урок закінчується.
Пропоную скласти сенкан
Фольклор
Народний, мудрий
Вчить, закликає, засуджує
Вчить як на світі жить
Творчість
Джерела:
Збірник творів одного жанру (один автор/упорядник): Войтович В. М. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. 664 с.
Колективні збірники
Ігри та пісні : весняно-літня поезія / упоряд. О. І. Дей. Київ : Наукова думка, 1963. 671 с. (Серія «Українська народна творчість»)
Кузьменко О. П. Фольклор як історичне джерело: специфіка інтерпретації. Народознавчі зошити. 2018. № 4. С. 815–824.