В.Симоненко. Життя та творчість письменника. Вірш "Лебеді материнства"

Українська література

Клас:7

Тема уроку: Василь Симоненко «Лебеді материнства». Нарис життя та творчості поета. Патріотичні почуття ліричного героя в основі поезії.

Мета уроку: навчальна: поглибити знання про життєвий і творчий шлях В. Симоненка, ознайомитись з поезією” Лебеді материнства”; розвиваюча: розвивати навички виразного читання,  ідейно-художнього аналізу поезії, образного мислення, послідовного викладу думок; з’ясувати символічне значення образів; виховна: виховувати почуття поваги та любові до матері, до Батьківщини, почуття патріотизму, національної гордості; формувати активну громадянську позицію

Обладнання: мультимедійна презентація – слайди, на яких протягом уроку проєктуються: портрет та сімейні фото В. Симоненка, виставка його творів,  біографія поета, відео- та аудіозапис «Лебеді материнства» (муз. А. Пашкевича) у вокальному виконанні; дидактичний матеріал (тестові завдання), підручник. 

Тип уроку: засвоєння  знань і формування вмінь

 

Епіграф уроку:                                       

                                                

Великі дороги в світ широкий завжди починаються

                            Від материнської пісні, співаної над колискою.

В.Симоненко

 Можна все на світі вибирати, сину,

                                                вибрати не можна тільки Батьківщину                                                            

                                                                                                В. Симоненко

  

Хід уроку

І. Організаційний момент.

 1.Заохочення  до співпраці

Дорогі учні та гості!  Я рада вас вітати на уроці української літератури.

Кожен день не схожий на інший. Бо щодня ми дізнаємось про щось нове. І сьогоднішній урок, я сподіваюся, не буде винятком. 

2. Емоційне налаштування

 Сьогодні у нас з вами останній урок української літератури, який пройде восени. Осінь розкривається для кожного по-своєму: комусь – теплом кольорів, комусь – ароматом затишку, а комусь – легким шурхотом листя.

 Обирайте, який осінній відтінок сьогодні про вас та чому? (діти обирають картинку та коментують її)

Я бажаю вам успіхів на цілий день. А також бути розумними, успішними, цікаво провести час у царині українського слова. Тож почнімо наш урок.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Вступне слово вчителя

Вважають, що його біографію треба вивчати як частку історії України, його називають сурмачем епохи, витязем молодої української поезії, лицарем на білому коні. Василь Симоненко – це народна совість в українському письменстві. Не судилося його таланту розкритися вповні, але те, що він  створив нетлінне. Слово його – коштовне надбання. Воно сяє всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав про літературну славу – вона прийшла до нього посмертно й утвердилася навіки.

Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, самобутньою образністю поетичної мови, патріотичним звучанням своєї музи.

2. Бесіда за питаннями.

Давайте пригадаємо разом:

•          Які твори художньої літератури В.Симоненка вам відомі? Ви з ними знайомились у 5 класі. (Казки «Подорож у країну Навпаки», «Цар Плаксій та Лоскотон»)
•          Чим вони запам’яталися? (Цікавим напруженим сюжетом, своєю повчальністю)
•          Чому твори Василя Андрійовича є популярними і цікавими для сучасного читача? (Проблеми, які розкриває у своїх казках поет, є і сьогодні, тому твори письменника  є актуальними для сучасного читача)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

1. Слово вчителя. 

Поет, у якого неможливо не закохатися. Що ховається за образом ніжного лірика Василя Симоненка? Яким було його коротке, але таке яскраве життя? Про це та багато іншого поговоримо на нашому уроці.

Від часів Шевченка наша словесність не знала іншого такого поета, якого б так любив і шанував народ. Його вірші переписували від руки й берегли, як родинні реліквії; проаналізуємо поезію, яку співали, образи якої вишивали на рушниках, - поезію «Лебеді материнства».

У зошиті запишіть тему уроку та епіграф, що є рядками поезії письменника. (Учні записують у зошити тему уроку)

2. Очікування від уроку. Етап визначення мети та планування роботи

Діти, чого ви очікуєте (бажаєте) від сьогоднішнього уроку? Чого ми повинні навчитись?

Очікувані результати: учні знатимуть: біографію поета; зміст поезії «Лебеді материнства»; поняття «ліричний герой». Учні вмітимуть: робити ідейно-художній аналіз вірша; визначати символічні образи поезії; художні особливості вірша; зв’язно й грамотно викладати свої думки.

ІV. Сприймання навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

 Ми з вами  перегорнемо сторінки життя та творчості поета. Я сподіваюсь, що не тільки твори поета, але й  він сам стане вам близьким, рідним і зрозумілим, тому, що поетичні рядки йдуть від його ніжного серця, палкого розуму, схвильованої й ранимої душі.

2.Робота з епіграфом уроку

Прочитайте епіграф до уроку.

•          Як ви гадаєте, чому Василь Симоненко говорить, що все починається з колискової пісні матері?

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя

У дитинстві хочеться вірити в казки і навіть думки не припускати, що існують зло й жорстокість, нещастя й неприємності. Запорукою спокою та щастя, добрим охоронцем для дитини завжди була мати, дана людині Богом. Її, як і Батьківщину, не обирають. Дитина для матері залишається дитиною, навіть коли вона доросла й має власну родину. Материнське серце завжди на сторожі, завжди прагне щастя дітям.  

2.Повідомлення учнів «Цікаві факти з життя поета»

Як же ріс та розвивався майбутній поет? Що цікавого з життя В. Симоненка ви знайшли готуючись до уроку? (Випереджальне завдання для учнів: пошук інформації, цікаві факти з біографії В.Симоненка)

3. Сторінками біографії В. Симоненка

Симоненко Василь Андрійович (псевдоніми – В.Щербань, С.Василенко, Симон) народився  8 січня 1935 року в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського повіту на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було важким, голодним, зростав Василь без батька, який залишив родину. Але хлопець ніколи не був обділений материнською любов’ю та ласкою. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого онука. І з часом він напише:

У мене була лиш мати

та був іще сивий дід.

Нікому не мовив тато

і вірив, що так і слід.

Від матері, Ганни Трохимівни, та діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле, давав корисні поради Василеві. Своєму дідові він присвятив твори «Дід помер» та «Дума про діда». Також і вірш «Старість».

Писати хлопець почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки. П’ять класів закінчив у Біївцях, а решту – у сусідніх селах Єнківцях і Тарандинцях. До школи дорога була не близька – 9 км. Мати згадує: «Повоєнні роки були люті й сніжні. А пальто у Васі – пошарпане, чоботи – діряві. Тільки ніколи, ні разу він не запізнився на урок. Було, питаю його: «Важко тобі, Васю?..» А він весело відказує: «Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю, а як назад вертаюся, то всі пісні переспіваю». Закінчив десятирічку із золотою медаллю.

У 1952 році Василь Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка.

4. Перегляд відео «Твій Вася»

Студентське життя було багате на дружбу на мрії про майбутнє. У роки навчання Симоненко продовжує писати, але з друком своїх творів не поспішає. Згодом почав активно працювати в університетській літературній студії, де його обрали старостою.

По закінченню університету Василь працює в газетах Черкащини. Його замітки, нариси, репортажі, статті відзначалися глибоким змістом та гостротою, безкомпромісністю, а це не завжди подобалося начальству.

У цей же час, як і до кожної молодої людини, до нього завітало кохання. У творчості відкрилась ще одна грань. І полилися зізнання тій єдиній, яка пізніше стала йому дружиною, народила сина Олеся.

Василь умів любити так щиро, так ніжно, так самозреченно, як, мабуть, ніхто на землі. Син Олесик був найбільшою любов'ю останніх років життя Симоненка. З його народженням з'являються у поета найлагідніші, жартівливі, мудрі казки.

Але умів він і ненавидіти підлість, сваволю, лицемірство. У той час побільшало цькувань, наклепів, звинувачень. Лише одному щоденникові довіряв Симоненко свої болісні сумніви, тривоги, жалі. Лише йому сповідався.

Василь Симоненко був справжнім журналістом. І тому весь час прагнув матеріалу. Прагнув розкриття жахливих фактів сталінського терору.

 Василь Симоненко прилучився до комісії, котра мала перевірити чутки про масові розстріли й розшукати місця потаємних поховань. Разом з молодою художницею Аллою Горською вони обходили десятки прикиївських сіл, опитали сотні мешканців, виявили урочища, де, за свідченням селян, більшовицькі кати ховали сліди своїх злочинів. Саме за участю Симоненка для людства були відкриті таємні братські могили жертв сталінізму. За участю поета був написаний і відправлений до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити ці місця. Цей вчинок Симоненка слід вважати громадянським подвигом і водночас власноручним смертним вироком.

Незабаром дізнався про звіряче вбивство Алли Горської. І в щоденнику від 3 вересня 1963 з'явився запис: «Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друковані органи стали ще більше бездарнішими й зухвалішими. Журнал «Україна» знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому заманеться».

Щоденниковий запис 22 липня 1963 року: «Мабуть, почалося моє згасання. Фізично я майже безпорадний, хоч морально ще не зовсім виснажився. Думаючи про смерть, не почуваю ніякого страху,можливо, це тому,що вона ще далеко? Дивна річ: я не хочу смерті, але й особливої жадібності до життя не маю. Десять років для мене – більше, ніж достатньо».

Доля розпорядилася інакше. Менше як через 5 місяців, об 11 годині вечора 13 грудня 1963 року, на лікарняному ліжку в Черкасах навіки зупинилося Симоненкове серце.

•          То яким у вашій уяві постає письменник? Який епізод із життя Симоненка вам запам’ятався і чому?

5. Слово вчителя

В одному зі своїх публіцистичних творів В. Симоненко пише: «Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго, інші з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають з пам’яті людської. Але є слова, які можуть зникнути тільки тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово — «Батьківщина». Воно вічне, як вічний народ».

6. Створення асоціативного куща до слова «Батьківщина» 

Подумайте і скажіть, з чим асоціюється у вас слово «Батьківщина»?

(Батьківщина: батько, мати, дім, оберіг, затишок, радість, друзі, оселя, любов, ніжність, лагідність, спокій, Україна)

Дійсно, Батьківщина - це земля не лише наших батьків, а й дідів і прадідів,  це край, де здавна звучить наша рідна мова й материнська пісня. Наша Батьківщина - це Україна.

7. Історія написання вірша

Без Батьківщини немає людини, зрада їй завжди фатальна. Саме цю вічну істину художньо переконливо вдалося ствердити у своїй поезії Василеві Симоненку. Ось як згадує історію створення «Лебедів…» Микола Дашківський:

 – Одного разу я прийшов у редакцію трохи раніше. Заглянув у відділ пропаганди. Вася вже сидів за своїм столом і щось писав. Обличчя його було урочисте і схвильоване. Він підвів голову, привітався.

— Оце, Колю, тільки-но закінчив вірша. Здається, вдався. Хочеш, прочитаю?

— Звичайно.

— Тоді слухай

8. Аудіозапис поезії у виконанні Ігора Скаржинця
9. Перевірка сприйняття тексту.

Скажіть, будь ласка, які емоції викликала у вас ця поезія? (Діти висловлюють свої думки ).

10.  Словникова робота (з’ясування  незрозумілих слів)

Сургуч - забарвлена тверда смола, віск, що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок. 

Лиман — затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря.

Марево – видіння, примара.

11. Читання поезії учнями

А зараз, діти, ви доведете, що теж умієте виразно читати. Для того, щоб прочитати поезію правильно, необхідно дотримуватися основних вимог виразного читання (логічних наголосів, пауз, звертати увагу на розділові знаки, читати  емоційно, неспішно).   (Учні читають поезію ланцюжком)

12.  Бесіда за твором

    - У якій формі побудований вірш? (Монолог матері, звернення матері до сина, напутнє слово матері до сина.)

  - Які картини постають на початку вірша?( Чарівний світ казки.)

  -  Яке значення для кожного з нас має батьківська хата?

  - У яку дорогу має вирушити син, коли виросте? ( У життєву)

  - Від чого застерігає мати свою дитину?

  - Про який вибір ідеться в поезії? (Життєвого шляху; моральних засад, якими слід керуватися.)

13.  Слово вчителя

Починається вірш зі своєрідної розмови поета з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу. Поет говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Все, все може вибирати людина. І шляхи, якими піде. Та завжди з сином будуть «очі материнські і білява хата».  Шлях, у який виряджає сина поет, сповнений тривог і небезпек. Та сили юнакові, мужності надає рідна земля, любов до неї. Завершується поезія «Лебеді материнства» крилатою фразою

                                  Можна все на світі вибирати, сину,

                                  Вибрати не можна тільки Батьківщину.

VI. Ідейно-художній аналіз поезії

1. Літературознавча майстерня

- Давайте сформулюємо тему твору. (заповнюється таблиця на слайді)

Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.

 - У яких рядках виражається ідея вірша? (учні коментують)

Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.

Основна думка :У якому поетичному рядку, на вашу думку, втілена основна думка твору? («Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину».)

Жанр: (колискова пісня). (Твір побудований як колискова, в якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини: щасливе життя, гарну дружину, вірних друзів)

Композиція (Вірш умовно можна поділити на 3 частини):

І ч. - чарівна казка дитинства, в якій мати прагне все зробити для щастя своєї дитини;

ІІ ч. - мрії матері про майбутнє дитини;

ІІІ ч. - роздуми матері про змужніння сина як людини і громадянина.

2.Робота за рядами

Назвіть образи, які є у вірші, запишіть у зошити.

1 ряд — світ людей (мати, син, друг, дружина).

2 ряд — світ природи (лебеді, зорі, півні, верби, тополі).

3 ряд — світ предметів (хата, колиска).

•          Що об’єднує всі ці образи? (рідна земля, Батьківщина).

3.Відомості з теорії літератури

- Пригадайте, що таке символ? (Символом називають умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища. Символи можуть бути різні: державні, художні, наукові, народні, фольклорні та інші)

- Які із названих образів є символами? Що саме вони символізують? Поясніть їх роль.

Лебеді — символ чистоти, милосердя, Діви Марії. Тобто у вірші це — птах матері.

Зорі — присутність божества, ангела-посланця Бога, надія. Оскільки у християнстві зорі означають божественне благе ставлення, то в цій поезії мова йде про благе ставлення Бога до дитини.

Лимани (вода) — символ народження; символ мінливого людського життя.

Мати є символом усіх духовних речей. „Материнська добра ласка в неї за плечима": мати — джерело духовності, усього доброго і ніжного.

Півень у праукраїнців вважався передвісником зорі, а отже, пробудження життя.

Верби і тополі – символи України, обереги (верба – дерево життя, тополя – перевтілена дівчина). Національна символіка постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися.

•          Як бачимо, слів-образів, що мають символічне значення, у поезії багато. Вони сприяють розумінню тексту.

4.Гра «Хто швидше». 

А зараз пограємо у гру «Хто швидше». Завдання: відшукати художні засоби у творі (епітети, метафори, порівняння, персоніфікація, риторичні звертання).

Епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «хмільні смеркання», «мавки чорноброві», «сади зелені», «хлопців чорночубих», «рідну матір», «білява хата», «на чужому полі».

Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прийдуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть»

Персоніфікація: «мріють  крилами з туману», «сиплють ночі», «заглядає в шибку казка», «ой, біжи, біжи, досадо, не вертай, до хати»; «темряву тривожили крикам и півні», «танцювали лебеді в хаті на стіні», «лебеді… лоскотали марево», «виростуть… приспані тривоги», «будуть  мандрувати очі материнські і білява хата», «прийдуть … верби і тополі…душу залоскочуть»

Порівняння: «лебеді, як мрії».

Риторичні звертання: «Біжи, досадо», «припливайте… лебеді», «опустіться, тихі зорі».

5. Проблемне питання

- Що вам відомо про лебедів-птахів?

- Чому, на ваш погляд, поезія має таку  назву? (Назва поезії романтична. Лебеді символізують вірність, вічну і незмінну любов (фразеологізм «лебедина вірність»). Любов до Батьківщини поет ототожнює із силою любові до матері).

6. Прослуховування пісні

«Лебеді материнства» В. Симоненка –– своєрідний гімн синівської любові, патріотизму. Частина цього твору згодом стала піснею, музику до якої написав Анатолій Пашкевич. Багато сучасних гуртів та виконавців переспівують саме другу частину вірша. Її виконують у різних аранжуваннях.

Давайте разом переглянемо відео гурту «Біла вежа». (на відео театр тіней ілюструє пісню «Виростеш ти, сину...»)

- Чому саме слова з другої частини поезії, на вашу думку, стали піснею? (саме тут міститься основна думка твору)

- Як ви гадаєте чи актуальні слова В.Симоненка зараз?

З часу написання вірша пролетіли десятки років. Змінилися держави, покоління, закони, умови та моди. Давно зітліла в бабусиній комірчині повоєнна картина з білими лебедями. Але незмінна рідна мати, незмінна дорога, в яку вирушати кожному. Незмінна рідна Батьківщина.  І не змінити поетичного пророцтва Симоненка, як до бабусиних онуків, синів матерів, які мужньо стояли і падали під Іловайськом, Дебальцевим чи в Донецькому летовищі, які зараз на фронті гинуть від ворожих снарядів, приходять рідні верби й тополі. І в тузі прощання стають над Героями. Щоб допомогти їх душам утілитися в білих лебедів. Лебедів безсмертя і Слави України. Щоб лебеді прощання знову і знову перетворювалися в лебедів материнства. А лебеді материнства вигойдували на своїх крилах “кіборгів”, воїнів ЗСУ, Героїв України.

     Василь Симоненко став духовним проводирем цілого покоління, його поезія була і є знаменом непокірних, бо уособлювала:

 1) громадянську мужність;

 2) національну самосвідомість;

 3) щиру та дієву людяність.

А ще вона вчила і вчить читачів непідкупної, незрадливої й жертовної любові до України. Симоненка знали. Усупереч офіційному замовчуванню і заборонам. Його поезію читали, заучували напам’ять, і, що найважливіше, любили!

VII. Підсумок уроку.

1. Бесіда.

- Чи здійснились ваші очікування від сьогоднішнього уроку?

2. Продовжіть речення

- Чим вразила вас поезія «Лебеді материнства»?

- Особливо мені сподобалося...

- Сьогодні мені запам'яталося…

– Сьогодні на уроці я дізнався...

- Я поглибив поняття  …» (про ліричного героя, образи символи, біографію письменника…)

- Я вмію …»  (виразно читати і аналізувати поезію)

- Я можу в поезії визначити…» ( художні засоби, образи – символи…)

3. Слово вчителя.

Я сподіваюсь, що творчість В. Симоненка знайшла стежину до вашого серця, стала близькою і зрозумілою кожному з вас. Зоря В. Симоненка займається знову й знову, коли звучать його поезії. Запалімо ж її. Нехай лебеді материнства супроводжують нас усе життя, а зоря дитинства освітлює наш шлях.

Батьківщина, як і мати, у нас одна. Не забуваймо цього ніколи. І хай життя наше, освітлене святою материнською любов'ю, завжди буде чесним, незаплямованим, гідним, Цьому вчать нас Лебеді материнства, які злітають із теплих співучих долонь Василя Симоненка і летять у вічність.

VIII. Домашнє завдання.

Уміти розповідати про поета, виразно читати напам’ять, аналізувати вірш «Лебеді материнства», висловлювати власні думки та почуття.

Використовуючи інтернет, здійсни віртуальну екскурсію до музею В. Симоненка в с. Біївцях на Полтавщині. Поділися своїми враженнями. Подумай, які запитання тобі хотілося б поставити екскурсоводу, якби випала така нагода.

Намалюй ілюстрацію до твору «Лебеді материнства»