Вечір зустрічі випускників "Це свято щасливе"

 

 Вечір-зустріч з випускниками. 2018 рік

Ведучий  1. 

 Роки-кілометри відлічує доля

На трасі життя, що у даль пролягла.

Ви знову у рідній зібралися школі.

Вона вам і храмом, і домом була.

 

Ведучий 2. 

 І час, що спішить у прискоренні вічнім

Секундами-кроками міряє дні,

Опоєний вечора чаром магічним,

Засне ненадовго у тиші на дні.

 

Ведучий 1.

 Нехай відпочинуть дороги і траси,

Стежки і доріжки, шляхи і путі.

Ви – сестри й брати по навчальному класу,

Хоч ви й не рідня між собою в житті.

 

Ведучий 2. 

 Цю дружбу і теплі стосунки родинні

Нехай не зруйнують вітри перемін.

Гостей дорогих ми стрічаємо нині

І шлемо низький та сердечний уклін!

 

Ведучий 1.

 Добрий день, дорогі випускники, вчителі, гості свята! Ми щиро раді бачити вас в рідній школі! Нехай сьогодні всім вам буде тепло, затишно і радісно від зустрічей один з одним і нашими вчителями.

Ведучий 2.

 Нехай це свято пожвавить в серцях приємні спогади дитинства і, повертаючи вас до витоків, дарує сили йти вперед.

 

Ведучий 1.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Хліб яситься в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Хай буде  хліб, шановні друзі,

Без нього свята в нас нема.

Бо хліб усьому є початок,

І є усьому голова.

 

 

                           (Заноситься хліб на рушнику, кладеться на стіл)

 

                                              (Пісня «Це свято щасливе»)

Ведучий 1.

Шкільні роки. Дзвінки на уроки та перерви, дорога до школи і додому, п’ятірки, двійки, потім дванадцяти й п’ятірки,  радощі й печалі.

 

Ведучий 2.

Так. А ще зауваження й подяки в щоденнику, шкільні друзі, перше кохання, надії.

 

Ведучий 1.

Шкільні роки дитинства й юності летять так швидко й непомітно.

 

Ведучий 1.

І ось за порогом школи відкривається новий світ, незвіданий, цікавий. Але ще довго згадуватиметься клас, вчителі, шкільні парти, сторінки підручників, друзі.

 

Ведучий 2.

 І як приємно знову взяти квиток до міста дитинства, де вас любили, де ви вчилися жити, думати, шукати.

 

Ведучий 1.

 Так приємно сказати знову: «Здрастуй, школо!»

 

Ведучий 2.

Тож  сьогодні на побачення зі школою прийшли випускники різних років. Привітаймо їх гучними оплесками та звуком шкільного дзвоника.

 

                                              (Дівчинка проносить дзвоник)

Ведучий 1.

 Пролунав рідний голос шкільного дзвоника, і велика щира радість ожила на нашому святі. А це означає лише одне – воно знову прийшло, це  довгоочікуване радісне свято  – свято зустрічі добрих шкільних друзів.

 

Ведучий 2.

Тож ми раді сьогодні вітати випускників першого  шкільного десятиліття, з 1963 по 1973 роки. Підніміться, будь ласка. Аплодисменти нашим гостям.

 

Ведучий 1.

 Вітаємо  випускників другого десятиліття, з 1974 по 1984 роки.  Встаньте, будь ласка. Ваші оплески цим людям.

 

 

 

 

Ведучий  2.

 Сьогодні на нашому вечорі присутні випускники третього десятиліття, з 1985 по 1995 роки. Привітаємо їх оплесками.

 

 Ведучий  1.

 Ми раді сьогодні вітати випускників четвертого десятиліття, з 1996 по 2006 роки. Нам приємно бачити вас у стінах рідної школи.

 

Ведучий  2.

На вечорі зустрічі випускників школи бажаними гостями є випускники п’ятого десятиліття, з 2007 по 2017 роки.  Наші аплодисменти вам, шановні.

 

Ведучий 1

 Вперше завітали на «Свято зустрічі» наймолодші – випускники 2018 року. Вітаємо вас, друзі!

 

Ведучий 2

На жаль, не змогли прийти сюди ті, хто вирушив у далеку дорогу, з якої немає вороття. Та в нашій пам’яті вони залишаться назавжди. Вшануймо хвилиною мовчання  учнів, яких уже немає серед нас.

 

                                                   ( хвилина мовчання)

Ведучий 1.

Свято зустрічі випускників - це усмішки та квіти.

Це - музика і тости.

Це - вітання і побажання.

І, звичайно ж, гості.

 

Ведучий 2.

На нашому святі присутні:________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Ведучий 1.

Слово надається _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

                                                        (Виступ гостей)

 

 

Ведучий 2.

А зараз музичний подарунок від учениці 5 класу Кисіль Софії.

 

                                                             (Танець)

Ведучий 1.

   Шановні випускники! Ваші стежки – дороги злилися сьогодні в одну- єдину, яка вас повернула в дитячо-юнацькі роки, привівши до храму науки, до рідної школи! Тут все, як колись: дзвінко щебече дітвора, заклопотані вчителі... Та ви вже не ті. За вами – дороги життя, такі різні і такі нелегкі... Ніхто не в силах зупинити час.

 

Ведучий 2.

 Сьогодні вам належить творити диво: ви не тільки зупините час, ви повернете його назад, в ті найщасливіші роки, коли світ переливається кольорами веселки, пробуджуючи в кожному серці веселкові надії. То ж бажаємо вам приємної мандрівки в шкільні роки!

 

Ведучий 1.

Школа…

Це слово відгукується світлим спомином.

Школа – це класні кімнати, залиті сонцем, списана крейдою дошка, загублений щоденник, перша закоханість, вимогливі вчителі, батьківські  нотації…

 

Ведучий 2.

  А пам’ятаєте, як здорово лунав шкільний дзвоник з останнього уроку! Книги летіли в портфель, як птахи. Вхідні двері переможно гриміли салютом,   а в шкільному парку тихо сипала золотим листям береза. Двір, самотня лава – пам’ять, згадки…

 

Ведучий 1.

 А починалося все так:

 

Ведучий 2.

Після визволення Звенигородки від німецько-фашистських загарбників постало питання про влаштування дітей-сиріт. Вже в березні 1944 року було організовано Звенигородський дитячий будинок. Працівники дитбудинку не тільки виховували та доглядали дітей, а й займались розшуком батьків, в результаті якого частина дітей була повернута в свої сім’ї.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1.

В 1960 році дитячий будинок було реорганізовано і заклад став називатися школа-інтернат. В 1963 році відбувся перший випуск учнів восьмих та десятих класів.

Майже за 60 років через наш навчальний заклад пройшло не одне покоління учнів, учителів і, звичайно, директорів. Усі вони були і є різні за характером, темпераментом, поглядами й уподобаннями, та їх об’єднує велика відповідальність за три колективи людей одночасно:  дітей, учителів  і батьків.

 

Ведучий 2.

 Ось вони – директори Звенигородської школи-інтернату.

З 1952 року – Ручко Борис Полікарпович

 

Ведучий 1.

З 1954 року -  Бабич Василь Михайлович

 

Ведучий 2.

З 1963 року -  Николюк Павло Нестерович

 

Ведучий 1.

З 1968 року – Шинкаренко Володимир Іванович

 

Ведучий 2.

З 1975 року – Демченко Іван Іванович

 

Ведучий 1.

З 1986 року – Саєнко Олександр Якович

 

Ведучий 2.

З 2002 року – Пелипенко Михайло Миколайович

 

Ведучий 1.

З 2004 року – Бондаренко Андрій Олександрович

 

Ведучий 2.

З 2013 року – Волощук Оксана Володимирівна.

 

Ведучий 1.

Слово надається директору Звенигородської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів-спортивного ліцею Волощук Оксані Володимирівні.

 

                                                     (Виступ директора)

 

 

 

Ведучий 2.

А свій виступ вам дарують  учениці  десятих-одинадцятих класів.

 

                                                              (Танок)

Ведучий 2.

Минають роки, але ми завжди згадуємо і все життя згадуватимемо

шкільного вчителя – вимогливого і, водночас, по-батьківськи доброго.

Це він, шкільний учитель, навчав вас і першої літери, і вмінню розуміти

прекрасне, навчав розумного, доброго, вічного! Народна мудрість каже: «Перший поклін віддай батькам своїм, вони  тебе зростили. А другий – дай учителям, вони тебе навчили».

 

Ведучий 1.

Сьогодні свято спогадів і свято сподівань.

Минулого й майбутнього прекрасна й світла мить.

Та в мить таку ми згадуєм щоразу

Людей, котрі не з нами зараз тут,

Тих, що навіки перейшли життя межу,

Та в пам’яті живі і вічно будуть жити.

 

Ведучий 2.

 Вічно живими, енергійними, веселими, добрими залишаються в нашій

пам’яті працівники нашої школи, яких немає серед нас. Давайте вшануємо їх світлу пам’ять хвилиною мовчання...

 

                                                 (Хвилина мовчання. )

Ведучий 1.

Верби схилились в скорботі й пошані,

І  тихо із ними сумуємо й ми.

 

                                                         (Скрипка, « Скорпіонз»)

Ведучий 2.

Наша школа – це наша історія. У неї велика педагогічна сім’я. Саме наші вчителі передають із року в рік  шкільні традиції.  Скільки дитячих сердець пройшло через їхні турботливі руки, скільки широких шляхів відкрили ці люди для своїх вихованців. 

 

Ведучий 1.

Школа -  це насамперед – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Ми із вдячністю згадуємо тих, хто закладав і формував традиції, чиї здібності і професіоналізм були направлені на навчання та виховання учнів. Це – вчителі-ветерани.  Сьогодні вони присутні на нашому святі. Давайте їх привітаємо  бурхливими оплесками.

 

 

Ведучий 2.

Ви пішли зі школи на заслужений відпочинок, але назавжди залишилися некоронованими королями та королевами, підкорившими розум та серця своїх учнів.

 

Ведучий 1.

Ми дуже хочемо, щоб на ваших обличчях, не зважаючи ні на які труднощі, завжди сяяла усмішка.

 

Ведучий 2.

До слова запрошується

                                                                                                                                                                         Мартиненко Алла Михайлівна.

Осауленко Ольга Дмитрівна

Шпильовий Володимир Іванович

                                              (Виступ всіх пенсіонерів, хто захоче)

Ведучий 1.

Ми знаємо, вам хочеться зустрітись

З учителями, що вели ваш клас,

І успіхами з ними поділитись,

Й тривогами, що на душі у вас.

І про здоров’я щиро запитати,

І побажати радості й тепла.

Уклін земний усім їм передати,

Щоб доля в них щасливою була.

Ще хочеться, звичайно, пригадати

Історії веселі і сумні.

Учителям спасибі всім сказати

За те, що вчили бути нас людьми.

 

Ведучий 2.

Уклін вам доземний, шановні вчителі. Ми дякуємо вам за вашу любов і хочемо вручити пам’ятні дипломи.

 

                                                      (Вручення дипломів)

Ведучий 1.

В подарунок вам звучить музичне привітання від учениці 5 класу Кисіль Софії.

 

                                                       (Пісня «Вчителям»)

 

 

 

Ведучий 1.

Дорогі випускники! А ви б хотіли повернутися в дитинство? Вважаєте, це неможливо?Ми спробуємо вас переконати, що це не дуже складно.

 

                                                 (Задорожко В. І.)

 

Ведучий 1.

Дякуємо вам за щирі відповіді. Ви всі залишилися успішними відмінниками, такими, як були в шкільні роки. І вам дарує свій виступ випускниця 2017 року Загородня Ірина.

                                                        (Скрипка «Чардаш»)

Ведучий 2.

 Шановні випускники, по-різному склалося життя кожного з вас. Десь там, за межами сьогоднішнього свята спогадів вирує складне  життя. А тут усе залишилося незмінним, простим і зрозумілим. Ось чому попри всі негаразди, як найдорожчий скарб, пам’ять береже чарівну теплу мить, коли єднаються серця, коли вік і посада втрачають свою вагу та значення, коли живе і вічне – велике шкільне братство.

 

Ведучий 1.

Слово надається випускнику ________________________________

 

                                           (Виступ випускників, хто хоче)

Ведучий 2.

Все пам’ятає школа, багато може розповісти вона про своїх дітей, колишніх і теперішніх. Скільки їх було у неї… Але всіх вона пам’ятає.. Радіє кожній згадці, кожній зустрічі, очікуваній чи несподіваній.

 

Ведучий 1.

Слово надається школі.

                                                   (Звучить голос школи)

                                               (Нагородження випускників)

Ведучий 2.

Пісню про шкільну дружбу вам дарує дует «Смайл»

 

                                                      (Пісня «Подруга моя»)

Ведучий1. 

Дорогі наші випускники, наше  свято  підходить до кінця. Настав час для розставання. Хтось з вас відправиться додому, хтось продовжить зустріч у вузькому колі. Але рівно через рік ми знову будемо раді бачити вас в стінах нашої рідної школи.

 

 

 

 

 

Ведучий 2.

- Коли випускники зустрічаються через рік - вони цілуються і обіймаються ...

Ведучий 1.

- Коли зустрічаються через п'ять років - обнімаються і вигукують: «Ба, які люди!!» і тут же йдуть кудись разом.

 

Ведучий 2.

- Через 10 років - широко посміхаються і кажуть: «Скільки літ, скільки зим!!!» і зацікавлено діляться новинами.

 

Ведучий 1.

- Через 20 років - на бігу вітаються і кажуть: "Треба якось зібратися» і розбігаються, так і не домовившись про зустріч.

Ведучий 2.

- Через 30 років - майже щиро кажуть: "Чудово виглядаєш" і тут же починають розмову про онуків.

Ведучий 1.

- Через 50 років - широко відкривають очі і у відповідь на привітання запитують :

 " А ти хто?"

Ведучий 2.

Ми хочемо побажати Вам, щоб ви і через 100 років були раді один одному, як у перші роки після закінчення школи!

 

                                 (Пісня «Добрі люди», роздається коровай)

Ведучий 1.

А пам’ятаєте, чим закінчилося ваше шкільне життя? Звичайно ж, випускним вальсом. Отож, трішки уяви, вам знову 17 років, і ви кружляєте на своєму випускному балу.

 

Ведучий 2.

Друзі, вам пісня лунає, як згадка

Знайома мелодія лине для вас,

Полиньте в цю мить, у юнії роки,

Згадайте школярський свій вальс.

 

Ведучий 1.

А ми прощаємось з вами до наступної зустрічі.

 

Разом: На все добре!

                                                          (Звучить вальс)